Справа №22-а-1672/11 Головуючий у 1-й інстанції –Новосад М.Д.
Категорія: 68 ( 10.3.2) Доповідач в апел. інстанції –Штефаніца Ю.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Штефаніци Ю.Г.
суддів: Павлишина О.Ф., Мусіної Т.Г.
за участі секретаря: Тлумак Л.В.,
у відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Червонограді Львівської області на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 24 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Червонограді Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, -
в с т а н о в и л а:
В липніі 2009 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Червонограді Львівської області про поновлення строку звернення до суду, визнання неправомірними бездіяльність відповідача щодо перерахунку пенсії з врахуванням її підвищення відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Червонограді зробити перерахунок та виплатити недоплачену щомісячну надбавку як дитині війни за 01.01. 2006 по 01 березня 2009 року мотивуючи тим, що він відноситься до категорії осіб „діти війни” та відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак такі виплати у розмірі, встановленому законом, йому не проводяться.
Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 24 грудня 2009 року вказані позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправними дії (бездіяльність) Управління Пенсійного фонду України в м.Червонограді Львівської області щодо невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м.Червонограді Львівської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01 січня 2009 року. В решті позову відмовлено.
Не погодившись із рішення суду, його оскаржило управління Пенсійного фонду України м.Червонограді Львівської області. Покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення, неврахування судом при вирішенні спору положень ст.ст.99,100 КАС України, апелянт просить постанову суду першої інстанції скасувати, та постановити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 (а.с.35-36).
Сторони у справі в судове засідання не з’явилися, тому відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Розглядаючи спір та приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції підставно і обґрунтовано виходив із вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено дію ст. 6 Закон України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст. 6 Закону України Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України, зокрема, положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до п. 41 розділу 2 ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»викладено в такій редакції: «Дітям війни»(крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року та по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2007 року.
За таких підстав суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року є обґрунтованими.
В той же час. колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогою про захист порушеного права щодо одержання щомісячної надбавки до пенсії, як дитина війни, за період з 01.01. 2006 по 01 березня 2009 року лише в червні 2009 року.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 99 КАС України, що діяла на час звернення ОСОБА_2 до адміністративного суду за захистом його прав, свобод та інтересів особи, передбачений річний строк для такого звернення. Відповідач, діючи згідно вказаної правової норми, у своїх запереченнях на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову з підстав пропущення позивачем річного строку звернення до суду (а.с.14-18).
Разом з тим, судом не було враховано дані обставини та положень частини 1 ст.100 КАС України, відповідно до якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З огляду на викладене. колегія вважає. що позов підлягає до часткового задоволення, а саме в частині виплати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком межах річного строку з часу звернення до суду з 22 червня 2008 року по 1 січня 2009 року.
В задоволенні позовних вимог щодо виплати підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по 22 червня 2008 року слід відмовити у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, у зв’язку з чим постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Керуючись ч. 2 ст. 20 КАС України, Законом України від 02 грудня 2010 року № 2748/УІ „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення” Закону України „Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами”, п. 3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207 КАС України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Червонограді Львівської області задовольнити частково.
Постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 24 грудня 2009 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Червонограді Львівської області щодо не нарахування та невиплати в користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 22 червня 2008 року по 1 січня 2009 року неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Червонограді Львівської області нарахувати та виплатити в користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 22 червня 2008 року по 1 січня 2009 року з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання цією постановою законної сили.
Головуючий: Штефаніца Ю.Г.
Судді: Мусіна Т.Г.
Павлишин О.Ф.