ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"11" жовтня 2006 р.                                                              Справа №  11/230

За позовом       Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної

                          особи ОСОБА_1 м.Рівне

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної

                          особи ОСОБА_2 м.Рівне                        

про визнання неправомірними дій та стягнення 12 000 грн. 00 коп.

неодержаного прибутку та 10 000 грн. 00 коп. моральної шкоди

Суддя Грязнов В.В.

Представники сторін:

від позивача-                  ОСОБА_1;

від відповідача-          ОСОБА_3, представник (довіреність НОМЕР_1).

Суддею роз'яснено сторонам статті 20, 22, 91, 107 ГПК України. Відводу судді не заявлено. 

Суть спору: Позивач-СПД ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання неправомірними дій відповідача-СПД ОСОБА_2, який знищив торгове приміщення-кіоск в підземному переході по АДРЕСА_1. Позивач просить також стягнути з відповідача 12 000 грн. 00 коп. неодержаного прибутку та відш-кодувати моральну шкоду у сумі 10 000 грн. 00 коп.(арк.справи 2-4).

Відповідач проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві, зазначивши зокрема те, що є оренда-рем підземного переходу по АДРЕСА_2 згідно укладеного з МіськШЕУ договору оренди; за рахунок власних коштів обладнав орендовану споруду для торгівлі квітами та товарами народного вжитку, вста-новивши в ньому торгові лотки. Відносини з позивачем були врегульовані договором оренди торгового лотка площею 3м² від 03.04.2000р., термін дії якого закінчився 01.08.2005р. Оскільки, СПД ОСОБА_1 не звільнив лоток, як то пропонувалось листом від 07.06.2005р. -СПД ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позо-вом про усунення перешкод в користуванні майном; позов було задоволено рішенням від 29.08.2005р. по справі №15/197, яке в даний час є таким, що набрало законної сили. Покликаючись на ч.4 ст.226 ГК України, вважає, що не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого вико-нання зобов'язання. Враховуючи дані обставини, просить в позові відмовити.(арк.справи 48).

Протягом 27 вересня 2006р. -09 жовтня 2006р. позивач через канцелярію суду подав шість заяв та кло-потань, які здебільшого стосуються процесуальних питань. Всі клопотання позивача розглянуті судом по суті в засіданні 11 жовтня 2006р.(арк.справи 68-91).

Крім того, в судовому засіданні 11 жовтня 2006р. позивач повідомив про неможливість його представни-ка прийняти участь в судовому засіданні, а також підтримав подане 09.10.2006р. клопотання про відкладення розгляду справи до вирішення по суті справи №15/197.

Усне клопотання позивача відхилено, оскільки суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті без участі представника позивача.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

                                                                     ВСТАНОВИВ:

Рівненське міське шляхово-експлуатаційне управління-орендодавець та СПД ОСОБА_2-орендар 24 бе-резня 1999р. уклали договір оренди комунального майна, згідно пп.1, 2, 5 якого орендодавець надав, а орендар - прийняв у тимчасове користування підземний перехід по АДРЕСА_2 район продринку для облаштування під торгівлю квітами та товарами першої необхідності. Орендар зобов'язаний отримати всі необхідні дозволи для здійснення торгівлі, виконати за власний рахунок комплекс ремонтних та оздоблювальних робіт, утримувати споруду та прилеглу територію площею 760м² в належному санітарному стані. Договір укладено на п'ять років. (п.5.1 договору). Договір підписано керівником Рівненського міськШЕУ та СПД ОСОБА_2, скріплено відбит-ками печаток сторін. Сторони 01.11.2000р. внесли доповнення до договору.(арк.справи 50-53).

Рівненське міське шляхово-експлуатаційне управління-орендодавець та СПД ОСОБА_2-орендар 01 бе-резня 2001р. уклали договір оренди комунального майна, згідно пп.1, 2, 3, 4 якого орендодавець надав, а орендар - прийняв у тимчасове користування підземний перехід по АДРЕСА_2 район продринку для облаштування під торгівлю квітами та товарами першої необхідності. Орендар зобов'язаний виконувати за власний рахунок поточний ремонт споруди, утримання та експлуатацію освітлення та насосної станції дренажних вод, утримання споруди та прилеглу територію площею 760м² в належному санітарному стані.(пп.4.2-4.5 договору). Договір укла-дено на десять років -до 2011 року включно.(п.9.1 договору). Договір підписано керівником Рівненського міськШЕУ та СПД ОСОБА_2, скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 54-58).

