Справа №  11-538/11                                        Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин Я.М.  

Категорія:ст.121 ч.2,296 ч.4 КК України          Доповідач:   Танечник  І.  І.  

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2011 року Колегія  суддів   судової   палати у кримінальних справах   апеляційного       суду      Львівської    області    в    складі:

Головуючого: Танечника І.І.

Суддів: Урдюк Т.М., Валько Н.М.

з участю прокурора: Малиш Н.С.

при секретарі Гирович В.В.

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5

засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9, виправданого ОСОБА_10

представника цивільного позивача ОСОБА_11,

потерпілої ОСОБА_12 , її представника - адвоката ОСОБА_13

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляціями: прокурора, який брав участь у суді 1 інстанції, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,  засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, представника цивільного позивача ОСОБА_11,потерпілої ОСОБА_12

на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 29 грудня 2010 року.

Цим вироком

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючий менеджером ПП „Вольво”, проживаючий  в АДРЕСА_1,

засуджений за ст.119 ч.1 КК України на 3 роки 5 місяців позбавлення волі, за ст.296 ч.4 КК України на 3 роки позбавлення волі.  На підставі ст.70 КК України остаточно призначено ОСОБА_6 покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим –3 роки 5 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, приватний підприємець, проживаючий в АДРЕСА_2

засуджений за ст.296 ч.4 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням із призначенням іспитового строку 1 рік. Згідно ст.76 КК України засудженого ОСОБА_7 зобов”язано періодично з”являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи, без їх відома не змінювати постійного місця проживання.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, непрацюючий, проживаючий в АДРЕСА_3

засуджений за ст.296 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням із призначенням іспитового строку 2 роки. Згідно ст.76 КК України засудженого ОСОБА_8 зобов”язано періодично з”являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи, без їх відома не змінювати постійного місця проживання.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, непрацюючий, проживаючий в АДРЕСА_4

засуджений за ст.296 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням із призначенням іспитового строку 2 роки. Згідно ст.76 КК України засудженого ОСОБА_9 зобов”язано періодично з”являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи, без їх відома не змінювати постійного місця проживання.

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_9, непрацюючий, проживаючий в АДРЕСА_5

за ст.ст.27 ч.5,296 ч.4 КК України –виправдано.

Засуджений ОСОБА_6 знаходиться під вартою з 27.08.2007р.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_7 –заставу –залишено до вступу вироку в законну силу.

Засудженим ОСОБА_8, ОСОБА_9 запобіжний захід –підписку про невиїзд –залишено без змін до вступу вироку в законну силу.

Запобіжний захід ОСОБА_10 –підписку про невиїзд –скасовано.

Стягнуто з  ОСОБА_6 на користь ОСОБА_12 моральну шкоду в сумі 100000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_12 моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

Позов цивільного позивача ОСОБА_14 заявлений в інтересах ОСОБА_15. залишено без розгляду для надання можливості звернутися в порядку цивільного судочинства.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь НДКЦ при ГУМВСУ у Львівській області судові витрати в розмірі 188,30 грн.

Вирішено питання з речовими доказами.

Колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА :                    

за вироком районного суду ОСОБА_7 вночі 12.08.2007 року в групі осіб з ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та іншими особами / матеріали відносно яких виділені в окреме провадження/, перебуваючи на вул.Пластовій,1 у м.Львові, грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю. Зокрема, ОСОБА_7, з хуліганських спонукань, під час словесної перепалки з потерпілим ОСОБА_16 витягнув в з кабури пристрій для стрільби гумовими кулями „ПМР” і здійснив постріл з нього в гору, чим спровокував бійку з потерпілим ОСОБА_16 Інші засуджені разом з особами / матеріали відносно яких виділені в окреме провадження/, оточили та стали наносити удари потерпілому ОСОБА_16 руками і ногами по різних частинах тіла. Під час бійки потерпілий ОСОБА_16, використовуючи пусту пляшку з відбитим дном, заподіяв ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження в ділянці лівої щоки і шиї, а іншим особам намагався завдати ударів цією пляшкою.

