ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Київ
06 липня 2011 року 13:34 справа № 2а-5482/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Сергієнко-Колодій В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії
«Нафтогаз України»
до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції
про скасування податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача: Капанистий В.І.,
від відповідачів: не з’явився.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, однак подав до суду письмові заперечення проти позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та на підставі чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Карлівською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено невиїзну документальну перевірку Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»за результатами проведеної перевірки складено Акт від 10 грудня 2010 року № 223/15-30019775 про результати невиїзної документальної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по рентній платі за природний газ і газовий конденсат.
Перевіркою встановлено порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат»від 22 березня 2001 року №256 (із змінами та доповненнями) в частині сплати узгоджених податкових зобов’язань по рентній платі за природний газ за березень, травень, червень 2010 року та в частині сплати узгоджених податкових зобов’язань за газовий конденсат за квітень, липень 2010 року.
На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 24 грудня 2010 року № 0000371500/0, від 24 грудня 2010 року № 0000381500/0, від 24 грудня 2010 року № 0000391500/0, від 24 березня 2011 року № 0000371500/1, від 24 березня 2011 року № 0000381500/1, від 24 березня 2011 року № 0000391500/1.
Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем у відповідності до статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було проведено процедуру адміністративного оскарження вказаних рішень, однак податковими органами позивачу в задоволені скарг відмовлено.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача відсутні підстави для застосування штрафу у порядку пп. 17.1.7 п. 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за прострочку сплати рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні оскільки, встановлення системи оподаткування, податків і зборів, порядку їх сплати і розмірів є виключно прерогативою Закону, а не Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат»від 22 березня 2001 року № 256.
З письмових пояснень відповідача та поданих ним матеріалів, судом встановлено, що в ході проведеної перевірки встановлено, несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань:
- по рентній платі за природний газ несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов’язань за березень, травень, червень 2010 року складає 221164,63грн. (згідно податкового розрахунку № 2617 від 16 квітня 2010 року сума податкових зобов’язань складає 1 948 452,40грн., частина якої погашена за рахунок переплати в сумі 1 875 131,69грн. Сума недоплати становить 73 320,71грн., яка сплачена з затримкою 26 днів платіжним дорученням № 2195 від 26 травня 2010 року в сумі 367 575,79грн.; згідно податкового розрахунку № 3578 від 16 червня 2010 року сума податкових зобов’язань складає 1 744 045,91грн., частина якої погашена за рахунок переплати в сумі 1 670 181,62грн. Сума недоплати складає 73 864,29грн., яка сплачена з затримкою 5 днів платіжним дорученням № 1695 від 5 липня 2010 року в сумі 221 517,00грн.; згідно податкового розрахунку № 4605 від 19 липня 2010 року сума податкових зобов’язань складає 1 678 539,66грн., частина якої погашена за рахунок переплати в сумі 1 604 560,03грн. Сума недоплати складає 73 979,63грн., яка сплачена 5 серпня 2010 року з затримкою 6 днів платіжним дорученням № 1904 в розмірі 221 517,00грн.).
- по рентній платі за газовий конденсат несвоєчасна сплата узгоджених зобов’язань за квітень, липень 2010 року у розмірі 26730,92грн. (згідно податкового розрахунку №3365 від 19 травня 2010 року, сума податкового зобов’язання складає 761 970,09грн., яка сплачена в сумі 745 190,02грн., платіжним дорученням № 1967 від 18 травня 2010 року частина зобов’язань в розмірі 3 532,91грн. була погашена за рахунок переплати, яка рахувалась станом на 1 травня 2010 року. Сума недоплати складає 13 247,16грн., яка сплачена із затримкою 53 дні платіжним дорученням № 299 від 23 липня 2010 року в сумі 167 890,14грн.; згідно податкового розрахунку №5305 від 18 серпня 2010 року сума податкових зобов’язань складає 894 415,20грн. Платіжним дорученням від 30 серпня 2010 року № 15 сплачено 894 415,20грн., а оскільки станом на 30 серпня 2010 року рахувався борг по даній розстрочці в сумі 13 483,76грн., то з суми сплати нарахованих податкових зобов’язань поласилась розстрочка і виник борг по поточних нарахуваннях в сумі 13 483,76грн. Сума недоплати становить 13 483,76грн., яка погашена 28 вересня 2010 року платіжним дорученням № 3545 на суму 952 148,87грн. з затримкою 29 днів).
