донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

   

УХВАЛА

Іменем України

12.10.2006 р.                                                                                    справа №38/209

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Волкова Р.В.

суддів

Запорощенка  М.Д., Калантай  М.В.,

при секретареві судового засідання

Малко Л.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача:

Черних Г.Є. - головний спеціалист відділу, довір. № 03-01/1687 від 15.05.2006р.,

від відповідача:

Назначенко Н.А. - гл.бухгалтер, довір. № 42 від 13.09.2006р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Донхимкарбид", м. Горлівка Донецької області

на постанову господарського суду

Донецької області

від	18.08.2006 року

по справі

№38/209

за позовом

Донецького обласного Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк

до	товариства з обмеженою відповідальністю "Донхимкарбид", м. Горлівка Донецької області

про	стягнення штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005р. в розмірі 3886,49 грн. та суми нарахованої пені у сумі 67,98 грн.

В С Т А Н О В И В:

          Постановою  господарського суду Донецької області від 18.08.2006р. по справі № 38/209 повністю задоволено позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецька до товариства з обмеженою відповідальністю «Донхимкарбид», м. Горлівка про стягнення штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005 рік в розмірі 3886,49 грн. та суми нарахованої пені в сумі 67,98 грн. (всього 3954,47 грн.).

Постанова суду обґрунтована тим, що відповідачем фактично не створено робочі місця для інвалідів, не передбачено їх створення в колективному договорі та не інформовано  про їх створення  місцевий центр зайнятості.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач по справі, товариство з обмеженою відповідальністю «Донхимкарбид», звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову  місцевого господарського суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на ст. 19 Конституції України, ст. 12  Закону України «Про охорону праці», ст.ст. 5, 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", згідно якого працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Позивач у відзиві вимоги скаржника не визнав. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно  до положень  ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України  здійснювалась  фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, суд  встанов наступне:

Згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів  форми 10-ПІ за 2005р. (а.с. 5), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві останнього у 2005р. складає 37 осіб.  Відповідно до вимог  ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" норматив робочих місць для інвалідів  складає 4%  від кількості працюючих, тобто 1 робоче  місце.

Як вбачається  з того ж звіту, фактично на підприємстві на протязі звітного року не  було створено жодного робочого місця.

На підставі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та даних статистичної звітності форми № 10-ПІ позивачем нарахована сума штрафних санкцій за нестворене робоче місце, яка складає 3886,49 грн. та сума пені станом на 09.06.2006р. в розмірі 67,98 грн.

Відповідачем штрафні санкції з урахуванням суми пені в розмірі 3954,47 грн. до теперішнього часу не сплачені, тому позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача вищеназваної суми.

Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( далі - Закон) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами. Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніш установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, в тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом .

Згідно із ст.18 Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Відповідно до п.10 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 (далі Положення), працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерства соціального захисту, місцевими радами, суспільними організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до п.2 того ж Положення "Робочим місцем інваліда може бути:

- звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування;

- спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медикосоціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда.

Тобто, інвалід може бути працевлаштований як на спеціалізоване робоче місце так і звичайне робоче місце.

Разом з тим, згідно з пунктом 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Згідно до вимог пункту 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує  відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати  центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення  фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування –підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Виходячи з викладеного, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998р. № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.1998р. № 464/2904, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і № 4-ПН «Звіт про вивільнення працівників", згідно п.п. 2.1 пункту 2 якої:          

-          звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;

-          у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у між звітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково , в міру їх виникнення;

в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр "14").

Як вбачається з матеріалів справи, звіт форми 3-ПН до місцевого центру зайнятості відповідачем не подавався, а заходи щодо створення робочого місця для інваліда у спірному періоді не передбачено в колективному договорі.

Виходячи з викладеного, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позову.

Керуючись п. 1-3 ст. 160, п.2ч. 2 ст. 162, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд, -

У Х В А Л И В:

          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Донхимкарбид», м. Горлівка на постанову господарського суду Донецької області від 18.08.2006р. по справі № 38/209 – залишити без задоволення.

          Постанову господарського суду Донецької області від 18.08.2006р. по справі № 38/209 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецька до товариства з обмеженою відповідальністю «Донхимкарбид», м. Горлівка про стягнення штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005 рік в розмірі 3886,49 грн. та суми нарахованої пені в сумі 67,98 грн. (всього 3954,47 грн.) – залишити без змін.

         Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Ухвала  складена в повному обсязі 17.10.2006 року.

Головуючий:          Р.В.  Волков

Судді:           М.Д.  Запорощенко

          М.В.  Калантай

          

          Надруковано:  4 примір.

          1 –позивачу

          1 –відповідачу

          1 –до справи

          1 –ДАГС