Під час хуліганських дій ОСОБА_6, з метою демонстрації своєї зверхності над потерпілим та зневаги до громадського порядку, використав заздалегідь заготовлений предмет для нанесення тілесних ушкоджень –хрестоподібний ключ, яким наніс удар по голові потерпілому , ставлячись байдуже до наслідків, що можуть настати в майбутньому. Діями ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_16 завдані тяжкі тілесні ушкодження –черепно мозкова травма у вигляді дірчастого, проникаючого перелому склепіння черепа з пошкодженням головного мозку, що стало причиною його смерті. Одночасно інша особа Ц ./ матеріали відносно якої виділені в окреме провадження/ завдав потерпілому удар по голові невстановленим досудовим слідством предметом. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_16 впав на землю, після чого отримав від інших осіб / невстановлених досудовим слідством/ декілька ударів ногами по тілу.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №847/2007 від 29.10. 2007р. смерть потерпілого ОСОБА_16 настала від черепно-мозкової травми у вигляді дірчатого проникаючого перелому склепіння черепа з пошкодженням головного мозку. При проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_16 виявлено: дірчатий проникаючий перелом кісток черепу в лобно-тім”яній ділянці справа, пошкодження головного мозку відповідно розташування вище вказаного перелому, забійна рана лінійної форми в тім”яній ділянці посередині, забійна рана в потиличній ділянці, шкірна рана над лівою бровою, шкірна рана у верхній треті лівого плеча по зовнішній поверхні, синяк в дельтавидній ділянці справа, поперечно розташований синяк на грудях справа, перелом 8 ребра справа по передньопахвинній лінії, свіже садно по  передній поверхні верхньої треті лівої гомілки. Проникаючий дірчатий перелом кісток черепу утворився від дії тупого предмету з округлою обмеженою поверхнею прижиттєво і у живих людей по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, що є причиною смерті ОСОБА_16 Перелом ребра у живих людей по ознаці тривалого розладу здоров”я відноситься до пошкодження середньої тяжкості. Синяк на грудях справа утворився від дії тупого предмету видовженої форми. Рани на голові –в тім”яній ділянці утворились від дії тупого предмету з обмеженою поверхнею, прижиттєво у живих людей можуть відноситись до легкого тілесного пошкодження. Рана в потиличній ділянці поверхнева і імовірно утворилась при падінні навзнак на тверду площину. Рана над лівою бровою, на лівому плечі утворилась від дії твердого предмету, прижиттєво і у живих людей відноситься до легкого тілесного ушкодження. Синяк у дельтавидній ділянці справа утворився від дії тупого твердого предмету та відноситься до легкого тілесного ушкодження.

В апеляції прокурор покликається на те, що постановляючи виправдувальний вирок відносно ОСОБА_10 суд не дотримався вимог ст.ст.323, 334 ч.2 КПК України, оскільки у вироку відсутній будь-який аналіз та оцінка доказів, що зібрані по справі, зокрема не усунуто протирічч в показах потерпілих ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 Судом необгрунтовано надано віри показам ОСОБА_6 даними в судовому засіданні, про те, що ключ він знайшов на землі біля автомобіля, оскільки він неодноразово на досудовому слідстві вказував, що ключ, яким він наніс удар потерпілому, надав йому ОСОБА_10 ОСОБА_6 не зміг чітко пояснити причину розбіжностей в своїх показах..

За таких обставин просить вирок Личаківського районного суду м.Львова від 29.12.2010р., яким ОСОБА_10 виправдано у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст.27 ч.5, 296 ч.4 КК України –скасувати, у зв”язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та через неправильне застосування кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі. В решті вирок залишити без змін.

Також прокурор, в апеляції від 09.03.2011р., строк на подачу якої поновлено постановою Личаківського районного суду м.Львова від 18.04.2011р., вважає вирок незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв”язку з неправильним застосуванням кримінального закону, оскільки суд неправильно кваліфікував дії ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та призначив їм покарання, яке не відповідає ступені тяжкості злочину та особам засуджених.

Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_6 з ст.121 ч.2 КК України на ст.119 ч.1 КК України суд мотивував своє рішення тим, що досудовим та судовим слідством не здобуто доказів того, що нанесені тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_16, ОСОБА_6 заподіяв умисно. Показання ОСОБА_6 стосовно непередбачення ним можливості настання наслідків у вигляді смерті матеріалами справи не спростовані. У вироку відсутній будь-який аналіз та оцінка доказів по справі.

Враховуючи ступінь тяжкості тілесних ушкоджень та їх локалізацію на тілі потерпілого, вважає, що ОСОБА_6 свідомо та цілеспрямовано наносив удар в голову потерпілому, при цьому мав намір нанести потерпілому тілесні ушкодження, байдуже ставлячись до наслідків, які настануть.

Також, суд неправильно перекваліфікував дії ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з ч.4 ст.296 на ч.2 ст.296 КК України, оскільки необгрунтовано  надав віри показам ОСОБА_6 в судовому засіданні про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 жодних предметів в руках не мали, хоча на досудовому слідстві неодноразово давав покази про те, що ОСОБА_8  мав у руках „Г” подібний ключ, а ОСОБА_9 знайшов предмет схожий на трубу, якими в подальшому наносили удари потерпілому. При цьому ОСОБА_6 не зміг чітко пояснити причину розбіжностей в своїх показах.

Також вважає, що суд призначив ОСОБА_7 надто м”яку міру покарання, оскільки не врахував особу засудженого, який не сприяв розкриттю злочину, був ініціатором вчинення злочину, спровокував вчинення хуліганських дій, підбурив інших до вчинення злочинів та приймав участь у побитті потерпілого.

За таких обставин просить вирок суду скасувати і постановити новий вирок, яким : ОСОБА_6 визнати винним та засудити за ст.121 ч.2 КК України на 9 років позбавлення волі, за ст.296 ч.4 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України остаточно призначити покарання 9 років позбавлення волі. ОСОБА_7 визнати винним та засудити за ст.296 ч.4 КК України на 5 років позбавлення волі, ОСОБА_8 визнати винним та засудити за ст.296 ч.4 КК України на 5 років позбавлення волі,  ОСОБА_9 визнати винним та засудити за ст.296 ч.4 КК України на 5 років позбавлення волі.

В змінах до апеляції від 24.06.2011року, прокурор у справі вказує, що вирок суду першої інстанції є незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв”язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особам засуджених.

Зазначає, що при перекваліфікації дій ОСОБА_6 з ст.121 ч.2 на ст.119 ч.1 КК України у вироку суду відсутній будь-який аналіз та оцінка показів ОСОБА_6 та інших доказів зібраних по справі.

Враховуючи ступінь тяжкості тілесних ушкоджень та їх локалізацію на тілі потерпілого, вважає, що ОСОБА_6 свідомо та цілеспрямовано наносив удар в голову потерпілому, при цьому мав намір нанести потерпілому тілесні ушкодження, байдуже ставлячись до наслідків, які настануть в тому числі і смерті, яка фактично настала.

Також зазначає, що суд невірно перекваліфікував дії ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з ч.4 на ч.2 ст.296 КК України, оскільки ОСОБА_6 неодноразово заявляв, що бачив у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 предмети, якими вони наносили удари  потерпілому.

При призначенні покарання ОСОБА_7 суд не врахував тяжкість та  суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, особу засудженого, який вини не визнав та не сприяв розкриттю злочину, а тому судом призначено ОСОБА_7 надто м”яку міру покарання.

Також зазначає, що вирок в частині виправдання ОСОБА_10 за ст.27 ч.5, 296 ч.4 КК України є незаконним і підлягає скасуванню у зв”язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням кримінального закону, оскільки у вироку суду відсутній будь-який аналіз показів потерпілих по справі та інших доказів, зібраних по справі.

Також суд необгрунтовано надав віри показам ОСОБА_6 в судовому засіданні про те, що хрестоподібний ключ, яким він завдав тілесні ушкодження потерпілому, він знайшов біля машини. Хоча впродовж досудового слідства він давав покази, що цей ключ йому дав ОСОБА_10 Розбіжностей в своїх показах ОСОБА_6  пояснити не зміг.

За таких обставин просить вирок суду скасувати у зв”язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідності призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особам засуджених, а кримінальну справу скерувати на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

У апеляції засуджений ОСОБА_9 покликається на те, що ні слідством, ні  в судовому засіданні не було здобуто жодних доказів того, що він вчинив будь-які дії, зазначені в ст.296 КК України, а тому обвинувачення йому пред”явлено безпідставно.

Просить вирок суду скасувати в частині його засудження за ст.296 ч.2 КК України та виправдати його.

У апеляції засуджений ОСОБА_8 покликається на те, що ні досудовим слідством, ні судом не було здобуто жодних доказів того, що він вчинив протиправні дії, передбачені ст.296 КК України, а тому просить вирок суду в частині його засудження скасувати та виправдати його.

В апеляції засуджений ОСОБА_6 покликається на те, що він оборонявся від нападу потерпілого ОСОБА_16, який міг порізати його або навіть вбити, хотів захистити своє життя, тому просить вирок суду скасувати, а справу щодо нього провадженням закрити.

Адвокат ОСОБА_20 в інтересах засудженого ОСОБА_8 покликається на те, що вирок суду неправильний і підлягає скасуванню, оскільки обвинувачення ОСОБА_8 грунтується виключно на припущеннях органу досудового слідства, оцінюючи покази потерпілих, свідків, суд помилково прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчинені злочину передбаченого ст.296 ч.2 КК України, оскільки такі пояснення є нелогічними, не- послідовними і не перебувають у взаємозв”язку з обставинами справи, а тому просить вирок суду скасувати, кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_6 покликається в апеляції на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, вважає, що дії ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 не можна кваліфікувати як хуліганство, оскільки вони знаходились в стані необхідної оборони, оскільки ОСОБА_16 нападав по черзі на трьох осіб, одній з яких завдав тілесні ушкодження. Відбиваючи удар ОСОБА_16, ОСОБА_6 захищав своє життя, оскільки напад був несподіваний і миттєвий, побачивши кров, яка лилась з рани ОСОБА_8 знаходився в стані сильного душевного хвилювання.

Також не погоджується з рішенням суду в частині задоволення цивільного позову  щодо стягнення з ОСОБА_6 на користь потерпілої 100000 грн. моральної шкоди.

Вважає, що ні досудовим слідством ні судом не здобуто доказів, які б свідчили про доведеність вини ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованих йому злочинів, ОСОБА_6 діяв у стані необхідної оборони, а тому просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу щодо нього провадженням закрити.

Адвокат ОСОБА_2 у своїй апеляції та у доповненнях до неї поданих 24.06.2011р. в інтересах засудженого ОСОБА_7 покликається на те, що  вирок суду в частині засудження ОСОБА_7 не відповідає вимогам ст.323 КПК України, є незаконним та необгрунтованим, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, покликаючись на те, що висунуте досудовим слідством обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого ст.296 ч.4 КК України неконкретне, нічим не підтверджене і необгрунтоване жодними доказами, звинувачення грунтується лише на суперечливих припущеннях і домислах. Висновки суду перекручені і не відповідають фактичним обставинам справи встановленим в суді. Судом не вказано в чому саме виразилось злісне хуліганство ОСОБА_7, грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю. Також не враховано, що саме ОСОБА_16 був ініціатором конфлікту і скоїв напад на ОСОБА_7 і ОСОБА_8, а також спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_8. ОСОБА_7 мав можливість і законні підстави для того, щоб застосовувати пристрій безпосередньо по нападнику, тобто стріляти в ОСОБА_16. ОСОБА_21 цього не зробив, а стріляв вгору, щоб навіть за таких обставин не спричинити ОСОБА_16 тілесних ушкоджень.

Просить вирок суду в частині засудження ОСОБА_7 за ст.296 ч.4 КК України скасувати, а кримінальну справу відносно нього закрити в зв”язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Потерпіла ОСОБА_12 в апеляції покликається на те, що суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_6 з ч.2 ст.121 КК України на ч.1 ст.119 КК України, оскільки не враховано, що ОСОБА_6 наніс потерпілому ОСОБА_16 щонайменше два удари в голову. Це спростовує покази ОСОБА_6, що він випадково попав ключем по голові потерпілого, а хотів завдати удару в ділянку шиї. Враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень на голові потерпілого, вбачається, що ОСОБА_6 свідомо і ціленаправлено наносив удари в голову потерпілого до часу поки той стояв на ногах. При цьому він мав намір нанести потерпілому тілесні ушкодження байдуже ставлячись до наслідків, які настануть, в тому числі і до заподіяння смерті.

Також вважає, що суд не обгрунтував призначення ОСОБА_6, ОСОБА_7 надто м”якого покарання. При призначенні покарання не врахував, що саме ОСОБА_7 був ініціатором вчинення злочину, не враховано характер вчиненого злочину, роль кожного у його вчиненні.

Крім того вважає, що суд всупереч наявним в матеріалах справи доказам виправдав ОСОБА_10, при цьому не дав належної оцінки показам ОСОБА_22, які той давав на досудовому слідстві. Вважає, що ОСОБА_6 змінив свої покази у суді з метою вигородити ОСОБА_10

Просить вирок суду скасувати, визнати ОСОБА_23 винним та обрати покарання за ст.121 ч.2 на 9 років позбавлення волі, за ст.296 ч.4 КК України на 6 років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України остаточно призначити ОСОБА_6 покарання –10 років позбавлення волі.

Обрати  ОСОБА_7 покарання за ст.296 ч.4 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі.

Визнати ОСОБА_10 винним у вчинені злочину, передбаченого  ч.5 ст.27, ч.4 ст.296 КК України та обрати йому покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі.

В апеляції представник цивільного позивача ОСОБА_11 покликається на те, що суд, постановляючи вирок, безпідставно не вирішив цивільний позов ОСОБА_15., який він мав вирішити у порядку п.7 ст.324 КПК України, при цьому не покликаючись на жодні норми процесуального закону, на підставі яких прийнято таке рішення.

          Просить вирок в частині залишення без розгляду позову цивільного позивача ОСОБА_14, заявленого в інтересах ОСОБА_15. змінити та задоволити в повному розмірі.

Заслухавши доповідача, думки прокурора, потерпілої, її представника, представника цивільного позивача, захисників, засуджених, виправданого, на підтримання чи заперечення доводів, поданих по справі апеляцій, провівши судове слідство у межах встановлених постановою попереднього розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція представника цивільного позивача ОСОБА_11 підлягає до задоволення, апеляції прокурора у справі, потерпілої ОСОБА_12 –до часткового задоволення,  а в задоволенні апеляцій адвокатів ОСОБА_20, ОСОБА_2, ОСОБА_1, засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 слід відмовити виходячи з наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність виноватості ОСОБА_7, ОСОБА_6, за ст.296 ч.4 КК України, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за ст.296 ч.2 КК України відповідають фактичним обставинам справи, оскільки підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав правильну оцінку.

Разом з тим, перекваліфіковуючи дії ОСОБА_6 з ч.2 ст.121 КК України на ч.1 ст.119 КК України, суд першої інстанції не звернув увагу на висновки додаткової судово-медичної експертизи №263-2007 мк від 17.01.2008року (т.5 а.с.16-19), з яких вбачається, що на фрагменті кісток склепіння черепа від трупа ОСОБА_16 було виявлено один дирчастий перелом на лобній кістці справа, який утворився від дії тупого твердого предмета ( знаряддя) з обмеженою поверхнею в напрямку зверху до низу, з прикладанням значної сили. Беручи до уваги протокол відтворення обстановки та обставин події від 26 грудня 2007 року та фототаблицю до нього (фото №№8,9) –том 4 а.с.212-113,218 можна вважати, що перелом на лобній кістці справа та інші забійні пошкодження не могли утворитись за обставин, які вказує підозрюваний ОСОБА_6, оскільки він в даному відтворенні вказує на те, що наніс один удар в ліву ділянку голови, а пошкодження на голові ОСОБА_16 виявлені на лобній кістці справа, на тім”яній та потиличній ділянках, що не відповідає характеру та механізму виникнення пошкоджень, які були виявлені на голові під час судово-медичного розтину тіла громадянина ОСОБА_16

Цей висновок , на думку колегії суддів, спростовує показання ОСОБА_6 на досудовому слідстві, в районному суді ( т.5 а.с.255) та в засіданні апеляційного суду про те, що він лише відмахнувся від потерпілого ОСОБА_16, який здійснював на нього напад, автомобільним хрестоподібним ключем.

Таким чином, враховуючи механізм заподіяння тілесного ушкодження, його локалізацію, колегія суддів прийшла до висновку, що ОСОБА_6 цілеспрямовано наніс удар  (зверху до низу) хрестоподібним ключем в життєво важливий орган –голову потерпілого ОСОБА_16, а тому не міг не усвідомлювати можливості настання тяжких наслідків.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вбачає наявність в діях ОСОБА_6 заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_16

Апеляційний суд не поділяє висновок місцевого суду про те, що ОСОБА_6 обмовив ОСОБА_10 в тому, що останній надав йому автомобільний хрестоподібний ключ на місці події, який він застосував проти ОСОБА_16 В засіданні апеляційного суду ОСОБА_6 стверджував, що під час досудового слідства він обмовив себе, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9  під впливом двох представників досудового слідства ( слідчих) та двох своїх захисників, але з цього приводу жодних офіційних звернень не робив, а в суді першої інстанції пояснити цього не зміг.

В зв”язку з чим, колегія суддів вважає, що підстав для самообмови та обмови інших осіб у скоєнні злочинів у підсудного ОСОБА_6 на досудовому слідстві не було.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7, маючи надуманий конфлікт з компанією потерпілих та їх представником ОСОБА_16, звернувся до ОСОБА_10 за допомогою у його вирішенні і останній, доставивши на місце події в своїй машині ОСОБА_6 та ОСОБА_24, озброївши їх відповідно хрестоподібним ключем та “Г” образною трубою, а пізніше, забравши їх з місця злочину, залучивши до вчинення злочину ОСОБА_9 та інших невстановлених слідством осіб, які саме за його активного сприяння вчинили злочин.

Таким чином, колегія суддів стверджує, що ОСОБА_10 своїми умисними діями сприяв вчиненню злочинів ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, тому є співучасником цих злочинів, а його дії органом досудового слідства правильно кваліфіковані як пособника за ч.5 ст.27, ч.4 ст.296 КК України.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази по справі, а саме: показання ОСОБА_6 т.2 а.с.147, 154-155, 162-163, 171-172, т.3 а.с.44-45, 60, т.4 а.с.91, 126-127, 130, 132. ОСОБА_7 т.1 а.с.130, т.2 а.с.4-5,12,т.3 а.с.61, т.4 а.с.17. ОСОБА_10 т.1. а.с.67, т.3 а.с.26-27, 121-123, ОСОБА_8 т.3 а.с.65-66, 223-224, ОСОБА_9 т.2 а.с.182, т.3 а.с.47-48 на досудовому слідстві, їх показання в засіданні районного та апеляційного суду, показання потерпілих на слідстві ОСОБА_18 т.1 а.с.23, ОСОБА_25 т.1 а.с.24, ОСОБА_26 т.1 а.с.26, ОСОБА_27 т.1 а.с.28, ОСОБА_28 т.1 а.с.30, ОСОБА_29 т.1 а.с.32, ОСОБА_19 т.1 а.с.88, ОСОБА_30 Т.1 а.с.93, ОСОБА_31 т.3 а.с.198-199,  висновки експертів, речові докази, протоколи слідчих дій, колегія суддів прийшла до висновку, що ОСОБА_16 вніч 12 серпня 2007 року діяв в межах необхідної оборони по відношенню до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та інших невстановлених слідством осіб, які оточили його зі всіх сторін з метою демонстративного побиття, під час якого ОСОБА_6, вийшовши за межі попередньої домовленості –розібратися з компанією потерпілих та її представником ОСОБА_16, умисно заподіяв потерпілому тяжке тілесне ушкодження, від якого він помер по дорозі в лікарню.

В зв”язку з чим, колегія суддів поділяє доводи апеляцій прокурора у справі та потерпілої  про неправильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_6 за ст.119 ч.1 КК України, про неправильність виправдання ОСОБА_10 за ч.5 ст.27, ч.4 ст.296 КК України, невідповідності обраного покарання засудженому ОСОБА_7

Колегія суддів критично оцінює зміну показань ОСОБА_6 в суді і вважає, що це є його формою захисту з метою уникнення від відповідальності за вчинення більш тяжкого злочину, а також сприяння іншим підсудним в уникненні відповідальності.

