ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0270/3645/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Комара Павла Анатолійовича,
при секретарі судового засідання: Шаргало Валентині Анатоліївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю
відповідача 1: завідувача сектору оподаткування юридичних осіб Калинівського відділення Козятинської ОДПІ ОСОБА_2;
відповідача 2: ОСОБА_2 - представника за довіреністю від Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції ;
відповідача 3: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: відкритого акціонерного товариства "Корделівський цукровий завод"
до: завідувача сектору оподаткування юридичних осіб Калинівського відділення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_2, Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції, Калинівського відділення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції
про: визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось відкрите акціонерне товариство "Корделівський цукровий завод" (далі - ВАТ "Корделівський цукровий завод", позивач) з позовом до завідувача сектору оподаткування юридичних осіб Калинівського відділення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_2, Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції, Калинівського відділення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що акт Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції № 212/15 від 11.07.2011 року, складений, на підставі камеральної перевірки, завідувачем сектору оподаткування юридичних осіб Калинівського відділення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_2, а також податкові повідомлення-рішення від 11.07.2011р. №№ 0002501501, 0002511501, 0002521501, 0002531501, на думку позивача, не відповідають вимогам нормативно-правових актів та порушують права позивача.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року відкрито провадження по даній справі.
Представник позивача, ОСОБА_1, у судовому засіданні надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд при розгляді справи вважати замість року видання рішень, вказаних у позові – «2010», врахувати рік фактичного видання рішень – «2011».
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідачів у судовому засіданні заперечила проти задоволення позову, спираючись на позицію, викладену в письмових поясненнях, наданих суду 08.09.2011р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін по справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Завідувачем сектору оподаткування юридичних осіб Калинівського відділення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_2, на підставі пп.20.1.4. ст.20 Податкового кодексу України, в порядку ст.76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податків і зборів до бюджетів ВАТ "Корделівський цукровий завод" у 2008-2011 роках. Перевірка проводилась 11.07.2011 року.
Вказаною перевіркою встановлено, що позивач несвоєчасно сплатив земельний податок з юридичних осіб Корделівській сільській раді по строках: 2008 року - 31.03.2008 р., 30.04.2008р., 30.05.2008р.,01.07.2008р., 30.07.2008р.,31.08.2011р., 01.09.2008р., 30.09.2008р., 30.10.2008р., 01.12.2008р.; 2009 року – 30.01.2009р., 02.03.2009р., 30.03.2009р., 30.04.2009р., 01.06.2009р., 30.06.2009р., 30.07.2009р., 31.08.2009р., 30.09.2009р., 30.10.2009р., 30.11.2009р., 30.12.2009р.; 2010 року – 01.02.2010р., 02.03.2010р., 30.03.2010р., 30.04.2010р., 31.05.2010р., 31.08.2010р., що призвело до виникнення боргу.
У відповідних додатках до акту Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції № 212/15 від 11.07.2011 року відображено несвоєчасну оплату вказаних зобов’язань. Тому, відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем норм законодавчих актів, що діяли до 01.01.2011 року, а саме ст.17 Закону України «Про плату за землю» та п.п.5.3.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідальність за порушення термінів сплати узгодженого та податкового зобов’язань передбачена: до 01.01.2011 року п.п. 17.1.17 ст.17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з 01.01.2011 року п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України.
З урахуванням вищезазначених обставин, до позивача застосовані штрафні санкції за несплату у встановлені терміни земельного податку у розмірі 10% від суми сплаченого боргу в сумі 4938,23 грн.(відповідно до додатку №1 до акту № 212/15), у розмірі 20% від суми сплаченого боргу в сумі 11233,69 грн. .(відповідно до додатку №4 до акту № 212/15) та в сумі 2000 грн. .(відповідно до додатку №4 до акту № 212/15), у розмірі 50% від суми сплаченого боргу в сумі 47183,72 грн. .(відповідно до додатку №3 до акту № 212/15), що підтверджується наданими додатками до акту № 212/15 (а.с.10-13).
