Справа № 22-296/2008 р головуючий у 1 інстанції - Бердій М.А.
доповідач - Григоренко М.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 березня 2008 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді - Буцяка З.І.,
суддів : Григоренка М.П., Василевича В.С.,
при секретареві Колесовій Л.В., за участю позивача, його представника - адвоката ОСОБА_1, відповідача та його представника - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 26 грудня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним,
ВСТАНОВИЛА :
Рішенням Рівненського міського суду від 26 грудня 2007 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 30 000 грн. основного боргу за договором позики, 3 % річних від простроченої суми за договором позики, яка складає 1 306 грн. 84 коп., та понесені ОСОБА_4 судові витрати по сплаті держмита в розмірі 313 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним відмовлено.
Вважаючи рішення незаконним, представник ОСОБА_3 ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує, що ОСОБА_3 грошей в сумі 30 000 грн. від ОСОБА_4 не отримував, написав боргову розписку під тиском останнього, в зв'язку із наявною заборгованістю клієнтів ТОВ ''Авіо'', з якими працював ОСОБА_3 в якості торгового агента, а ОСОБА_4 на той час виконував обов'язки директора ТОВ ''Авіо'', в зв'язку із чим і дана розписка ОСОБА_3 була написана не як звичайною фізичною особою, а саме як торговим агентом ТОВ ''Авіо''.
Суд не врахував, що дата написання розписки виправлялася і ці виправлення належним чином не посвідчені, також в розписці відсутнє зазначення на місце укладення договору.
Крім того, суд не врахував покази свідка ОСОБА_5 та не викликав і не допитав вказаних в зустрічній позовній заяві свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9 , не витребував з ТОВ ''Авіо'' фінансові документи, що стосуються розрахунків клієнтів ТОВ ''Авіо'', з якими працював ОСОБА_3
Суд безпідставно відхилив клопотання представника ОСОБА_3 про залучення до участі у справі в якості третьої особи ТОВ ''Авіо''.
У зв'язку із чим, апелянт просить скасувати рішення Рівненського міського суду від 26 грудня 2007 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що першим було доведено в суді факт отримання 27 серпня 2004 року відповідачем-позивачем ОСОБА_3 від нього в борг 30000 грн., які той у встановлений строк не повернув, а останній в свою чергу не довів належним чином тієї обставини, що боргова розписка ним була складена під впливом насильства з боку позивача-відповідача ОСОБА_4.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки з наявної у справі розписки від 27 серпня 2004 року (а.с.4) вбачається, що ОСОБА_3 отримав в борг від ОСОБА_4 30000 грн., які зобов'язався повернути до 15 вересня того ж року.
В судовому засіданні ОСОБА_3 не оспорював свій підпис на цій розписці, а також того факту, що згідно даної розписки він ОСОБА_4 гроші не повернув.
Згідно частини 1 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Твердження відповідача - позивача ОСОБА_3 про те, що гроші у ОСОБА_4 27 серпня 2004 року він не позичав, а розписку написав під впливом погроз застосування фізичного насильства з боку останнього, не заслуговують на увагу, оскільки в ході судового розгляду це не знайшло свого підтвердження.
Відповідно до статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на показах свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 10 листопада 2007 року звертався до правоохоронних органів із заявою про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності з приводу того, що останній 27 серпня 2004 року погрожував йому фізичної розправою, у разі відмови написати боргову розписку на 30000 грн.
Проте, з постанови Рівненського МВ УМВС України в Рівненської області від 10 листопада 2007 року вбачається, що в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 з даного приводу було відмовлено, на підставі ст.6 п.2 КПК України і дана постанова на даний час є чинною.
Доводи апеляційної скарги також не спростовують вищевказаних висновків суду першої інстанції, так як свідки, на яких покликається ОСОБА_3, не були безпосередньо присутні під час укладання між сторонами угоди, а дізнались про неї зі слів інших осіб.
Також є голослівним і твердження ОСОБА_3 про те, що розписка ним була складена у зв'язку із заборгованістю клієнтів ТОВ ''Авіо'', з якими він працював.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення Рівненського міського суду від 26 грудня 2007 року підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 відхилити, а рішення Рівненського міського суду від 26 грудня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити ухвалу апеляційного суду і рішення суду першої інстанції до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвали апеляційного суду, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Буцяк З.І.
Судді Василевич В.С.
Григоренко М.П.