ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
"12" жовтня 2006 р. 16:30 | справа № 20-5/193 |
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Євдокимова І.В., при секретері Єрмолаєвої О.Ю..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу
За адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Клуб делових женщин” (99011 м. Севастополь, вул. В. Морська, 20)
до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 3), Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 3);
Третя особа –Відділ державної служби охорони культурної спадщини Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації (99011 м. Севастополь, Історичний бульвар)
про спонукання Фонду комунального майна Севастопольської міської ради підготувати проект рішення про включення вбудованого нежитлового приміщення по вул. В. Морська, 20 в м. Севастополі, до Переліку об’єктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом викупу та направлення його на затвердження Севастопольської міської ради, а також про спонукання Севастопольської міської ради прийняти рішення про приватизацію вбудованого нежитлового приміщення по вул. В. Морська, 20 в м. Севастополі та включити його до Переліку об’єктів комунальної власності, які підлягають приватизації, також про спонукання Фонду комунального майна Севастопольської міської ради здійснити у встановленому порядку приватизацію вбудованого нежитлового приміщення по вул. В. Морська, 20 в м. Севастополі,
Представники сторін:
Позивач: Рогожіна Ірина Борисівна, довіреність б/н від 08.08.2006;
Відповідач: Сарахман Сергій Олександрович, довіреність б/н від 04.08.2006 (Фонд комунального майна Севастопольської міської ради);
Відповідач: Сарахман Сергій Олександрович, довіреність № 03-15/2771 від 11.09.2006 (Севастопольська міська рада);
Третя особа: Шавшин Володимир Георгійович, довіреність № 6/253 від 14.04.2006.
С у т ь с п о р у:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Клуб делових женщин” звернулося до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради , Севастопольської міської ради, третя особа –Відділ державної служби охорони культурної спадщини Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації про спонукання Фонду комунального майна Севастопольської міської ради підготувати проект рішення про включення вбудованого нежитлового приміщення по вул. В. Морська, 20 в м. Севастополі, до Переліку об’єктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом викупу та направлення його на затвердження Севастопольської міської ради, а також про спонукання Севастопольської міської ради прийняти рішення про приватизацію вбудованого нежитлового приміщення по вул. В. Морська, 20 в м. Севастополі та включити його до Переліку об’єктів комунальної власності, які підлягають приватизації, також про спонукання Фонду комунального майна Севастопольської міської ради здійснити у встановленому порядку приватизацію вбудованого нежитлового приміщення по вул. В. Морська, 20 в м. Севастополі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі були зобов’язані вирішити питання про приватизацію вбудованого нежитлового приміщення по вул. В. Морська, 20 в м. Севастополі, а також включити його до Переліку об’єктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом викупу, але в порушення діючого законодавства України зазначені дії не виконали.
Ухвалою суду від 18 вересня 2006 року підготовче провадження по справі закінчено, та справа призначена до судового розгляду на 03 жовтня 2006 року.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що будинок № 20 по вул. В. Морська, 20 в м. Севастополі є пам’яткою культурної спадщини, а тому приміщення, яке орендується позивачем, не підлягає приватизації у зв’язку із забороною, встановленою законом України “Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадини” № 2391-ІV від 01.02.2005.
Третя особа проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що оскільки будинок № 20 по вул. В. Морська, 20 в м. Севастополі внесений до Реєстру нерухомих пам’яток об’єктів культурної спадщини національного та місцевого значення по місту Севастополю, приміщення, розташовані в ньому, не підлягають приватизації у зв’язку з обмеженням, встановленим вищевказаним Законом.
Згідно зі ст.ст. 27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представнику третьої особи роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
В с т а н о в и в :
20.06.2000р. між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації та ТОВ “Клуб делових женщин” укладений договір № 215-00 оренди вбудованого нежитлового приміщення площею 140,4 кв.м., для використання під магазин промтоварів, офісу, складу, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В.Морська, 20.
Позивач за згодою орендодавця здійснив невід’ємні поліпшення приміщення, що орендується, за рахунок власних коштів на суму 50123,47 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачами.
23.09.2003 ТОВ “Клуб делових женщин” звернулось до Фонду комунального майна із заявою про включення об’єкта – нежитлового вбудованого приміщення за адресою: м. Севастополь, вул. В.Морська, 20 – до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
04.01.2006 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради листом вих. № 12 (а.с.22) повідомив позивача, що питання про включення приміщення у № 20 по вул. В. Морська, 20 в м. Севастополі, буде розглянуто Севастопольською міською Радою після зняття обмежень, які діють у зв’язку з прийняттям Закону України “Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини”, оскільки будинок № 20 по вул. В. Морська, 20 включений до реєстру нерухомих пам’яток об’єктів культурної спадщини національного та місцевого значення по місту Севастополю, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Позивач просить суд зобов’язати відповідачів здійснити певні дії, а саме: включить вищезазначене приміщення до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, прийняти рішення про приватизацію об’єкта та здійснити його приватизацію, оскільки вважає, що має право на приватизацію орендованого ним приміщення, та вказує на незаконність віднесення нежитлового приміщення, розташованого за адресою: вул. В. Морська, 20 до пам’яток культурної спадщини. Також позивач стверджує, що Фонд комунального майна в порушення вимог статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” не повідомив позивачеві про результати розгляду його заяви та не відмовив позивачеві в приватизації об’єкту.
Суд вважає доводи позивача необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів входить розгляд спорів фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина 2 статті 2 КАСУ).
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” № 2163-ХІІ від 04.03.1992 (з подальшими змінами і доповненнями) приватизація державного майна –це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до вказаного Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Згідно з частиною 4 статті 3 вказаного Закону, відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними та підконтрольними.
Відповідно до Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від 18.05.2000 № 1723-III (в редакції від 27.11.2003, далі - Програма), а саме п. 51, передбачено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна, орендар одержує право на викуп цього майна, якщо він за згодою орендодавця здійснив за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше ніж 25 % залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна.
Згідно зі ст. 5 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки зазначене майно віднесене до групи А об'єктів приватизації.
За п. 48 Програми продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (далі - Закон) та цієї Програми.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають, відповідно, у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу.
Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради виступає органом приватизації по об’єктам права комунальної власності від імені та за дорученням Севастопольської міської Ради відповідно до Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради № 339 від 12.11.2002.
Суд встановив, що позивач з дотриманням наведених норм чинного законодавства звернувся до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради із заявою про включення нежитлового вбудованого приміщення загальною площею 29,4 кв.м., яке розташовано за адресою: місто Севастополь, вул. Леніна,48, кв. 15, до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, що підтверджується відсутністю зауважень з боку Фонду комунального майна у листах N 933 від 10.08.2005, № 1323 від 09.12.2005 та не спростовано сторонами у справі.
Як вбачається зі змісту ч. 5 ст. 7 вищевказаного Закону, орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації, включає підприємство до переліку об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають приватизації шляхом викупу. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.
У вказаній статті наданий вичерпний перелік випадків, в яких можлива відмова у приватизації, а саме:
- особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з Законом;
- є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства;
- не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини” від 01.02.2005 № 2391-IV, який набрав чинності з 23.02.2005, заборонено приватизацію пам’яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам’яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.
Як зазначено у статті 1 Закону України “Про охорону культурної спадщини” від 08.06.2000 N 1805-III від 08.06.2000 № 1805-ІІІ (у редакції Закону від 16.12.2004) пам'ятка –це об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
В частині другій статті 2 вказаного Закону визначено, що за видами об'єкти культурної спадщини поділяються на: археологічні, історичні, об'єкти монументального мистецтва, об'єкти архітектури та містобудування, об'єкти садово-паркового мистецтва, ландшафтні, об'єкти науки і техніки.
Центральний орган охорони культурної спадщини –Державна служба охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України, повідомив, що будинок по вул. В. Морська, 20 міста Севастополя перебуває на державному обліку як пам’ятка архітектури місцевого значення під охоронним номером 3.2.6/17-Св-2.12.1.
Згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України “Про охорону культурної спадщини” об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 16.12.2004 N 2245-IV об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам'ятками відповідно національного чи місцевого значення .
Відповідно до статті 17 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" від 13.07.1978 N 3600-IX, який втратив чинність згідно із Законом від 08.06.2000 N 1805-III, перелік пам'яток місцевого значення затверджувався виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.
Рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської Ради від 17.07.1990 №11/915 затверджений Перелік пам’яток архітектури та градобудівництва місцевого значення районів міста Севастополя станом на 01.06.1990 та внесені доповнення в рішення виконкому Севастопольської міської Ради від 19.02.1980 № 14/144. Житловий будинок № 20 по вулиці в. Морська у місті Севастополі 1950 року будування відповідно до Рішення від 17.07.1990 №11/915 перебуває на державному обліку як пам’ятка архітектури та градобудівництва з 17.07.1990.
З викладеного випливає, що будинок № 20 по вул. В. Морська міста Севастополя є пам’яткою культурної спадщини відповідно до законодавства України.
Таким чином, на момент звернення позивача із заявою про включення нежитлового вбудованого приміщення, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, 20 в перелік об’єктів, що підлягають приватизації, діяло законодавчо встановлене обмеження на приватизацію будинку, в якому розташований об’єкт.
Згідно зі статтею 2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” за наявності заборони на приватизацію будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт приватизації, або у разі відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом викупу, зазначені будівлі (споруди, приміщення) передаються у встановленому порядку власникам приватизованих об'єктів в оренду на строк не менш як десять років.
Суд погоджується з доводами позивача щодо порушення Фондом комунального майна вимог статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” в частині невиконання обов’язку протягом місяця з дня подання заяви про включення об’єкту до переліку об’єктів, що підлягають приватизації, довести до заявника у письмовій формі результати розгляду.
Так, відповідно до частини п’ятой вказаної статті орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.
Орган приватизації –Фонд комунального майна, зареєстрував заяву позивача 22.09.2003, тобто відповідь про результати її розгляду повинна бути направлена на адресу позивача до 22.10.2003.
04.01.2006 Фонд комунального майна повідомив позивача про наявність заборони на приватизацію об’єкту, встановленої Законом України “Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини”.
Таким чином, орган приватизації не виконав вимоги частини п’ятої статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” щодо доведення заявникові у місячний термін з дня подачі відповідної заяви про результати розгляду його заяви у письмовій формі.
Однак вказану обставину не можна вважати підставою задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити в задоволенні позову повністю.
2. Копії постанови направити сторонам.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя І.В. Євдокимов
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України
17.10.2006
Розсилка:
1. ТОВ “Клуб делових женщин” (99011 м. Севастополь, вул. В. Морська, 20)
2. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 3),
3. Севастопольська міська рада (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 3)
4. Відділ державної служби охорони культурної спадщини Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації (99011 м. Севастополь, Історичний бульвар)
5. Справа
6. наряд