Справа № 22-ц-1555/2011
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Гутич П.Ф.
Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Горблянського Я.Д.
суддів Меленко О.Є., Перегінець Л.В.
секретаря Балагури М.О.
з участю: представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - Гука А.С.
представника апелянта ОСОБА_3 – ОСОБА_4
представника позивача ОСОБА_5 – ОСОБА_6
прерозглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки - за апеляційними скаргами ОСОБА_4 – представника ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» - на рішення Богородчанського районного суду від 16 серпня 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_4 від імені ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» оскаржили рішення Богородчанського районного суду, яким визнано недійсним договір іпотеки, укладений 21.03.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_8, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Суд в порушення ст.215 ЦПК України не в повній мірі встановив фактичні обставини справи. Не відповідає дійсності та обставина де суд приходить до висновку що дана
квартира на підставі ст.60 ч.1 СК України є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_7, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини чи чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому, їй особисто. Хоч дана квартира і була придбана за час шлюбу ОСОБА_5 з ОСОБА_7, однак є власністю останньої.
Про те, що спірна квартира не є в спільній сумісній власності свідчить також і та обставина що в самому договорі іпотеки в п.11.5 зазначено що предмет іпотеки(квартира) не знаходиться у спільній власності. Тому просить дане рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
ПАТ КБ «ПриватБанк» у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Порушення норм процесуального права полягають у порушенні рівності перед законом та судом, змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.
Суд помилково застосував ч.3 ст.369, ст.578 ЦК України, ч.2.ст.6 ЗУ «Про іпотеку», ч.1 ст.60 СК України та не застосував ст.244 ЦК України, ст.18 ЗУ «Про іпотеку», п. п. 35,43,44 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», а також ст..ст. 21,33,57,63,74,114,115 СК України.
Тому просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши сторони, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено що 20.01.2004 року ОСОБА_7 та її дочка ОСОБА_8 за договором купівлі - продажу придбали спірну квартиру в рівних частках.
21.03.2008 року ОСОБА_8 діючи в інтересах себе та ОСОБА_7 уклала з ЗАТ КБ «ПриватБанк» договір іпотеки, згідно якого вони виступили майновими поручителями в порядку забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_3 за кредитним договором від 19.03.2008 року.
Оскільки ОСОБА_7, будучи в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, придбала частину квартири, тому суд прийшов до висновку що відповідно до ч.1 ст.60 СК України вона належить подружжю на праві спільної сумісної власності.
Згідно ст.578 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників. Відповідно до ч.2 ст.6 Закону «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності може бути передано в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників, Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку у спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості. Тому суд прийшов до висновку що ОСОБА_8 уклала договір іпотеки з банком всупереч вимогам вище наведених норм, оскільки половина квартири, що передана в іпотеку є спільною сумісною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_5 Хоча ? спірної квартири належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_8, однак вона не виділена в натурі та не зареєстрована як окремий об’єкт нерухомості. Оскільки ОСОБА_8 передала дану квартиру в іпотеку з порушенням чинного законодавства, то суд першої інстанції у відповідності до ч.4 ст.369, ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України визнав договір іпотеки недійсним.
З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Колегія суддів вважає що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують його законності і обгрунтованості. Тому підстав для його скасування та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст.307,308,313- 315,317 ЦПК України, колегія суддів ,-
Ухвалила :
Апеляційні скарги ОСОБА_4 – представника ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.
Рішення Богородчанського районного суду від 16 серпня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.