УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 липня 2007 р м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді Іванів О.Й.,
суддів: Шайди СМ. , Гандзюка В.П.
з участю: прокурора Богачко О.Г.
засуджених ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши 6 липня 2007 р. у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи, на вирок Яремчанського міського суду від 3 квітня 2007 року, -
встановила:
Вказаним вироком ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, українець, з середньою освітою, не працює, одружений, на утриманні двоє малолітніх дітей, згідно ст. 55 КК України в редакції 1960 року раніше не судимий, громадянин України, -засуджений за ст. 289 ч.2 КК України на п"ять років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено певні обов"язки.
За ст. ст. 296 ч.2, 189 ч.2, 357 ч.3, 357 ч.3 КК України ОСОБА_1 виправдано.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець АДРЕСА_2, з середньою освітою, не працює, одружений, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше не судимий, громадянин України, -засуджений за ст. 289 ч.2 КК України на п"ять років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.
Згідно ст. 76 КК України на засудженого ОСОБА_2 покладено певні обов"язки.
За ст. ст. 189 ч.2, 357 ч.3 КК України ОСОБА_2 виправдано.
Справа № 11-271/2007 р. Головуючий у І інстанції Гандзюк Д.М.
Категорія ст. 289 ч.2 КК України Доповідач: Іванів О.Й.
2
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканець АДРЕСА_3, українець,
з вищою освітою, заступник директора
Ворохтянської лісової компанії, одружений, на утриманні двоє малолітніх і одна неповнолітня дитина, раніше не судимий, громадянин України, -засуджений за ст. 289 ч.2 КК України на п"ять років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.
Згідно ст. 76 КК України на засудженого покладено певні обов"язки.
За ст. ст. 189 ч.2, 357 ч.3 КК України ОСОБА_3 виправдано.
Запобіжний захід всім засудженим залишено попередній - підписку про невиїзд.
За вироком суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2., ОСОБА_3. визнані винними в тому, що 24 травня 2006 року біля 19 години в селищі Ворохта за попередньою змовою групою осіб із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров"я потерпілого ОСОБА_4 незаконно заволоділи його автомобілем "ВАЗ-2108".
В апеляції помічник прокурора м. Яремче постановлений щодо всіх засуджених вирок вважає незаконним у зв"язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м"якості, а також внаслідок неправильного застосування кримінального закону. Просить вирок щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 скасувати, постановити новий вирок, яким визнати їх винними у вчиненні злочинів, пред"явлених органом досудового слідства, та призначити їм реальне покарання в межах санкцій статей.
Інші учасники судового розгляду апеляцій на вирок суду не подавали.
Під час апеляційного розгляду справи засуджені ОСОБА_1 , ОСОБА_2., ОСОБА_3. пояснили, що злочинів не вчиняли, незаконно транспортним засобом не заволодівали, потерпілий оговорив їх, тому апеляцію прокурора просять відхилити, а вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, прокурора Богачко О.Г., який підтримав подану апеляцію і просить її задовольнити, заслухавши пояснення засуджених ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, які просять апеляцію прокурора залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду щодо фактичних обставин справи і доведеності вини ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який їх засуджено, є обгрунтованими, а дії засуджених за ст. 289 ч.2 КК України кваліфіковано правильно.
Покликання прокурора в апеляції на безпідставність виключення судом з пред"явленого всім засудженим обвинувачення за ст. 289 ч.2 КК України таких кваліфікуючих ознак як "проникнення у приміщення чи інше сховище" і "завдання потерпілому значної шкоди" не грунтується на досліджених у судовому засіданні доказах.
Так, судовим слідством встановлено, що 24 травня 2006 року засуджені, прийшовши в господарство потерпілогоОСОБА_4., сказали, що забирають його машину, оскільки він відмовляється повертати борг чоловікові по імені ОСОБА_5. З цією метою засуджені винесли з автомобіля потерпілого речі і занесли їх до нього у будинок. Дану обставину ствердив у судовому засіданні і потерпілий ОСОБА_4
Крім того, як встановлено досудовим і судовим слідством, автомобіль, яким незаконно заволоділи засуджені, повернуто потерпіломуОСОБА_4
3
За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність у діях всіх засуджених таких кваліфікуючих ознак як "проникнення у приміщення і завдання потерпілому значної матеріальної шкоди".
