Справа № 22-ц-1482/11 Головуючий у 1 інстанції: Гудима Л. Я.
Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Богонюка М.Я.
Суддів: Шашкіної С.А., Федоришина А.В.
При секретарі: Качмар М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 17 грудня 2010 року, -
ВСТАНОВЛЕНО:
Оскаржуваним рішенням задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи –ОСОБА_4, Бориславська державна нотаріальна контора про розірвання договору дарування житлового будинку в частині дарування 72/100 ідеальних частин житлового будинку.
Розірвано договір дарування частини житлового будинку від 09.04.2008 року, посвідчений в.о. державного нотаріуса Бориславського державного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за №630, в частині дарування ОСОБА_2 72/100 ідеальних частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, що знаходиться по АДРЕСА_1.
Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Стверджує, що договір дарування було укладено у відповідності до вимог законодавства. Судом не взято до уваги те, що ніхто не перешкоджав ОСОБА_3 користуватися будинком, вона має доступ до всіх приміщень і користується такими. З її сторони не допущено порушення п. 10 договору дарування житлового будинку, яким за ОСОБА_3 залишається право довічного користування відчужуваним майном.
Крім того, справу було розглянуто за її відсутності чим було порушено її процесуальні права. Враховуючи наведене у суду не було підстав для визнання договору дарування недійсним.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін на підтримання та заперечення скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У відповідності до ст. 728 ЦК України до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 09 квітня 2008 року ОСОБА_3 уклала договір дарування на підставі якого відчужила в користь ОСОБА_2 (внучки) 72/100 ідеальних частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, що знаходиться по АДРЕСА_1, іншу частку в розмірі 28/100 ідеальних частин будинковолодіння, вона відчужила ОСОБА_4 (іншій внучці) –третій особі по справі.
У відповідності до п. 10 даного договору за Дарувальником залишається право довічного користування відчужуваним будинком.
В листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору дарування від 09 квітня 2008 року в частині дарування нею 72/100 ідеальних частин спірного будинковолодіння ОСОБА_2
Задовільняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідач істотно порушила умови договору, зокрема п. 10 договору. Так суд прийшов до висновку, що дарувальник, який за умовами договору дарування залишав за собою право довічного користування подарованого ним будинковолодіння, після укладення даного договору був обмежений відповідачем в належному користуванні будинковолодінням.
Так, зокрема, відповідач здійснила певні переобладнання в будинку(замурувала суміжні двері між кімнатами) переселившись з своєю сім'єю в спірний будинок, визначила порядок користування жилим приміщенням будинку між сторонами, чим позбавила позивача користування будинком в цілому.
Крім того, відповідач заборонила позивачу користуватися гаражем для зберігання її власного автомобіля, використовуючи гараж для зберігання своєї автомашини (автомобіль позивача вигнала на вулицю).
Суд правильно вважав, що відповідач істотно порушила умови договору дарування.
Безпідставними є покликання апелянта на невірне застосування судом норм матеріального права з покликанням на те, що спірні правовідносини регулюються спеціальною нормою ст. 727 ЦК України, яка передбачає вичерпний перелік підстав з яких може бути розірвано договір дарування і таких позивачем не наведено.
Спеціальні правила, що встановлюють підстави для розірвання договору, не виключають застосування правила ч. 2 ст. 651 ЦК України, відповідно до якої істотне порушення договору є підставою для пред'явлення вимоги про його розірвання. Так підстави розірвання окремих видів договорів, і зокрема передбачені ст. ст. 727 ЦК України не виключають застосування ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Істотність же порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Вина сторони, що припустилася порушення договору не має будь –якого значення і для оцінки порушення як істотного і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Вищенаведене було враховано судом при ухваленні рішення про розірвання оспорюваного договору дарування.
Безпідставними є покликання апелянта на те, що справу було розглянуто у її відсутності, оскільки згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура передбачена ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів, - ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –відхилити.
Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 17 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з часу набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: