ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
9:40 год м.Одеса
"29" вересня 2006 р. | Справа № 28/246-06-6418А |
За позовом Управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі;
до відповідача Відкрите акціонерне товариство "Перемога"
про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій 9321,82грн.
Суддя Гуляк Г.І.
при секретарі Стандніченко Н.Л.
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Суть спору: позивач - Управління Пенсійного фонду України в Овідіопільському районі Одеської області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача –Відкритого акціонерного товариства „Перемога”, 9 321,82 гривень заборгованості, що виникла внаслідок здійснення позивачем витрат, пов’язаних із виплатою та доставкою пільгових пенсій.
Згідно ухвали господарського суду від 31 липня 2006 року термін розгляду справи продовжувався до 29 вересня 2006 року.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач позовні вимоги не визнає.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив:
На підставі статті 1 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” ВАТ „Перемога” є платником збору та інших обов’язкових платежів до Пенсійного фонду та перебуває на обліку Управління Пенсійного фонду України в Овідіопільському районі Одеської області.
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, п. „б”-„з” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, загальна заборгованість по витратам на виплату та доставку працівникам згідно переліку пенсій за віком, що підлягають відшкодуванню, складає 9 321, 82 гривень.
З огляду на викладене і на ту обставину, що ВАТ „Перемога” дотепер не розрахувалося згідно направленого йому Управлінням Пенсійного фонду України в Овідіопільському районі Одеської області розрахунку сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, позивач вимагає в судовому порядку стягнути заборгованість у розмірі 9 321, 82 гривень, що виникла внаслідок виплати пільгових пенсій його колишнім працівникам у період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р.
Розглянувши викладені позивачем доводи, господарський суд дійшов висновку про те, що позов слід визнати необґрунтованим з наступних підстав.
Згідно наявних в матеріалах справи довідок певні фізичні особи як колишні працівники відповідача протягом 2005 року отримували пільгові пенсії, призначені їм відповідно до пунктів „б”, „д” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”.
Проте, господарський суд вважає помилковою позицію позивача у справі, яким ставиться питання про стягнення з відповідача витрат, пов’язаних із виплатою та доставкою пільгових пенсій, виплачених названим працівникам протягом 2005 року.
Абзацом 5 підпункту 1 пункту 2 розділу ХУ Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058 в редакції Закону від 31.05.2005р. № 2613-ІУ передбачено, що виплата пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів „в”-„е” та „ж” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року –за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.
У цьому зв’язку слід визнати підставними доводи відповідача щодо відсутності у нього починаючи з 1 січня 2005 року обов’язку відшкодовувати Управлінню пенсійного фонду спірні кошти.
Згідно положень статті 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
За таких обставин викладені в обґрунтування позовних вимог твердження не можуть братися до уваги з підстав, наведених у мотивувальній частині рішення, як доводи, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов’язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб’єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.
Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав їх необґрунтованості та невідповідності законодавству.
Керуючись ст. 161-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У позові відмовлено повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили у порядку ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова підписана 2 жовтня 2006 року.
Суддя Гуляк Г.І.