Що стосується безпідставного виключення судом кваліфікуючої ознаки "проникнення в інше сховище", про що йдеться в апеляції прокурора, то такий довод апелянта необгрунтований, оскільки органом досудового слідства згадана кваліфікуюча ознака засудженим не інкримінувалась і судом з пред"явленого обвинувачення не виключалась.
Призначаючи засудженимОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 покарання суд дотримав вимог ст. 65 КК України, врахувавши при цьому як ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних, так і обставини, що пом"якшують покарання.
З врахуванням обставин справи, відшкодування потерпілому заподіяної шкоди та наявності на утриманні засуджених неповнолітніх і малолітніх дітей, того, що попередня судимістьОСОБА_1 пагашена, а ОСОБА_2. і ОСОБА_3. раніше не судимі, суд обгрунтовано звільнив їх від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України.
Покликання прокурора в апеляції на те, що судом при призначенні засудженим покарання не враховано таку обтяжуючу обставину як "вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб", є безпідставним, оскільки, відповідно до вимог ч.4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини КК України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Не заслуговують на увагу доводи апеляції щодо неврахування судом думки потерпілого ОСОБА_4., який настоював на обранні засудженим суворого покарання.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з протоколу судового засідання, потерпілий ОСОБА_4 своєї думки щодо обрання засудженим покарання взагалі не висловлював під час розгляду справи судом першої інстанції.
Виправдовуючи засудженихОСОБА_1, ОСОБА_2. , ОСОБА_3. у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 189 ч.2, 357 ч.3 КК України, суд прийшов до правильного висновку про відсутність у їх діях складу злочину. З показань допитаного у судовому засіданніОСОБА_4. вбачається, що ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тільки запитав у нього чи буде він повертати борг чоловікові по імені ОСОБА_5, при цьому ніяких погроз засуджені не висловлювали. Допитаний судом свідок ОСОБА_6. ствердив, що документи на автомобільОСОБА_4. він передавОСОБА_1. за вказівкою самого потерпілого. З цією метою ОСОБА_6. особисто приїхав у селище Ворохту, де знайшов будинокОСОБА_1 і віддав йому техпаспорт. Техпаспорт на автомобіль потерпілого знаходився у нього (свідка), оскільки ОСОБА_4 мав перед ним борг і передав даний документ під заставу.
Таким чином, твердження апелянта про наявність у діях засуджених вимагання передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та знищення майна, що перебуває в його віданні, за попередньою змовою групою осіб, та незаконному заволодінні будь-яким способом важливим особистим документом, вчиненим з корисливих мотивів та в особистих інтересах, як пред"явлено органом досудового слідства, є безпідставним і не грунтується на досліджених судом доказах.
Не грунтується на матеріалах справи покликання прокурора в апеляції на безпідставність виправдання засудженогоОСОБА_1 за вчинення ним хуліганства.
Показання потерпілого ОСОБА_7. про те, що 10.03.2006 року саме ОСОБА_1 з невідомою особою порізали на ринку колеса його автомобіля УАЗ, після чого безпричинно спричинили йому легкі тілесні ушкодження, а собакаОСОБА_1 схопила його зубами за руку, оскільки в лютому 2006 року між ним і ОСОБА_1 виникли неприязні стосунки, свого підтвердження у судовому засіданні не знайшли.
Свідок ОСОБА_8., допитаний під час досудового і судового слідства, дав показання про те, що бачив 10.03.2006 року як два невідомі хлопці били ОСОБА_7. У зв"язку з цим
4
побіг за сином потерпшого по допомогу, коли разом підбігали до місця події, то невідомі, почувши крики людей, втекли. Свідок зазначив, що серед хлопців, які били потерпілого, ОСОБА_1 не було. Крім того, свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10., ОСОБА_11. ствердили, що на ринку засуджений ОСОБА_1 весь час був з ними і нікуди не відлучався.
За даними висновку судово-медичної експертизи (а.с. 218-219 т.2) у ОСОБА_7. тілесних ушкоджень, характерних для укусу собакою, не виявлено.
З врахуваннями наведеного колегія суддів вважає правильним виновок суду про виправдання засудженого ОСОБА_1 за ст. 296 ч.2 КК України.
За наведених обставин, підстав для скасування вироку та постановления нового вироку, про що йдеться в апеляції прокурора, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом, залишити без задоволення, а вирок Яремчанського міського суду від 3 квітня 2007 року щодо засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без змін.