Матералами справи стверджено передачу орендодавцем СПД ОСОБА_2 споруди підземного переходу по АДРЕСА_2(район продринку) у м.Рівне.(арк.справи 52, 57).

Вбачається, що укладенням іншого договору стосовно того ж самого предмету оренди-підземного переходу  по АДРЕСА_2-Рівненське міськШЕУ та СПД ОСОБА_2 змінили умови договору від 24.03.1999 року. На мо-мент розгляду справи -договір оренди комунального майна чинний, змін і доповнень сторони до нього не вносили.

СПД ОСОБА_2-орендодавець та СПД ОСОБА_1-орендар 03 квітня 2000р. уклали договір оренди НОМЕР_2(надалі в тексті Договір), відповідно до пп.1.1, 2.1-2.2, розділи 3, 5 якого орендодавець надав, а орендар - прийняв у тимчасове користування одне місце для лотка площею 3 м² в підземному переході по АДРЕСА_2 напроти продринку для здійснення торгівлі квітами та товарами народного вжитку. Орендар зобов'язаний щомісяця до 01 числа поточного місяця сплачувати орендну плату. Договір укладено на один рік, він може бути продовженим до моменту його розриву стороною, яка повинна повідомити про цей намір не пізніше одного місяця.(пп.5.1-5.2 Договору). Договір підписано СПД ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_2, скріплено відбитком печатки останнього. Протягом дії Договору сторони змін та доповнень до нього вносили.(арк.справи 14).

Вбачається, що на виконання Договору -орендодавець передав СПД ОСОБА_1 місце для лотка пло-щею 3 м² у орендованій споруді по АДРЕСА_2(район продринку) в м.Рівне.

В рішенні господарського суду Рівненської області від 29.08.2005р. по справі №15/197 за позовом СПД ОСОБА_2 до СПД ОСОБА_1про усунення перешкод в користуванні майном, - містяться, зокрема, висновки про: виникнення між сторонами орендних відносин на підставі договору оренди НОМЕР_2; наступне розірвання 01.08.2005р. договору оренди 2 за ініціативою орендодавця; правомірність дій останнього щодо завчасного 07.06.2005р. попередження орендаря про припинення орендних відносин та обгрунтованість вимоги про звільнення орендарем з 01.08.2005р. торгового лоткаНОМЕР_3 в підземному переході по АДРЕСА_2.(арк.справи 49).

Вказане рішення оскаржувалось СПД ОСОБА_1 в апеляційному та касаційному порядку, проте за наслідками апеляційного та касаційного провадження -залишено в силі.

Ухвалами від 04 та 27 вересня 2006р. -господарський суд витребував у позивача докази, які обгрунто-вують обставини виготовлення (набуття) кіоску, його руйнацію відповідачем, докази, що стверджують прибуток. (арк.справи 1, 67). Однак, позивач не виконав вимог суду -витребуваних доказів суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є дого-вори та інші правочини. Відповідно до ст.202 ЦК України, -правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'-язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм, відповідно до стст. 761, 770 ЦК України, - має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Згідно вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вирішуючи даний спір, господарський суд приймає до уваги такі обставини: підприємець-наймодавець та підприємець-наймач уклали договір оренди торгового місця на один рік -до 03.04.2001р. Договір був про-довжений і згідно п.5.1 тривав до моменту його розірвання стороною, яка повинна повідомити про цей намір іншу не пізніше одного місяця. На момент вирішення даної справи -договір 01.08.2005р. розірвано орендодав-цем, крім того, рішенням господарського суду по справі №15/197 передбачено звільнення СПД ОСОБА_1 торгового лотка НОМЕР_3 в підземному переході по АДРЕСА_2 у м.Рівне.

Відповідно до ч.5 ст.35 ГПК України, - факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Тому, вищевказані обставини в силу закону не потребують повторного доведен-ня, оскільки це вже зроблено господарським судом під час розгляду справи №15/197 і рішення від 29.08.2005р. набрало законної сили.

Статею 48 Закону України “Про власність” передбачено, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, а захист права власності здійснюється судом.