Згідно Інструкції «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку. Тому при сплаті нарахованих поточних нарахувань по рентній платі за видобуті природний газ та газовий конденсат першочергово погашається сума недоїмки, а частина суми поточних нарахувань залишається несплаченою, тобто недоїмкою.
Крім того, відповідно до п. 9 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»рентні платежі належать до загальнодержавних податків і зборів.
Згідно із частиною шостою статті 14 Закону України «Про систему оподаткування», порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.
Пунктом 4 розділу II «Прикінцеві положення»Закону України від 3 червня 2008 року № 309-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (надалі по тексту Закон № 309-VI) встановлено, що у кожному податковому (звітному) періоді, що дорівнює календарному місяці, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток (у тому числі і під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, а саме природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) та газового конденсату і нафти на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України: 1) рентну плату за природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ); 2) рентну плату за нафту; 3) рентну плату за газовий конденсат.
Окрім того, в п. 3 розділу II «Прикінцеві положення»Закону № 309-VI зазначено, що до 01.01.2010р., зупиняється дія Закону України «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат»від 5 лютого 2004 року № 1456-IV, який визначає поняття, розміри та порядок сплати рентних платежів за видобуті нафту, природний газ і газовий і конденсат в Україні, контроль за правильністю їх обчислення і сплати та відповідальність платників таких платежів.
Закон № 309-VI прийнятий відповідно до норм Конституції, набрав чинності з 3 червня 2008 року. Норми Закону № 309-VI Конституційним судом України у визначеному порядку неконституційними повністю чи частково не визнавалися, а тому є обов'язковими до виконання на всій території України усіма суб'єктами права.
Щодо пояснення позивача, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування»не можуть встановлюватись іншими Законами України, суд звертає увагу на наступне.
Ставки та порядок справляння ряду зборів (обов'язкових платежів) встановлених Законом України «Про систему оподаткування», врегульовані законами, які застосовуються поряд з нормами, що за предметом регулювання відносяться до норм інших правових інститутів, або відсилають до підзаконних нормативних актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Такий порядок правового регулювання справляння зборів (обов'язкових платежів) при їх встановленні Законом України «Про систему оподаткування»не виключає їх легітимність.
Стосовно порядку справляння рентної плати, то законодавець посилається на порядок, визначений Кабінетом Міністрів України: Постанову Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 256 (із змінами і доповненнями).
Порядок обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 256, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 січня 2005 року № 59, із змінами та доповненнями.
Згідно з пунктами 6 і 7 зазначеного Порядку № 256, податкові розрахунки рентної плати складаються платниками за звітний (податковий) період і подаються органам державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (податковим) періодом. Податковий розрахунок рентної плати подається за формою, що затверджується Державною податковою адміністрацією України.
Платники податків вносять до Державного бюджету України рентну плату авансовими внесками у розмірі однієї третини суми платежу, визначеної у податковому розрахунку, який подано у минулому звітному (податковому) періоді, до 10, 20 і 30 числа поточного календарного місяця відповідно за першу, другу та третю декаду. Сума рентної плати за звітний (податковий) період, обчислена відповідно до пункту 4 Порядку № 256 вноситься платниками податків до Державного бюджету України 30 календарних днів місяця, що настає за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 256, відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність внесення до Державного бюджету України рентної плати та своєчасність подання її податкового розрахунку органам державної податкової служби несуть платники податків відповідно до законодавства.
У преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за, порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з пунктом 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону для подання податкової декларації.
Пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», встановлено, що податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 17.1.7 п. 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах, зокрема, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб’єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук