Справа № 22-380/2008 р головуючий у 1 інстанції - Стадійчук А.О.
доповідач - Григоренко М.П.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 березня 2008 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді - Буцяка З.І.,
суддів : Григоренка М.П., Василевича В.С.,
при секретареві Колесовій Л.В., за участю позивачів та відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 23 січня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової та моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА :
Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 23 січня 2008 року позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди - 778 грн. 78 коп. та моральної шкоди - 1000 грн., на користь ОСОБА_3 500 грн., в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди та 200 грн., в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних із оплатою послуг адвоката.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про відшкодування завданої моральної шкоди, в розмірі 7000 грн. та 4500 грн., відповідно, відмовлено.
Вважаючи, що при винесенні даного рішення мало місце неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач в своїй апеляційні скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на пропуск позивачами строку позовної давності для звернення до суду із вимогою про захист цивільного права, оскільки події, які були предметом дослідження суду, відбувались протягом 2001-2004 років.
Окрім того, суд прийняв до уваги акт судово-медичного дослідження № 118 від 17-20 квітня 2004 року, яким підтверджується отримання ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, проте даний акт є недопустимим доказом, оскільки проведення судово-медичного дослідження на підставі усної пропозиції чергового міжрайонного відділу міліції чинним законодавством не передбачений, в зв'язку із чим відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дубенського міськрайонного суду від 23 січня 2008 року та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивачів, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог останніх про завдання їм майнової та моральної шкоди з вини відповідача, яка на протязі 2001-2007 років неодноразово влаштовувала їм сварки, під час яких наносила образи, висловлюючись на їх адресу нецензурними словами, обливала їх помиями, завдавала тілесні ушкодження та пошкодила відеокамеру.
В якості доказів, суд першої інстанції поклав в основу свого рішення відеозйомки від 11 липня та 25 листопада 2002 року, покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які під час судового засідання підтвердили, що ОСОБА_1 протягом 2001-2007 років неодноразово влаштовувала скандали та сварки із позивачами, під час яких обзивала їх нецензурними словами, влаштовувала бійки, обливала помиями та поширювала про останніх погані чутки.
В якості підтверджуючого доказу на заподіяння майнової шкоди, суд послався на довідку ТзОВ „Маркет-Львів” від 27 травня 2003 року (а.с.10), в якій вказано про вартість відновлюваного ремонту відеокамери.
Проте, на думку колегії суддів, оскаржуване рішення, відповідно до вимог пунктів 2 і 4 частини 1 статті 309 ЦПК України, підлягає скасуванню, через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та порушення судом норм матеріального права, із ухваленням у справі нового рішення.
Так, задовольняючи позовні вимоги позивачів про відшкодування завданої моральної шкоди, внаслідок неправомірних дій відповідача, які мали місце 21 серпня 2001року, коли остання спричинила позивачу ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження та 25 листопада 2002 року, коли ОСОБА_1 нанесла обом позивачам образи, висловлюючись на їх адресу нецензурними словами, облила помиями та нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_3, що підтверджується матеріалами відеозйомок та іншими матеріалами справи, суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що з вимогою про відшкодування моральної шкоди, яка була завдана внаслідок вищевказаних дій відповідача, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду із цивільним позовом лише 30 березня 2006 року, тобто із пропуском трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 71 ЦК України, в редакції 1963 року, а тому в цій частині позовні вимоги позивачів підлягають залишенню без задоволення, у зв'язку із пропуском строку позовної давності, так як згідно статті 75 того ж Кодексу, позовна давність у даному випадку застосовується судом незалежно від заяви сторін, а правила ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень до цього Кодексу, на ці правовідносини не розповсюджуються.
Щодо решти позовних вимог позивачів, зокрема щодо відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди, яка нібито була завдана відповідачем в результаті пошкодження 25 листопада 2002 року відеокамери позивачів та заподіяння в квітні 2004 року ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, то дані вимоги підлягають залишенню без задоволенню, через їх недоведеність, оскільки, позивачі довели тільки факт пошкодження відеокамери та наявність у позивача ОСОБА_3 в період з 12 по 22 квітня 2004 року тілесних ушкоджень, але в матеріалах справи відсутні докази, що майнова та моральна шкода в цих випадах була завдана саме з вини відповідача ОСОБА_1.
Відповідно до ст.ст.440, 4401 ЦК України, в редакції 1963 року та ст.ст. 1166,1167 ЦК України, в редакції 2003 року, особа відповідає за завдану нею майнову та моральну шкоду при наявності її вини, окрім випадків, які конкретно визначені чинним законодавством.
Саме по собі посилання позивачів на наявність між ними та відповідачем протягом 2001-2007 років неприязних стосунків, на ґрунті яких між ними постійно виникають сварки, що в певній мірі підтверджується матеріалами справи і показами свідків, але носять узагальнюючий характер, без підтвердження певними засобами доказування, на розсуд колегії суддів, ще не є достатньою підставою для покладення на відповідача обов'язку відшкодовувати матеріальну чи моральну шкоду.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дубенського міськрайонного суду від 23 січня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити рішення апеляційного суду до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвали апеляційного суду, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Буцяк З.І.
Судді Григоренко М.П.
Василевич В.С.