Проте, заявляючи позовні вимоги, -СПД ОСОБА_1 не вказує, які докази стверджують виготовлення ним або набуття у власність кіоску, який було розміщено в підземному переході по АДРЕСА_2 у м.Рівне (район продовольчого ринку), докази, що стверджують руйнацію кіоску відповідачем. Позивач також не надав обгрунтованого розрахунку вимоги в частині 12 000 грн. неотримання ним прибутку за період з жовтня 2005р. по день ухвалення судом рішення. При цьому, покликаючись на норму загального характеру -п.2 частини першої ст.3 ЦК України, -позивач зазначає про неприпустимість позбавлення права власності, однак існування такого права  стосовно торгового кіоску не доводить.

Погоджуючись з фактом розірвання СПД ОСОБА_2. Договору, -позивач у позовній заяві (пункти заяви 1, 2) та обгрунтуванні (арк.справи 61-62) -піддав сумніву його правоздатність на укладення договору орен-ди від 03.04.2000р. Разом з тим, в п.4 позовної заяви СПД ОСОБА_1 зазначає, що не зважаючи на усні та письмові претензії -ОСОБА_2 не відновив спірні правовідносини. Тобто, вважаючи ОСОБА_2 особою, яка не мала права укладати Договір -позивач, разом з тим говорить про можливість відновлення Договору оренди, укладеного з ним у 2000 році.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть, зокрема бути: визнання права; визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення; зміна правовідно-шення; відшкодування збитків.

З огляду на вищезазначені висновки господарського суду по справі №15/197 і саме рішення, яке набрало законної сили, а також те, що -вимога визнання незаконними і неправильними дій відповідача у формі само-вправного знищення кіоска в підземному переході не стверджена жодним належним доказом, на підставі ст.33 ГПК України -задоволенню не підлягає як безпідставна. При цьому, Акт звільнення приміщення від 13 жовтня 2005р. -не стверджує підстав набуття або позбавлення СПД ОСОБА_1 права власності на кіоск у підземному переході по АДРЕСА_2, рівно як і надані відповідачем копії договору купівлі-продажу, товарних чеків та нак-ладних на світильники, фарбу, скло та металоконструкції -самі по собі без актів здачі-приймання монтажних робіт -не стверджують їх використання під час реконструкції кіосків у підземному переході по АДРЕСА_2 в районі продовольчого ринку м.Рівне.

Також неможливо погодитись з вимогою стягнення 12 000 грн. неотриманого доходу з наступних мотивів.

Збитками, згідно чч.2,3 ст.22 ЦК України, - є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Крім того, це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Упущеною вигодою є ті втрати, яких фактично зазнала особа внаслідок порушення цивільного права та інтересу, тобто ті доходи, які особа могла б отримати, якби винна сторона не порушила її прав.

При обчисленні розміру упущеної вигоди має значення достовірність (реальність) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов'язок щодо доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її право, -покладається на потерпілого.

Однак, вимога стягнення 12 000 грн. 00 коп. неодержаних доходів не грунтується на жодній нормі права і не стверджена жодним доказом.

Твердження позивача про очікування гарантованого доходу від торгової діяльності в підземному переході з жовтня 2005р. до дня винесення судом рішення -вбачаються суду надуманими, а заявлена сума збитків -необ-грунтованою.

З усних пояснень позивача, даних суду в судовому засіданні 11 жовтня 2006р. вбачається, що грошову вимогу в сумі 12 000 грн. неодержаного прибутку останній обгрунтовує патентами, виданими на його ім'я Дер-жавною податковою інспекцією у м.Рівне 29.12.1999р., 30.05.2000р., 30.06.200р., 27.12.2000р., 23.03.2001р., 30.07. 2001р., 04.10.2001р., 01.01.2003р, 26.07.2004р., 27.05.2005р.(арк.справи 77-87).

Проте, лише останній патент №НОМЕР_4 був чинним протягом періоду, коли було розір-вано Договір і в господарському суді розглядалась справа №15/197, оскільки термін дії патенту було продовжено до 31.10.2005р. Крім того, до вказаного патенту внесено прізвища п'яти громадян і зазначено місце здійснення ними підприємницької діяльності -Центральний продринок, підземний перехід, ринок “Верес”, ринок “Моріон”.

Вбачається, що матеріали справи не стверджують, а надані копії патентів і не можуть стверджувати обс-тавин неотримання 12 000 грн. прибутку, оскільки по-перше, патент №НОМЕР_4 вказує, що СПД ОСОБА_1 свою підприємницьку діяльність, крім підземного переходу, здійснював ще в трьох місцях торгівлі; по-друге, з матеріалів справи не вбачається, який прибуток мав отримати і не отримав позивач в підземному переході; по-третє - невідомо, з яким особами внаслідок розірвання Договору позивач змушений був припинити трудові відносини, по-четверте -вищевказані патенти подані лише у фотокопіях, які за правилом ст.36 ГПК України не є належними доказами і по-п'яте, позивачем не доведено, що відповідач вчинив винні дії, а також  існує причинно-наслідковий зв'язок між цими діями і неотриманням доходу

Не стверджують позовних вимог також і статті в місцевій пресі, оскільки зазначені в них твердження є власною думкою авторів статей і ці твердження потребують доведення у встановленому порядку.(арк.справи 88-89).

Відповідно до статті 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобов'язує його довести як наявність спірних матері-альних відносин, так і ту обставину, що саме на даного відповідача має бути покладена відповідальність за пору-шення матеріального права.

Однак, позивач не обгрунтував заявлених вимог, не довів обставин порушення чи оспорення відповіда-чем його права чи охоронюваного законом інтересу. З огляду на це, не варта уваги суду як надумана і не ствер-джена жодним доказом вимога про компенсацію моральної шкоди в сумі 10 000 грн. В цій частині, з підстав ст.33 ГПК України -позов також задоволенню не підлягає.

Як вказувалось раніше в період між судовими засіданнями позивач подав через канцелярію суду шість заяв та клопотань(арк.справи 68-91), які розглянуто по суті в засіданні 11 жовтня 2006р.

Так, права на ознайомлення з матеріалами справи згідно заяв від 27.09.2006р. та 29.09.2006р. -позивач не реалізував, хоч суд заяви задоволив, про що свідчать резолюції судді. Ні позивач, ні його представник з метою ознайомлення зі справою №11/230 -до суду в період з 27.09.2006р. по 11.10.2006р. не з'являлись.

Господарський суд не вбачає потреби у витребуванні журналів реєстрації видачі дозволів №НОМЕР_5, НОМЕР_6 виданих ОСОБА_2 Управлінням торгівлі 30.07.1999р та 15.12.2004р. та звернень відповідача, як то просить позивач в заяві від 05.10.2006р.(пункти 1-3), оскільки із вказаних вище причин -не має потреби в дослідженні таких доказів знову. Обставини укладення і розірвання Договору оренди -досліджено у справі №15/197. Договір розірвано за ініціативою орендодавця, Договір не визнано недійсним вцілому або в частині.

Потреби у витребуванні довідки про включення до ЄДРПОУ Ринку квітів та з'ясування осіб, які є його засновниками (пункти заяви 4, 5) -у суду немає, оскільки позивачу на подібні запити відповідні органи вже нада-ли відповідь про відсутність такої юридичної особи, що стверджується матеріалами, доданими позивачем до по-зовної заяви.(арк.справи 18, 19).

З огляду на необгрунтованість та недоведеність грошових вимог, -суд відхилив заяву про забезпечення позову від 05.10.2006р. шляхом накладення арешту на авто, які належать ОСОБА_2 як громадянину України. 

Клопотання позивача від 09.10.2006р. про відкладення розгляду справи до вирішення по суті справи №15/197 відхилено, оскільки вказану справу вже вирішено, є рішення, яке набрало законної сили. При цьому, суб'єктивні оцінки позивачем процесуальних рішень судових інстанцій зі справи №15/197 -не варті уваги суду як нікчемні, а міркування позивача щодо можливості збільшення позовних вимог і подання в майбутньому відпо-відних заяв -не першкоджають розгляду даної справи по суті на підставі наявних матеріалів.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене, господарський суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про визнання неправомірними дій відповідача, який знищив кіоск в підземному переході по АДРЕСА_1, стягнення з відповідача 12 000 грн. 00 коп. неодержаного прибутку та відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 грн. 00 коп. -не грунтуються ні на законі, ні на Договорі, позивачем необгрунтовані і не доведені, чим порушено порядок доказування і подання доказів. На підставі ст.33 ГПК України -позов задоволенню не підлягає.

          Керуючись стст. 33, 34, 43, 46-49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України,

                                                              В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Суддя                                                                                   В.В.Грязнов

Рішення  підписане суддею  "16" жовтня 2006 р..