23.09.2011 Справа № 2а/2570/4570/2011
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Заяць О.В.,
при секретарі Сапоненко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0665 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И В:
06.09.2011 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А 0665 (надалі – ВЧ А0665), в якому просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому за період з 01 квітня 2006 року по 31 грудня 2007 року щомісячної 100% надбавки, передбаченої Указом Президента України від 23.02.2002 року № 173, надбавки за безперервну військову службу, передбаченої Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389; зобов'язати відповідача нарахувати йому за період з 01 квітня 2006 року по 31 грудня 2007 року щомісячну 100% надбавку, передбачену Указом Президента України від 23.02.2002 року № 173, та надбавку за безперервну військову службу, передбачену Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389 та здійснити виплату вказаних надбавок; стягнути з відповідача на його користь 99728,70 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем в порушення вимог Указів Президента України «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» від 23.02.2002 року № 173, «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» від 05.05.2003 року № 389 в період з 01.04.2006 року по 31.12.2007 року йому за період з 01 квітня 2006 року по 31 грудня 2007 року не нараховувались та не випалачувались щомісячна 100% надбавка і надбавка за безперервну військову службу. Внаслідок протиправної бездіяльності щодо не нарахування та відмови у виплаті зазначених надбавок, позивач вважає, що ВЧ А0665 не донараховано та не виплачено йому грошових коштів на загальну суму 99728,70 грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 року № 268 затверджено нові схеми посадових окладів усіх категорій органів прокуратури. Пункт 5 цієї Постанови визначає, що грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах складається з посадового окладу, інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, установлених у розмірах та порядку, що визначаються законодавством для військових. А тому відповідач вважає, що не передбачено виплати вказаним працівникам органів прокуратури 100% надбавки (Указ Президента України від 23.02.2002 року № 173) та надбавки за безперервну військову службу (Указ Президента України від 05.05.2003 року №389). В зв’язку з цим, в задоволенні позовних вимог просить суд відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з серпня 1991 року перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, з серпня 1999 року проходить службу в органах військової прокуратури, що підтверджується копією Послужного списку, наявною в матеріалах справи. Довідавшись, що в період з 01.04.2006 року по 31.12.2007 року йому не виплачувалась щомісячна 100% надбавка, передбачена Указом Президента України від 23.02.2002 року № 173, та надбавка за безперервну військову службу, передбачена Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389, він звернувся до командира ВЧ А 0665, де перебував на грошовому забезпеченні, з проханням виплатити йому такі надбавки. У задоволенні зазначеного звернення позивачу було відмовлено листом командира ВЧ А 0665 від 26.07.2011 року № 1442, копія якого наявна в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 46-1 Закону України «Про прокуратуру» військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять службу відповідно до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачання і забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України. Соціальний та правовий захист позивача гарантується Конституцією України та Законами України. Так, ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно п. 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 року № 268 (надалі – Постанова № 268) передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах та військовослужбовців, осіб начальницького складу, відряджених до органів державної влади та місцевого самоврядування, складається з посадового окладу, інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, установлених у розмірі і порядку, що визначаються законодавством для військовослужбовців.
Указом Президента України «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» від 23.02.2002 року №173 та Указом Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Збройних сил України та Управління державної охорони України за безперервну службу» від 05.05.2003 року № 389 були запровадженні надбавки, які були встановлені та отримувалися позивачем під час проходження служби, до вступу в дію Постанови № 268. З 01.04.2006 року виплата зазначених надбавок позивачу була припинена.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З викладеного слідує, що обсяг прав позивача стосовно отримання надбавок, які нараховувалися та виплачувалися раніше не може бути звуженим із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів». Окрім цього, вказаною постановою Кабінету Міністрів України не обмежується чинність Указів Президента України від 23.02.2002 № 173 та від 05.05.2003 № 389. Зазначені Укази Президента України втратили чинність лише з 01.01.2008 року, згідно з Указом Президента України «Про внесення зміни до Указу Президента України від 14 квітня 1999 року N 379 та визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України» від 18.12.2007 року № 1234.
Таким чином, суд дійшов висновку, що передбачені Указами Президента України від 23.02.2002 № 173 та від 05.05.2003 № 389 надбавки повинні були враховуватися до складу грошового забезпечення та виплачуватися позивачу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав жодних належних доказів, якими б підтверджувалась правомірність не виплати позивачу щомісячної 100% надбавки згідно Указу Президента України від 23.02.2002 року № 173 та надбавки за безперервну військову службу згідно Указу Президента України від 05.05.2003 року № 389.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини А 0665 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А0665 - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 0665 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2006 року по 31 грудня 2007 року щомісячної 100% надбавки, передбаченої Указом Президента України від 23.02.2002 року № 173, надбавки за безперервну військову службу, передбаченої Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389.
Зобов'язати Військову частину А 0665 нарахувати ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2006 року по 31 грудня 2007 року щомісячну 100% надбавку, передбачену Указом Президента України від 23.02.2002 року № 173, та надбавку за безперервну військову службу, передбачену Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389 та здійснити виплату вказаних надбавок.
Стягнути з Військової частини А 0665 на користь ОСОБА_1 99728 (дев'яносто дев'ять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Заяць