Справа № 2-43/08 р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2008 р. Путильський районний суд Чернівецької області у складі:
головуючого Маковійчук Л.Р.
при секретарі Явніцкій І.І.,
з участю позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх представників - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Путила справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1
„ Про визнання такою, що втратила право користування житловим будинком „
та зустрічного позову ОСОБА_1до ОСОБА_2
„ Про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням”,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання такою, що втратила право користування житловим будинком, а відповідачка ОСОБА_1 - із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, посилаючись на те, що вона являється власником житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, на підставі договору дарування, посвідченого Путильською нотконторою 11.01.2001 р. До цього господарства прописані - вона, її чоловік ОСОБА_5 та дружина її покійного дядька , відповідачка по справі - ОСОБА_1.
Позивачка вказує, що відповідачка ОСОБА_1 після смерті дядька у 1999 р. переїхала на постійне місце проживання до своєї дочки ОСОБА_6 в с.Паркулина Путильської селищної ради і з того часу лише зрідка бувала в селі, навідуючись на могилу чоловіка. Ніякого спільного господарства з нею не веде, не приймає участі в утриманні житлового будинку, не сплачує витрат на електроенергію, а тому просить суд винести рішення про визнання відповідачку такою, що втратила право користування житлом і зняти її з реєстрації.
Відповідачка по справі ОСОБА_1 заявила зустрічний позов до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, посилаючись на те, що не проживання у будинку позивачки пов”язане із складними сімейними обставинами, оскільки у її дочки, яка проживає у с.Паркулина , троє дітей, із яких одна дитина-інвалід, а найменша - недавно народилась, а тому вона допомагає дочці їх ростити. Крім того, позивачка, зробивши ремонт у своїй частині будинку і переклавши там пічку, позбавила можливості опалювати її кімнату, оскільки було демонтовано димохід. Також було замінено замок на вхідних дверях, позбавивши її можливості зайти у свою кімнату. Позивачка також перешкоджала їй доступ до інших господарських будівель, зокрема погреба, і вона зібраний врожай із свого городу змушена перевезти його до своєї сестри. Надалі вона має намір повернутись на проживання у своє житло і просить суд винести рішення, яким зобов”язати позивачку не чинити їй перешкод у користуванні зазначеним житловим приміщенням.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 свої вимоги підтримала і пояснила, що відповідачка більше трьох років фактично не проживає в будинку, її кімната зачинена на замок. Через те, що там ніхто не живе, завелись гризуни, міль, які шкодять її майну. В проведенні ремонту будинку тітка не приймала участі, всі роботи виконані за власний рахунок. Всі ці незручності і послужили приводом для звернення до суду і просить задоволити її позовні вимоги.
Відповідачка ОСОБА_1 проти позову заперечує і пояснила, що після одруження з дядьком позивачки вона разом із своєю сім”єю проживала у спірному будинку. У 1999 році чоловік помер, дочка вийшла заміж, і ще 2 роки вона проживала в цьому будинку сама. Протягом цього часу вся родина чоловіка нападала на неї, вважаючи, що вона не має ніякого права на цей будинок, чинили перешкоди в користуванні господарськими будівлями. Город, який розташований біля будинку, вона обробляла особисто і картоплю з нього завозила до своєї сестри, оскільки родичі її чоловіка не допускали її до погреба, а останні 2 роки городом користується її сестра. У 2005 р. після народження в дочки найменшої дитини вона переїхала до неї і допомагає їй у вихованні дітей. Як тільки дитина підросте, вона хоче назад повернутись у свою кімнату.
Заперечує, що в її кімнаті завелись гризуни, оскільки коли вона останній раз заходила туди, її речі та одяг не були пошкоджені. ЇЇ шафа, яка стоїть у коридорі, заважає позивачці, і вона хотіла занести її у свою кімнату, покликавши чоловіків, однак це неможливо було зробити.
Просить суд задовольнити її вимоги.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Встановлено, що 11 січня 2001 р. за договором дарування, посвідченим державним нотаріусом Путильської держнотконтори за р.№ 15, власником будинку, розташованого на АДРЕСА_1, стала позивачка ОСОБА_2
Однак як на час посвідчення договору, так і тривалий час до його укладення, членом сім”ї позивачки являлась відповідачка, про що свідчать записи в погосподарських книгах цього двору з 1974 року по даний час, чого позивачка не заперечує.
Відповідно до ст. 157 ЖК України членів сім”ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, передбачених ст.116 ЖК України, яким встановлено перелік умов виселення: систематичне руйнування чи псування жилого приміщення, використання його не за призначенням, систематичним порушення правил співжиття, а заходи впливу виявились безрезультатними.
Як встановлено в судовому засіданні, доказів негативної поведінки відповідачки позивачка не представила.
Разом з тим представлені докази створення перешкод з боку позивачки та її родичів у користуванні житлом відповідачці ОСОБА_1 Так, свідки ОСОБА_7., ОСОБА_8, мати та дядько позивачки вважають, що ОСОБА_1 не має права на будинок, оскільки вона не приймала участі в його будівництві, чоловік її помер, вона має, де жити - у дочки, де вона в даний час проживає, а тому її слід визнати такою, що втратила право на проживання в ньому.
Аналогічні покази дали свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10
Свідок ОСОБА_11 - чоловік позивачки , підтвердив, що під час ремонту пічки ізолював вихід до димохода із своєї частини будинку. Для опалення кімнати ОСОБА_1 необхідно зробити інший, оскільки спільний димохід, який був до цього, не міг ефективно використовуватись для опалення всіх кімнат, оскільки пічки диміли.
Встановлено також, що фактична відсутність відповідачки за місцем свого проживання викликана поважними причинами, зокрема, як вбачається із довідки № 1019 Путильської селищної ради від 5.03.2008 р., в сім”ї дочки відповідачки - ОСОБА_12 виховуються троє дітей: сини - ОСОБА_13, 1998 р.н., ОСОБА_14, 2000 р.н., ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1 Крім того, посвідченням НОМЕР_1, виданим Управлінням Пенсійного Фонду України в Путильському районі 12.05.2005 р., встановлено, що ОСОБА_12 являється опікуном інваліда з дитинства, а довідкою виконкому Путильської селищної ради № 748 від 15.02.2008 р. підтверджено, що ОСОБА_12 здійснює догляд за дитиною-інвалідом ОСОБА_16, 1998 року народження.
Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 показали, що родина ОСОБА_2 перешкоджає проживати ОСОБА_1 в її частині будинку.
Посилання позивачки на ст. 107 ЖК України, що у разі вибуття наймача або члена його сім”ї на інше постійне місце проживання така особа втрачає право користування житловим будинком з дня вибуття не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки відповідачка ОСОБА_1 являлась членом сім”ї позивачки, а не наймачем житлового приміщення. Крім того, її постійним місцем проживання являється саме АДРЕСА_1
Таким чином, суд вважає, що непроживання відповідачки у будинку позивачки викликане поважними причинами.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 157 ЖК України, 57-60 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1про визнання такою, що втратила право користування житловим будинком, за безпідставністю.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити і зобов”язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні займаним нею житловим приміщенням.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області шляхом подачі в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження та поданням після цього в 20-денний строк апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
С У Д Д Я Л.Р.МАКОВІЙЧУК