Справа № 2-3019/2011

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"29" серпня 2011 р.            Дніпровський районний  суд м. Києва

в складі:  головуючого судді                           Шевченко Н.М.,

               при секретарі                                 Кириловій Г.В.,

розглянувши  у судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2, мотивуючи тим, що з 25 червня 2010 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбу, від шлюбу дітей не мають, спільне життя з відповідачекою не склалось у зв’язку з тим, що під час спільного подружнього життя виявилась несумісність їх характерів, виникають розбіжності в інтересах, внаслідок чого погіршились взаємовідносини, сторони не підтримують сімейно-шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть, вважає, що примирення неможливе, тому просить розірвати шлюб.

Сторони в судове засідання не з’явились, про день та час судового розгляду справи були повідомлені належним чином, однак, надали суду заяви, де підтримують позов в повному обсязі та просять суд розглянути справу у їх відсутність.(а.с. 7,8)

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.110 Сімейного кодексу України  позов про розірвання шлюбу може бути пред‘явлений одним із подружжя.

Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як убачається з матеріалів справи, позивач та відповідачка перебувають в зареєстрованому шлюбі з 25 червня 2010 року, від шлюбу дітей не мають, сімейно-шлюбні відносини не підтримують, не мають наміру поновлювати сімейно-шлюбні відносини, мають обопільне бажання розірвати шлюб, за обставин що склалися поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони бажання не мають.

Згідно з ст.ст. 21, 24 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.  

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що причини, з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідачка не заперечує, є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім’ї стали неможливим, оскільки сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають, тому позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача понесені судові витрати по сплаті державного мита в сумі 08,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 218  Цивільного процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення в судовому засіданні.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 21, 24, 110, 112, 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 58, 88, 174, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім’ї, 25 червня 2010 року (актовий запис № 1272) -  розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті державного мита в сумі 08,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн., а всього загальною сумою 38 (тридцять вісім) гривень 50 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я: