ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
06 вересня 2011 року № 2а-18375/10/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Заступника прокурора Печерського району м.Києва в інтересах держави в особі Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
до Відкритого акціонерного товариства "УСК "Дженералі Гарант"
про визнання незаконним и Правил добровільного страхування наземного транспорту №119 в частині
На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом розглянуто справу у письмовому провадженні.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Заступник прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства “УСК”Дженералі Гарант” про визнання незаконним пункту 12.16.5 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 119 в частині встановлення неправомірного обмеження прав страхувальника на отримання страхового відшкодування.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2010 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
На підставі протоколу розподілу справи між суддями від 23 червня 2011 року автоматизованої системи документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 2а-18375/10/2670 передано на розгляд судді Шарпаковій В.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2011 року справу № 2а-18375/10/2670 прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11 липня 2011 року.
Судові засідання неодноразово відкладались у зв’язку з неявкою сторін та необхідністю отримання додаткових доказів по справі.
У судовому засіданні 06 вересня 2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, мотивуючи їх тим, що пункт 12.16.5 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 119 в частині встановлення неправомірного обмеження прав страхувальника на отримання страхового відшкодування суперечить приписам Закону України «Про податок на додану вартість».
Представник Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України також підтримав позовні вимоги та просив суд скасувати пункту 12.16.5 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 119.
Представник відповідача у судове засідання 06 вересня 2011 не з’явився.
Письмові заперечення проти позовних вимог мотивовані тим, що на думку відповідача виплата страхового відшкодування без врахування ПДВ, за відсутності документального підтвердження витрат, є виконання своїх зобов’язань перед страхувальником в повному обсязі та не є порушенням чинного законодавства та умов договору.
Враховуючи неявку представника Відкритого акціонерного товариства “УСК” Дженералі Гарант” суд вирішив розглянути адміністративну справу № 2а-2602/11/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство «УСК»Дженералі Гарант» є юридичною особою, яка зареєстрована Печерською районною державною адміністрацією у м. Києві 26 березня 1992 року за реєстраційним № 1 070 105 0015 000869, місцезнаходженням якої відповідно до інформації внесеної до Державного реєстру фінансових установ є: 01042, місто Київ, провулок Новопечерський, 19/3, літера В та літера А.
Відповідач перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Печерському районі міста Києва з 06 квітня 1992 року за № 29802.
Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, визнаються сторонами і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Судом встановлено та не спростовано сторонами у судовому засіданні, що 27 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Самсон Інжиніринг»та відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 19G-0339919, застрахований і ТЗ Chevrolet Lacetti, д/н АА2925ІО.
18 січня 2010 року із застрахованим автомобілем сталося подія, що має ознаки страхової. Товариством з обмеженою відповідальністю «Самсон Інжиніринг»20 січня 2010 року було подано заяву про настання страхового випадку.
Відповідачем визнано випадок від 18 січня 2010 року страховим та прийнято рішення 16 вересня 2010 року про виплату страхового відшкодування. Виплату страхового відшкодування Відкритого акціонерного товарисва «УСК «Дженералі Гарант» здійснило 24 вересня 2010року на р/р Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсон Інжиніринг».
Виплата страхового відшкодування позивачем була здійснена без врахування податку на додану вартість, що було обґрунтовано посиланням на пункт 12.16.5 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №119.
При цьому, в матеріалах справи міститься копія акту Державної комісії з регулювання ринків послуг України № 2016/42/5 від 13 грудня 2010 року, яким встановлено, що при поданні заяви про настання страхового випадку Товариством з обмеженою відповідальністю «Самсон Інжиніринг»було надано відповідачу усі документи необхідні для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування або відмови у виплаті страхового відшкодування.
23 листопада 2010 року Першим заступником прокурора Печерського районі міста Києва подано голові Правління Відкритого акціонерного товариства «УСК» Дженералі Гарант»Протест на пункт 12.16.5 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 119, яким вимагає зазначений пункт привести у відповідність до чинного законодавства, оскільки на думку першого заступника прокурора Печерського району оскаржуваний пункт 12.16.5 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 119 в частині здійснення виплати Страхового відшкодування Страхувальнику або Вигодонабувачу виплата здійснюється без ІІДВ та проведення доплат витрат ПДВ провадиться після документального підтвердження Страхувальником таких витрат, в межах суми страхового відшкодування, не відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Листом № 2795-5/23 від 03 грудня 2010 року Першого заступника прокурора Печерського району міста Києва повідомлено про відхилення протесту на пункт 12.16.5 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 119 та зазначено, що жодним законодавчим актом не заборонено здійснювати виплату ПДВ після надання документів, що підтверджують такі витрати. За домовленістю сторін при укладанні договору страхування обумовлюється, що виплата ПДВ буде проведена після надання відповідних документів.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений 23 листопада 2010 року Протест на пункт 12.16.5 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 119 та зазначив, що оскаржуваний пункт є таким, що суперечить чинному законодавству, а тому підлягає скасуванню.
Окружний адміністративний суд міста Києва, ознайомившись із матеріалами справи, вислухавши пояснення представників сторін, з такими доводами представника позивача погоджується з огляду на наступне.
Пунктом 12.16.5 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 119 визначено, що у випадку виплати Страхового відшкодування Страхувальнику або Вигодонабувачу виплата здійснюється без ІІДВ. Доплата витрат ПДВ провадиться після документального підтвердження Страхувальником таких витрат, в межах суми страхового відшкодування.
Відповідно до підпункту 3.2.3 пункту 3.2. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»03 квітня 1997 року № 168/97-ВР не є об'єктом оподаткування операції з: надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.
Законом України «Про страхування»від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР регулюються відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.
Частиною 1 статті 16 цього Закону встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно з статтею 17 Закону України «Про страхування», правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
Суд погоджується з доводами представника позивача, що розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за N 1074/8395, при цьому вони не передбачають відрахування від суми вартості відновлювального ремонту сум ПДВ при визначенні розміру збитків, завданих власнику транспортних засобів та необхідності надання власником застрахованого транспортного засобу документів, які повинні підтверджувати оплату ним ПДВ у складі вартості ціни пошкоджених деталей чи виконаних ремонтних робіт.
Слід звернути увагу, що в листі Державної податкової адміністрації України № 8556/7/15-241 від 29 травня 2003 року щодо порядку врахування страховою компанією сум ПДВ при проведенні розрахунку розміру страхових виплат зазначено, що розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи згідно з наказом Мін'юсту України від 01.10.99 р. N 60/5 ( z0689-99 ) (зареєстровано в Мін'юсті України 08.10.99 р. N 689/3982) "Про затвердження Положення про порядок проведення судової автотоварознавчої експертизи транспортних засобів та Науково-методичних рекомендацій з питань проведення автотоварознавчої оцінки транспортних засобів", який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень.
При цьому нормативно-правові документи, якими регламентується це питання, не передбачають необхідності надання власником застрахованого транспортного засобу документів, які повинні підтверджувати оплату ним ПДВ у складі вартості ціни пошкоджених деталей чи виконаних ремонтних робіт.
У запереченнях від 12 квітня 2011 року, представником відповідача на підтвердження правомірності оскаржуваного пункту Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 119 зазначені посилання на статті 327 та 628 Цивільного кодексу України.
Статтю 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
А, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України.
З огляду на зазначене, суд не погоджується з такими доводами відповідача, не бере їх до уваги та зазначає, що відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 203 цього Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
На думку суду, позивачем доведено неправомірність пункту 12.16.5 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 119.
Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов Заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг Україн задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати пункт 12.16.5 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 119 в частині здійснення виплати Страхового відшкодування Страхувальнику або Вигодонабувачу виплата здійснюється без ІІДВ та проведення доплат витрат ПДВ провадиться після документального підтвердження Страхувальником таких витрат, в межах суми страхового відшкодування.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.