ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

"05" жовтня 2011 р.                                                                                    Справа № 13/370-10

  Вищий господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євсікова О.О.,

суддів Барицької Т.Л.,

Кролевець О.А.,

розглянувши

касаційну скаргу   заступника Прокурора Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2011 р. (головуючий суддя: Дмитренко А.К., судді: Крутовських В.І., Прокопенко А.Є.)

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011 р. (суддя: Первушин Ю.Ю.)

у справі № 13/370-10 Господарського Дніпропетровської області

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Новомосковської міської ради,

третя особа Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро",

про стягнення заборгованості,

за участю Прокуратури Дніпропетровської області

за участю представників

позивача

прокуратури Мельнійчук Т.М.,                          

Громадський С.О.,

інших учасників судового процесу    не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

  Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011 р. у справі № 13/370-10, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2011 р.,  позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, з виконавчого комітету Новомосковської міської ради стягнуто 463.146 грн. 45 коп. заборгованості, 4.631 грн. 47 коп. держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 20.000 грн. судових витрат з оплати послуг адвоката. В частині позовних вимог щодо стягнення орендної плати за 01-09 березня 2009 року в сумі 14.577 грн. 66 коп. відмовлено.

Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано та порушено норми процесуального і матеріального права, зокрема ст.ст. 512, 513, 519, 759, 770, 1212 ЦК України, ст.ст. 4, 4-2, 4-3, 4-7, 33, 34, 43 ГПК України.

Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що відповідач набув майно (приміщення) безпідставно, виходячи з наступного. Позивачем 24.04.2008 р. придбано нерухоме майно з прилюдних торгів, яке складається з нежитлового вбудованого приміщення загальною площею 285,8 кв. у м. Новомосковську по вул. Радянська, 35. Доказів обізнаності відповідача про перехід права власності на зазначене приміщення до судам надано не було, до того ж позивач не звертався до відповідача з приводу передачі йому права вимоги за договором оренди.

Отже, на думку скаржника, позивачу було відомо про те, що ПАТ «Банк Кредит Дніпро»використовує належні йому на праві власності приміщення, проте будь-яких вимог з приводу сплати кошів за використання майна він не висував.

Таким чином, за висновком скаржника, використання майна відбувалося зі згоди позивача, а отже взагалі виключає вину відповідача.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 21.07.2005 р. між Виконавчим комітетом Новомосковської міської ради (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Кредит Дніпро" (орендар) було укладено договір оренди № 45 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до власності територіальної громади м. Новомосковська (далі –договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Новомосковської міської ради від 20.07.2005 р. № 508 передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення, розміщене за адресою: м. Новомосковськ, вул. Радянська, 35, площею 287,2 кв. м на 1 поверсі.

Пунктом 3.1 договору  визначено розмір орендної плати у сумі 2.311 грн. 32 коп. (без ПДВ) за перший місяць оренди.

Відповідно до п. 11.1 договору його укладено строком на 5 років: договір діє з 01.07.2005 р. до 01.07.2010 р. включно.

Орендар 21.07.2005 р. отримав приміщення в оренду, що підтверджено актом приймання-передачі орендованого приміщення (а. с. 53).

Додатковою угодою від 22.07.2005 р. № 45/1 до договору оренди від 21.07.2005 р. №45 сторонами було змінено строк оренди та викладено п. 11.1 договору в наступній редакції: “11.1 Цей договір укладено строком на 11 місяців, тобто з 22.07.2005 р. по 22.06.2006 р.”.

Додатковою угодою від 20.04.2006 р. № 1 до договору оренди від 21.07.2005 р. № 45 сторонами було змінено розмір орендної плати на 2.485 грн. 19 коп. та порядок проведення розрахунків.

Додатковою угодою від 24.05.2006 р. № 2 до договору оренди від 21.07.2005 р. № 45 сторонами було змінено розмір орендної плані на 3.305 грн. 51 коп. та порядок проведення розрахунків.

Додатковою угодою від 22.06.2006 р. № 3 до договору оренди від 21.07.2005 р. № 45 було змінено строк оренди та викладено п 11.1 договору в наступній редакції “11.1 Цей договір укладено строком на 11 місяців, тобто з 23.06.2006 р. по 23.05.2007 р.”.

Додатковою угодою від 23.05.2006 р.№4 до договору оренди від 21.07.2005р. №45 було змінено строк оренди та викладено п 11.1 договору в наступній редакції “11.1 Цей договір укладено строком на 2 роки та 11 місяців, тобто з 24.05.2007 р. по 24.04.2010 р.”.

Крім того, зміни до договору оренди від 21.07.2005 р. № 45 було внесено сторонами додатковими угодами від 07.07.2007 р. № 40, від 27.06.2008 р. № 38, від 25.09.2008 р. № 150.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 24.04.2008 р. придбав на прилюдних торгах нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 285,8 кв. м, розташоване на першому поверсі будинку за адресою: вул. Радянська, 35 в м. Новомосковську Дніпропетровської області, яке складається з:

- вбудованого нежитлового приміщення площею 142,4 кв. м на першому поверсі будинку № 35  по вул. Радянській в м. Новомосковську Дніпропетровської області;

- вбудованого нежитлового приміщення площею 143,4 кв. м на першому поверсі будинку № 35  по вул. Радянській в м. Новомосковську Дніпропетровської області.

Право власності позивача на вказане майно підтверджено Свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 24.04.2008 р., посвідченим приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_2, зареєстрованим за № 546, та зареєстрованим, згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, КП "Новомосковське МБТІ" 12.05.2008 р. за № 20951919. (т.1, а.с. 10, 11).

Згідно з ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України якщо договір відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

За своєю суттю норма ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України є відсилочною і передбачає, що якщо для певного виду договорів передбачена державна реєстрація, то право власності на підставі такого договору виникає в момент його державної реєстрації.

Проте позивач набув право власності не на підставі договору відчуження майна, а згідно із іншим правовстановлюючим документом - Свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торів від 24.04.2008 р.

В силу ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Державна реєстрація речових прав не є дією, з якої виникає право, а є моментом публічного визнання права, що виникло у позивача за договором купівлі-продажу державного майна.

Таким чином, право власності виникає з фактичної дії особи, в даному випадку купівлі нерухомості на прилюдних торгах. Даний факт посвідчується Свідоцтвом про придбання на прилюдних торгах нежитлового приміщення площею 258,8 кв. м по вул. Радянській, 35 в м. Новомосковську, яке було видано 24.04.2008 р. приватним нотаріусом Новомосковського МНО ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Дія цього Закону не поширюється на державну реєстрацію прав на повітряні і морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні та інші об'єкти цивільних прав, на які поширюється правовий режим нерухомої речі.

Згідно з ч. 1 ст. 19 вказаного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно з п.п. 6.1, 6.4 "Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 р. N 68/5, зі змінами та доповненнями, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби. На підставі цього акта нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Крім того, на момент видачі позивачу Свідоцтва про право власності діяв додаток 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. N 7/5) “Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна”.

Відповідно п. 4 вказаного додатку 1 правовстановлюючим документом являються свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видані державними та приватними нотаріусами.

Отже, вказане Свідоцтво підтверджує наявність у позивача правовстановлюючого документа, який підтверджує його право власності на об'єкт нерухомості.

Даний спір виник внаслідок того, що платежі за договором оренди від 21.07.2005 р. № 45, укладеним між виконавчим комітетом Новомосковської міської ради і Закритим акціонерним товариством  комерційний банк "Кредит Дніпро", незважаючи на зміну власника майна, яке орендується, (з виконкому Новомосковської міської ради на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1) здійснювались протягом 2008 р. –2009 р. на користь попереднього власника, а не на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

Відповідно до п. п. 3.2, 3.3 вищезгаданого договору оренди від 21.07.2005 р. № 45 орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Сума проведених банком оплат підтверджується наявними у справі копіями меморіальних ордерів (т. 1, а. с. 33 - 45, 103).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 10.03.2009 р. за договором купівлі-продажу нежилого приміщення продав нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 285,8 кв. м, розташоване по вул. Радянській, 35 в м. Новомосковську Дніпропетровської області,  ОСОБА_3. Договір купівлі-продажу від 10.03.2009 р. посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4,  зареєстрований за № 399.

Разом з тим, з 24.04.2008 р. по 28.02.2009 р. включно власником майна, яке орендувалося Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро", був позивач, а отже до нього перейшли права та обов'язки орендодавця.

Виходячи з вищевикладеного, позивач з 24.04.2008 р. як новий власник майна мав право на отримання орендної плати, яку фактично публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" сплачувало попередньому власнику майна - виконавчому комітету Новомосковської міської ради.

Оскільки з 24.04.2008 р. по 28.02.2009 р. достатніх правових підстав для отримання орендної плати від Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" відповідач (виконавчий комітет Новомосковської міської ради) не мав, то отримані ним кошти у якості орендної плати за приміщення, розташоване в. м. Новомосковську по вул. Радянській, 35 (перший поверх) площею 287,2 квадратних метри, підлягають поверненню особі, яка на той час була власником майна, тобто позивачу.

Сторонами належним чином у встановлений законом строк не були подані заяви про припинення договору оренди.

Згідно зі ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Таким чином права та обов'язки орендодавця даної нерухомості перейшли до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в момент отримання ним права власності на дане майно, а саме 24.04.2008 р. (тобто з моменту видачі свідоцтва про право власності).

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

- повернення виконаного за недійсним правочином;

- витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

- повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

- відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. В даному випадку відповідач набув нові цінності у вигляді орендної плати, яка неминуче повинна була перейти до іншої особи, а саме до позивача;

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою. В даному випаду має місце недоотримання орендної плати новим орендодавцем –фізичною особою-підприємцем Демченком Д.О.;

- по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. В даному випадку правова підстава передання в оренду нерухомості та виникнення комплексу прав та обов’язків орендодавця у зв’язку з набуттям права власності є виключно у нового власника (позивача).

Отже, стягнення коштів у конкретному випадку не залежить від того, з яких причин та через поведінку якого із учасників утворилася спірна ситуація, оскільки такі дії чи бездіяльність не звільняють набувача майна від обов'язку повернути безпідставно отримане майно.

У матеріалах справи також наявні докази направлення претензії позивачем як на адресу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", так і на адерсу виконавчого комітету Новомосковської міської ради (т. 1, а. с. 71-78), при цьому останнім відповіді на претензію позивача не надано.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, орендна плата за березень 2009 року була сплачена орендарем на користь наступного власника орендованого приміщення –ОСОБА_3 за меморіальним ордером від 15.05.2009 р. № 133 (т. 1, а. с. 103), а тому судами обґрунтовано відмовлено у стягненні 14.577 грн. 66 коп.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст.  85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

  Касаційну скаргу заступника Прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2011 р. у справі № 13/370-10 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

судді Т.Л. Барицька

О.А. Кролевець