Справа № 22-ц-1849/2011 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я. Категорія: 57 Доповідач: Штефаніца Ю.Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Штефаніци Ю.Г.
Суддів: Бермеса І.В., Мусіної Т.Г.
При секретарі: Бандрівській М.Ю.
за участі відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на судовий наказ Франківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
19 листопада 2010 року Франківським районним судом видано судовий наказ про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Вулецьке»заборгованості в розмірі 6489, 69 грн., 30 гривень витрат на інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи та 25 грн. судового збору.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2010 року заяву боржників ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 про скасування цього судового наказу залишено без задоволення.
Даний судовий наказ в апеляційному порядку оскаржили ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1.В апеляційній скарзі зазначають, що суд видавши судовий наказ, позбавив їх права на обґрунтований захист, об'єктивний і справедливий розгляд справи. Всупереч вимогам ч. 6 ст. 105-1 ЦПК України, розглянув їх заяву про скасування судового наказу без участі боржників. На думку апелянтів, із заяви про видачу судового наказу та відсутністю договору про надання послуг з утримання будинку і прибудинкової території укладеного між сторонами, вбачається спір про право, а тому вважають, що суд на підставі п.2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України повинен був відмовити ЛКП у прийнятті заяви про видачу судового наказу. Також апелянти зазначають, що заявник вимагає від боржників сплату боргу за період з 10.2007 року по 10.2010 року, а показує суму боргу 6486,69, яка утворилась за період з 01.2001 року по 10.2010 року. Відповідачі частково визнають утворений борг за фактично надані послуги і погоджуються його оплатити в розмірі 550 грн. Просять скасувати цей судовий наказ.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на обґрунтування доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
Як вбачається із заяви Львівського комунального підприємства «Вулецьке»про видачу судового наказу, заявник зазначає, що у боржників в період з 10.2007 року по 10.2010 року утворився борг в розмірі 6489,69 грн. за не оплату житлово-комунальних послуг. Однак, з відомостей про нарахування та оплату за утримання будинку (а.с.7) видно, що до загальної суми заборгованості входить борг, який утворився до 10.2007 року в розмірі 3359,95. Безспірність цього боргу з наданих суду документів не вбачається. Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув.
Більш того, як встановлено колегією суддів, в грудні 2009 року ЛКП «Вулецьке»зверталось до Франківського районного суду м. Львова з позовом про стягнення з цих же відповідачів боргу за утримання та обслуговування будинку і судом було відкрито провадження за цим позовом ухвалою цього суду від 28.12.2009 року..
В матеріалах справи, відсутні будь-які докази про укладення сторонами письмового договору про надання ЛКП «Вулецьке»житлово-комунальних послуг боржникам.
Крім цього, як вбачається із заяви про скасування судового наказу та доводів апеляційної скарги, апелянти частково визнають борг за фактично надані послуги стосовно вивезення твердих побутових відходів, в розмірі 550 грн. та зазначають що інші послуги їм не надавались і договірні відносини щодо отримання таких послуг між сторонами відсутні.
Вказані вище обставини свідчать про те, що між сторонами існує спір про право, що залишилось поза увагою судді першої інстанції.
За даних обставин, виходячи з положень п.2 ч.3 ст. 100 ЦПК України, суддя повинен був відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до п. 2 ч.3 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на судовий наказ апеляційний суд має право постановити ухвалу про скасування судового наказу та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що винесений 19 листопада 2010 року Франківським районним судом м. Львова судовий наказ не може бути залишений в силі та підлягає скасуванню з роз'ясненням, що заявлені ЛКП «Вулецьке»вимоги про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1В заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 6489, 69 грн. можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.
.
З урахуванням зазначеного та керуючись ст. 303, п. 2 ч.3 ст.307, ст. 309-1, ст. 313, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити.
Судовий наказ Франківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Вулецьке»заборгованості в розмірі 6489, 69 грн. скасувати.
Роз'яснити, що заявлені ЛКП «Вулецьке»вимоги про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред’явлення позову.
Ухвала не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий: Штефаніца Ю.Г.
Судді: Бермес І.В.
Мусіна Т.Г.