Справа №22-а-1671/11 Головуючий у 1-й інстанції –Городецька Л.М.
Категорія: 87 (10.3.3 ) Доповідач в апел. інстанції –Штефаніца Ю.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Штефаніци Ю.Г.
суддів: Павлишина О.Ф., Мусіної Т.Г.
за участі секретаря: Тлумак Л.В.
за участі позивачки ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за апеляційною скаргою Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про поновлення строку для звернення до суду, визнання неправомірними дій та стягнення державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
в с т а н о в и л а:
В жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернулась в суд з адміністративним позовом до Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій протиправними та стягнення з відповідача на її користь недоотриманої суми за 2007-2009 роки державної допомоги по догляду за малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 11375,18 грн.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Поновлено їй строк звернення до суду та визнано неправомірними дії Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо невиплати та відмови у перерахунку ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року відповідно до Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив Галицький відділ соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради. Покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення, неврахування судом при вирішенні спору положень ст.ст.99,100 КАС України, апелянт просить постанову суду першої інстанції скасувати, та постановити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 (а.с.35-36).
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_2 в заперечення доводі в апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач є матір’ю малолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 і відповідно до ст. 13 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах визначених ст. 15 цього Закону.
Частиною 1 ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” (в редакції норми, яка діяла до зупинення її дії Законом України „Про державний бюджет на 2007 рік” від 19.12.2006р. № 489-V) було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Законом України „Про державний бюджет на 2007 рік” пунктом 14 статті 71 зупинено на 2007 рік дію ч. 1 ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”. Натомість абзацом 3 ч. 2 ст. 56 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік” було встановлено новий розмір цієї допомоги для виплати у 2007 році. Відповідно до цієї норми Закону у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного суду України №6 - рп/2007 від 09.07.2007 визнано неконституційними вищенаведені положення пункту 14 статті 71 абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік”.
Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року спірні відносини регулюються відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” в редакції, яка діяла до січня 2007 року.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 - ти років, визначеного ч. 1 ст. 62 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік” є обґрунтованими.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування виплат передбаченої Законом України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не може бути причиною невиконання покладених на Управління праці та соціального захисту населення зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язана з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виконання спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань.
Що стосується доводів апеляційної скарги про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів передбачених ст.99 КАС України та необхідністю застосування судом наслідків пропущення цих строків відповідно до ст.100 КАС України, то колегія суддів не знаходить ці доводи достатніми для скасування оскаржуваної постанови з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Зі змісту позовних вимог ОСОБА_2 та матеріалів справи вбачається, що позивачка, звернувшись з позовом до адміністративного суду за захистом своїх прав щодо отримання недоплаченої щорічної грошової допомоги на по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік лише у жовтні 2009 року, фактично пропустила процесуального строк в один рік, передбачений ст.99 КАС України на час подачі такого позову.
В той же час, позивач звернулась до суду з клопотанням про поновлення цього строку з покликанням на те, що такий пропустила з поважних причин, оскільки її дитина страждає низкою захворювань, в тому числі ДЦП і потребує постійного лікування і догляду, що унеможливило своєчасно звернутись її до суду.
Матеріалами справи беззаперечно встановлено, що син позивачки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, страждає низкою захворювань, втому числі і ДЦП., потребує постійного лікування, догляду і уваги з боку матері, що обумовило неможливість своєчасного звернення ОСОБА_2 за захистом своїх прав на отримання допомоги по догляду за дитиною в повному обсязі суду ( а.с.4-12).
Суд першої інстанції хоча і не навів у своєму судовому рішенні належних мотивів і доводів щодо поважності пропущення позивачкою процесуального строку звернення до суду. в той же час, врахував фактичні обставини справи та прийшов до правильного висновку про можливість поновлення ОСОБА_2 такого строку.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи.
Керуючись ч. 2 ст. 20 КАС України, Законом України від 02 грудня 2010 року № 2748/УІ „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення” Закону України „Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами”, п. 1 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 211, 212 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України
Головуючий: Штефаніца Ю.Г.
Судді: Мусіна Т.Г.
Павлишин О.Ф.