Колегія суддів також розглядає версії підсудних ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 про напад на них потерпілого ОСОБА_16, як форму захисту своїх інтересів, оскільки такі спростовуються об”єктивними обставинами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що зібраними та перевіреними у встановленому порядку доказами підтверджується обвинувачення ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в тому, що вони вночі 12 серпня 2007 року діючи в групі осіб з іншими особами ( матеріали відносно яких виділені в окреме провадження) прибули на АДРЕСА_6, де грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю. Так, ОСОБА_7 з хуліганських спонукань, під час сварки з потерпілим ОСОБА_16 витягнув з кобури пристрій для стрільби гумовими кулями “ПМР” і здійснив постріл з нього в гору, чим спровокував бійку з потерпілим. Підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, разом із невстановленими особами оточили потерпілого ОСОБА_16 і стали наносити йому удари руками і ногами по різних частинах тіла. Під час бійки підсудний ОСОБА_8 отримав легкі тілесні ушкодження.

В процесі хуліганських дій ОСОБА_6, з метою демонстрації своєї зверхності над потерпілим та зневаги до громадського порядку, використав заздалегідь заготовлений предмет для нанесеня тілесних ушкоджень –автомобільний хрестоподібний ключ, отриманий від ОСОБА_10, яким умисно наніс удар по голові потерпілому зверху до низу, що стало причиною смерті ОСОБА_16 Перешкодивши в такий спосіб відпочинку потерпілих ОСОБА_18, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_29, ОСОБА_19, ОСОБА_34, ОСОБА_35, підсудний ОСОБА_7 із  свідком ОСОБА_36 на своєму автомобілі, підсудні ОСОБА_6, ОСОБА_8 на автомобілі ОСОБА_10, підсудний ОСОБА_9 на автомобілі свідка ОСОБА_37 з місця злочину скрились.

Таким чином,  ОСОБА_6 групою осіб, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, з мотивів явної неповаги до суспільства грубо порушив громадський порядок, вчинив хуліганство, яке відзначалося особливою зухвалістю, тобто злочин передбачений ст.296 ч.4 КК України.

Крім того, ОСОБА_6 умисно заподіяв тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_16, тобто злочин, передбачений ст.121 ч.2 КК України.

ОСОБА_7 групою осіб із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, з мотивів явної неповаги до суспільства грубо порушив громадський порядок, вчинив хуліганство, яке відзначалося особливою зухвалістю, тобто злочин передбачений ч.4 ст.296 КК України.

ОСОБА_10 групою осіб із застосуванням предмета , заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушив громадський порядок, вчинив хуліганство, яке відзначалося особливою зухвалістю тобто злочин, передбачений ч.5 ст.27, ч.4 ст.296 КК України.

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 групою осіб, з мотивів явної неповаги до суспільства грубо порушили громадський порядок, вчинили хуліганство, яке відзначалося особливою зухвалістю, тобто злочин передбачений ч.2 ст.296 КК України.

Наведена кваліфікація дій ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10 та їх роль у скоєнні злочинів відповідно впливає на їх міру покарання та розмір втрат немайнового характеру, понесених потерпілою ОСОБА_12 та малолітньою дитиною ОСОБА_16 –ОСОБА_15

Обговорюючи питання призначення міри покарання ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, роль кожного у його вчиненні, їх особи, обставини які пом”якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом”якшують вину ОСОБА_6 , ОСОБА_7, ОСОБА_10 є те, що вони особи молодого віку, вперше притягаються до кримінальної відповідальності.

Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_6,. ОСОБА_7, ОСОБА_10 колегією суддів не встановлено.

При обранні покарання ОСОБА_6 колегія суддів враховує, що ним вчинено злочин середньої тяжкості та тяжкий злочин, тому йому слід призначати покарання за правилами ст.70 КК України у вигляді позбавлення волі.

При обранні покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_10 в межах ст.296 ч.4 КК України у вигляді позбавлення волі, колегія суддів дійшла висновку про можливість їх виправлення лише в умовах ізоляції від суспільства, враховуючи їх визначальну роль в організації та сприянні у вчиненні злочинів підсудними ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та іншими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження.

Що торкається міри покарання, обраного судом першої інстанції ОСОБА_8 та ОСОБА_9, то така, на думку колегії суддів,відповідає вимогам ст.ст.50,65 КК України.

Вирішуючи питання цивільного позову потерпілої ОСОБА_12 до підсудних ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, суд першої інстанції не врахував, що вони, вчиняючи злочини проти потерпілого ОСОБА_16 діяли в групі, тому , на думку колегії суддів, мають відшкодовувати моральну шкоду потерпілій в розмірі 500000 грн. не в дольовму, а в солідарному порядку.

Крім того, суд першої інстанції порушив вимоги закону щодо розгляду цивільного позову ОСОБА_14 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_10, до підсудних по даній справі (т.5 а.с. 221-223), оскільки залишив такий без розгляду для надання можливості цивільному позивачу звернутись до суду в порядку цивільного судочинства, незважаючи на те, що в судовому засіданні 29.12.2010року приймав участь представник цивільного позивача ОСОБА_11 (т.8 а.с.159).

Кримінально-процесуальний закон України дозволяє залишити цивільний позов без розгляду лише у двох випадках :

-          при неявці в судове засідання цивільного позивача або представника його інтересів ( ст.291 КПК України);

-          при виправданні підсудного за відсутністю в його діях складу злочину ( ст.328 КПК України).

За наведеного, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду згаданого позову апеляційним судом.

                    Вирішуючи питання цивільного позову ОСОБА_14 в інтересах доньки до підсудних про стягнення моральної шкоди в розмірі 500000 грн., колегія суддів вважає її вимогу такою, що підлягає задоволенню, оскільки малолітня ОСОБА_15. є рідною донькою загиблого ОСОБА_16, яка в шість років пережила шок від втрати батька, протягом майже 4 років несе моральні страждання, оскільки довідалась про смерть батька від злочину, вже тривалий час розуміє, що не може в майбутньому розраховувати на підтримку свого батька, з яким була в добрих стосунках.

                    В зв”язку з чим, колегія суддів погоджується з розміром втрат немайнового характеру ( моральною шкодою) понесених малолітньою дитиною потерпілого, які також стягує з підсудних в солідарному порядку.

                    Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про неправильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_6 та виправданого ОСОБА_10 за вироком суду першої інстанції, про невідповідність обраних покарань ОСОБА_6 і ОСОБА_7, про неправильний розгляд позовів по справі, тому в цій частині вирок місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового вироку в апеляційному порядку. У зв”язку з чим апеляції прокурора у справі та потерпілої задовольняються частково.

                    Керуючись ст.ст.362,366, 378 КПК України, колегія суддів, -

                                                            ЗАСУДИЛА :

                    Вирок Личаківського районного суду м.Львова від 29.12.2010 року в частині кваліфікації дій засудженого ОСОБА_6 за ст.119 ч.1 КК України; виправдання підсудного ОСОБА_10 за ч.5 ст.27, ст.296 ч.4 КК України; обраного покарання засудженого ОСОБА_7; розгляду цивільних позовів –скасувати.

                    Визнати винуватим і обрати покарання:

ОСОБА_6 за ст.121 ч.2 КК України –7 ( сім) років позбавлення волі;

За ст.296 ч.4 КК України –3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити покарання ОСОБА_6 у виді 8 ( восьми) років позбавлення волі.

Визнати винуватим та обрати покарання ОСОБА_7 за ст.296 ч.4 КК України на 3 (три) роки 6 ( шість) місяців позбавлення волі.

Визнати винуватим та обрати покарання ОСОБА_10 за ч.5 ст.27, ч.4 ст.296 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу обрати засудженому ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Цивільний позов ОСОБА_12 задоволити.

Стягнути з засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_12 в солідарному порядку 500000 гривень моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_14 в інтересах малолітньої ОСОБА_15 задоволити.

Стягнути з засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь малолітньої ОСОБА_15 в солідарному порядку 500000 гривень моральної шкоди.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Львівської області протягом 1 місяця з дня його проголошення: засудженим ОСОБА_6 –з моменту отримання ним копії вироку, а іншими учасниками процесу з моменту його проголошення.

Головуючий:                                  

                    Судді: