ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" серпня 2011 р. Справа № 5021/1077/2011
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,
при секретарі – Міракові Г.А.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 235459 від 29.12.2010р.,
відповідача –ОСОБА_2 за довіреністю № 15-4709 від 22.06.2011р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (вх. № 2811С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 20.06.2011р. у справі № 5021/1077/2011,
за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»
про стягнення 3 402 848,26 доларів США; 3 080 487,41 грн., -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору № 11373499000 від 18.07.2008 р. в розмірі 3 402 848,26 доларів США, в тому числі 2 446 665,21 доларів США заборгованості за простроченим кредитом, 956 183,05 доларів США заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 2 461 281,50 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 614 205,91 грн., штраф за порушення зобов’язань в сумі 5 000,00 грн., всього –3 080 487,41 грн.
Рішенням господарського суду Сумської області від 20.06.2011р. (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Сумихімпром»на користь ПАТ «УкрСиббанк»заборгованість за кредитним договором від 18.07.2008 р. № 11373499000, в тому числі заборгованість за кредитом –2 446 665,21 доларів США; заборгованість за відсотками – 956 183,05 доларів США; пеню за прострочення кредиту –2 461 281 грн. 50 коп.; пеню за прострочення відсотків –614 205 грн. 91 коп.; неустойку за порушення зобов’язань –5 000 грн. 00 коп.; витрати по сплаті держмита в сумі 25 500 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. Клопотання ПАТ «Сумихімпром»про розстрочку виконання рішення суду на 36 місяців залишено без задоволення.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Сумської області від 20.06.2011р. надіслав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови ПАТ «Сумихімпром»у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення рівними частинами строком на 36 місяців та задовольнити клопотання ПАТ «Сумихімпром»про розстрочення виконання рішення рівними частинами строком на 36 місяців.
Апелянт вказує, що ПАТ «Сумихімпром»- є підприємством загальнодержавної власності, в якому 100% акцій належить державі і створене для забезпечення агропромислового комплексу України мінеральними добривами, а згідно з постановою КМ України від 29.08.2000 № 1346 - є підприємством, що має важливе стратегічне значення для економіки та безпеки держави. На теперішній час на підприємстві склалося складне економічне становище, викликане значною кредиторською заборгованістю, в тому числі перед постачальниками сировини та енергоносіїв 13 070,00 тис. грн., перед банківськими установами 552 452, 05 тис. грн., майно ПАТ «Сумихімпром»включено в державний реєстр обтяжень рухомого та нерухомого майна щодо його розпорядження останнім.
З урахуванням викладеного апелянт зазначає, що ПАТ «Сумихімпром»через скрутне фінансове становище (даний факт встановлений рішенням господарського суду Сумської області від 15.02.2010 р. по справі № 5/235-09) не має можливості сплатити кошти одразу після винесення по справі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає, у зв’язку з чим просить залишити рішення господарського суду Сумської області від 20.06.2011р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач вказує, що фінансова криза в однаковій мірі торкнулась у тому числі і позивача. Також позивач зазначає, що кінцевий термін повернення кредиту неодноразово переносився, що підтверджується додатковими угодами до кредитного договору.
Позивач вважає апеляційну скаргу відповідача прагненням затягування господарського процесу та перекладанням фінансових проблем на позивача, оскільки в порушення положень кредитного договору з додатковими угодами до нього відповідач навіть частково не здійснює оплату.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у справі, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду Сумської області по даній справі, оскільки вони є обґрунтованими та базуються на нормах чинного законодавства та документах, наданих до справи.
18.07.2008р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»,правонаступником якого по всіх правах та зобов'язаннях відповідно до п. 1.1 Статуту ПАТ «Укрсиббанк»є ПАТ «Укрсиббанк» (надалі –Банк) та ВАТ «Сумихімпром»(надалі –Позичальник) був укладений кредитний договір № 11373499000 про надання мультивалютної кредитної лінії (надалі –Кредитний договір), згідно з яким Банк зобов'язався надавати Позичальнику, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та повернути Банку кредит у валютах, вказаних у цьому договорі, у формі кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 3 000 000,00 доларів США у порядку і на умовах, зазначених у даному договорі. Вказана сума ліміту дорівнює еквіваленту 14 520 900,00 грн. по курсу НБУ на день укладення цього договору.
Підпунктом 1.3.1 пункту 1.3. Кредитного договору визначено, що за використання кредитних коштів за договором встановлювалась процентна ставка у розмірі: 14 % річних за кредитами в доларах СІЛА; 12 % річних за кредитами в Євро; 20 % річних за кредитами в Українській гривні; 17 % річних за кредитами в Російських рублях.
Згідно з підпунктом 1.3.2 пункту 1.3. Кредитного договору, за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення.
Також, відповідно до підпункту 1.3.5 пункту 1.3. Кредитного договору, позичальник зобов'язався сплачувати проценти за договором у строк з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти.
Пунктом 4.1 Кредитного договору передбачено обов'язок позичальника використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих відсотків та комісій у встановлені договором терміни. Додатковими угодами до Кредитного договору сторони неодноразова продовжували термін повернення кредиту.
Додатковою угодою № 7 від 01.02.2010 р. до Кредитного договору встановлено, що з 01.02.2010 р. ліміт кредитної лінії в базовій валюті, що дорівнює 2 445 000,00 доларів США та кінцевий термін повернення кредиту не пізніше 16.07.2010 р.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з відповідними заявами про видачу кредитних коштів, а саме: заява № 14-7096 від 18.07.2008 р. про видачу 1 818 185,00 доларів США; заява № 14-7095 від 18.07.2008 р. про видачу 5 432 793,33 грн.; заява №14-7279 від 25.07.2008 р. про видачу 20,00 доларів США; заява № 14-7304 від 28.07.2008 р. по видачу 290 403,49 грн.; заява №14-7498 від 31.07.2008 р. про видачу 484 309,72 євро; заява №14-8231 від 18.08.2008 р. про видачу 1 070 209,20 грн.; заява № 14-8608 від 02.09.2008 р. про видачу 488 794,26 доларів США; заява № 14-10653 від 31.10.2008 р. про видачу 864 000,00 грн.
Відповідно до пункту 1.5 Кредитного договору, кредит був наданий окремими траншами шляхом зарахування Банком коштів з позичкового рахунку на один з поточних рахунків відповідача, що підтверджується виписками по рахункам відповідача та не спростовується останнім.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач взятих на себе зобов'язань у встановлені Кредитним договором строки не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитом у розмірі 2 446 665,21 доларів США та заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом у розмірі 956 183,05 доларів США.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 193 ГК України та статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з пунтком 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідач доказів сплати заборгованості у розмірі 3 402 848,26 доларів США не подав, позовні вимоги в цій частині не заперечував, вказана заборгованість доведена позивачем і підтверджена матеріалами справи, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача зазначеної суми є правомірними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Також позивачем було нараховано відповідачу пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 2 461 281,50 грн.; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 614 205,91 грн. та штраф за порушення зобов'язань, передбачений пунктом 7.6 Кредитного договору у розмірі 5 000,00 грн.
Враховуючи, що вказані розрахунки позивача здійснені відповідно до умов договору та згідно з вимогами чинного законодавства, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача зазначених сум є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що 20.06.2011р. відповідач подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву № 741/372, в якому просить розстрочити виконання рішення рівними частинами строком на 36 місяців, в звязку з тяжким фінанасови становищем (т.2, а.с. 12, 13). В обгрунтування підстав для надання розстрочення виконання рішення суду першої інстанції відповідач надав копії довідок на підствердження тяжкого фінансового становища (т.2, а.с. 14-16), копію витягу з Єдиного реєстру заборони відчуження обєктів нерухомого майна, в яком у зазначено про арешт накладений на майно відповідача та заборону на його відчуження (а.с. 20-29) та копії постанов про відкриття виконавчих провадженя на виконання наказів господарського суду Сумської області (а.с. 19, 30, 31).
Відповідно пункту 6 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
При вирішенні заяв сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суд враховує, що відповідно до статті 351 ЦПК України і статті 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачеві стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
В даному випадку посилання відповідача на важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною, за наявності якої можливе надання розстрочки або відстрочки виконання рішення.
До того ж відповідач на підтвердження своїх вимог не надав доказів того, що він зможе виконати рішення суду у разі надання відстрочки його виконання.
Слід також зазначити, що розстрочка виконання рішення суду матиме негативні наслідки і для позивача для ведення його підприємницької діяльності, як надавача крединих коштів.
У зв’язку з чим колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги викладені у апеляційній скарзі не підлягають задоволенню.
За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 20.06.2011р. у справі № 5021/1077/2011 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства та матеріалів справи і підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 83, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105 ГПК України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 20.06.2011р. у справі № 5021/1077/2011 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя О.В. Плахов
Суддя І.А. Шутенко
Повний текст постанови підписано 05.09.2011р.