Справа № 2-462/11

 Татарбунарський районний суд Одеської області                     

          ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22 вересня 2011 р. Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді                                  Сивоконь Т.І.

при секретарі                                        Комерзан Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татарбунари цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, відділу державної виконавчої служби про звільнення нерухомого майна від арешту,

                    В С Т А Н О В И В:

   Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів, у якому просять звільнити нерухоме майно від арешту, вказуючи на слідуючі обставини.

   Позивачі та відповідач по справі ОСОБА_5 є власниками житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1. Вищевказаний будинок перебуває у їхній сумісній власності.

   05 серпня 2010 року  ухвалою Дніпропетровського районного суду міста Дніпропетровська, у зв’язку з боргом ОСОБА_5, на будинок, який належить сторонам по справі на праві сумісної власності був накладений арешт у зв’язку з чим позивачі не можуть розпорядитися своєю власністю на свій розсуд.

  22.10.2010 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Татарбунарського районного управління юстиції, незважаючи на те, що будинок перебуває на праві сумісної власності та конкретні частки в будинку між позивачами та відповідачем не визначені в натурі, і на яку частку в натурі накладений арешт визначити не можливо без рішення суду про поділ цього будинку в натурі, був накладений арешт на весь будинок. Крім того, позивачі не можуть звернутися до суду з позовом про визначення кожному з них своєї частини будинку в натурі у зв’язку з тим, що будинок знаходиться під арештом. Тому, позивачі просять звільнити вищезазначене майно від арешту, посилаючись на те, що вони є співвласниками вищевказаного будинку.

  Представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

   Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про день слухання  справи, у відповідності до ч.9 ст.74 ЦПК України, шляхом опублікування оголошення в газетах «Урядовий кур’єр» та «Одеські вісті».  Тому суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності, винести заочне рішення.

 Заслухавши пояснення та доводи представника позивачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

 Із копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.10.2010 року (а.с.5) видно, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Татарбунарського районного управління юстиції було накладено арешт на все майно ОСОБА_5

 Із копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а також з копії реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.4,6) вбачається, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 є власниками будинку, який розташований по АДРЕСА_1, даний будинок перебуває у їхній сумісній власності та конкретні частки в будинку не визначені.

 Відповідно до ст.321 ЦК України, право  власності  є  непорушним. Ніхто   не   може   бути протиправно   позбавлений   цього   права   чи  обмежений  у  його здійсненні.

 Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

 Згідно ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник,   який   має   підстави   передбачати  можливість порушення свого права власності іншою особою,  може звернутися  до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій,  які можуть порушити його право,  або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

  Згідно ч.1 ст.371 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред’явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

  Згідно ст.59 Закону України “Про виконавче провадження” особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

  В судовому засіданні встановлено, що позивачі є співвласниками житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а.с.4). Крім того, судом з достовірністю встановлено, що арештований житловий будинок на конкретні частки не поділений та в натурі не виділений, і тому,  визначити на яку саме частку в натурі накладений арешт не можливо без виділу частки відповідача із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Таким чином, вказане майно має бути звільнене з під арешту.

  Керуючись ст.ст.321,355,371,386 ЦК України, ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження”, ст.ст. 58-60, 213, 215 ЦПК України, суд,

                          В И Р І Ш И В:

 Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виключення майна від арешту - задовольнити.

  Звільнити від арешту житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1.  

  Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

  Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

  У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

          Суддя                                                                                         Сивоконь