Про застосування вказаних штрафних санкцій позивача було повідомлено шляхом надсилання податкових повідомлень-рішень від 11.07.2011р. №№ 0002501501, 0002511501, 0002521501, 0002531501, які надійшли позивачу 12.07.2011р., що підтверджується штампом на конверті (а.с. 14).
Не погоджуючись із висновками викладеними в акті Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції № 212/15 від 11.07.2011 року, вважаючи неправомірними податкові повідомлення-рішення від 11.07.2011р. №№ 0002501501, 0002511501, 0002521501, 0002531501, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Судом встановлено, що в даному випадку спірні правовідносини регулюються наступним.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 14 цього Закону до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів), зокрема, включено плату за земельні ділянки державної і комунальної власності, що кореспондує положенню статті 2 Закону України “Про плату за землю”від 03 липня 1992 року №2535-ХІІ (Закон №2535) згідно якої використання землі в Україні є платним.
Зокрема, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України “Про плату за землю”платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.
Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов’язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов’язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.
Податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (ч. 1 ст. 17 Закону №2535).
Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби (ст. 27 Закону №2535).
У межах такого контролю податкові органи, зокрема контролюють сплату у встановлений строк орендної плати за земельні ділянки державної і колективної власності.
Відповідно до абз.ІІ п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним методом.
Судом встановлено, що відповідач, при проведенні вищезгаданої перевірки врахував всю податкову звітність по земельному податку, яку було подано за 2008, 2009, 2010 роки, тобто, перевіркою охоплена звітність по земельному податку за 2008-2010 року суцільним порядком, а у додатках до акту перевірки відображено тільки ті самостійно нараховані платником грошові зобов’язання по яких порушено терміни сплати, суми згруповані у додатки по кількості днів затримки та розміру штрафної санкції. Тому суд не може погодитись з позицією позивача, щодо наявності порушення ст.76 Податкового кодексу України при здійсненні даної перевірки.
Відповідно до п. 126.1. ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач визначив розмір штрафних санкцій віжповідно до вищенаведених положень Податкового кодексу України.
Відповідно до п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Зі змісту даної статті можна зробити висновок про те, що податкове повідомлення-рішення приймається виключно керівником податкового органу (його заступником), а незазначення ініціалів і прізвищ, в даному випадку слід розглядати як технічну помилку допущену при оформленні податкових повідомлень-рішень. Крім того, дана позиція підтверджується довідкою Козятинської ОДПІ від 20.09.2011р. (а.с.59).
Виходячи із обставин справи, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача, стосовно протиправності дій відповідача, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому для виконання функцій податкових органів, з метою та у спосіб, що не суперечать вимогам діючих нормативно-правових актів, тобто, дії відповідача були правомірними.
Судом встановлено, що сума податкового зобов’язання самостійно визначена позивачем за вищезгаданий період і повинна бути сплаченою у терміни визначені податковим законодавством. . Беручи до уваги п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України, яка закріплює неможливість оскарження податкового зобов’язання визначеного самостійно, суд не погоджується із доводами позивача стосовно порушення строків прийняття податкових повідомлень-рішень. Крім того, незважаючи на дату прийняття такого повідомлення, воно містить в собі ознаки юридичного факту, що породжує правовідносини, зміст яких не залежить від дати прийняття даного рішення. В даному випадку відповідачем хоча і формально порушено вимоги діючого законодавства, однак суд на вбачає в цьому підстав для скасування вищезгаданих податкових повідомлень-рішень.
Суд під час прийняття постанови вирішує питання, які передбачені в статті 161 КАС України, і коло цих питань є вичерпним.
Частина 2 ст. 11 КАС України зазначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують у обгрунтованості позовних вимог.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі.
Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
В силу ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Мотивація та докази, надані відповідачем, надають суду підстави для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Корделівський цукровий завод" (далі - ВАТ "Корделівський цукровий завод", позивач) до завідувача сектору оподаткування юридичних осіб Калинівського відділення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_2, Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції, Калинівського відділення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції, щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, не можуть бути задоволені.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович
03.10.2011