ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2011 р.                                                           Справа № 5023/3537/11  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя  , суддя   

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

п позивача –не з’явився

1-го відповідача –ОСОБА_1. (дов. б/н від 01.07.2011 р.)

2-го відповідача –не з’явився  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Фірма "Т.М.М" - ТОВ, м. Київ (вх. № 3637 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 25.07.11 р. у справі № 5023/3537/11

за позовом Фірма "Т.М.М" ТОВ, м. Київ

до 1) ТОВ "РТІ-Київ", м. Харків

    2) ТОВ "Ростехізоляція", м. Харків

про  визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фірма “Т.М.М.”ТОВ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив визнати недійсним договір поруки від 01.01.11 р., укладений між відповідачами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.07.2011 р. у справі № 5023/3537/11 (суддя Доленчук Д.О.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 25.07.2011 р. скасувати повністю та прийняти нове рішення. яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору поруки від 01.11.11 року, укладеного між відповідачами та поклав в основу рішення факти, які вважав встановленими рішеннями господарського суду Харківської області від 11.07.2011 року у справі № 5023/2131/11 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 липня 2011 року про стягнення боргу за оспорюваним договором. Між тим, недійсність договору поруки не була  предметом доказування та не досліджувалась у зазначених справах. Крім того, зазначає позивач, суд першої інстанції помилково прийняв до уваги в якості доказу належного виконання відповідачем, ТОВ «РТІ –Київ». договору поруки, та як наслідок, дійсності договору, платіжне доручення № 277 від01 червня 2011 року про сплату 100,00 гривень. При цьому, суд першої інстанції не врахував, що оплата була здійснена після ухвалення рішення господарським судом Харківської області від 11 травня 2011 року у справі № 5023/2131/11, тобто оплата здійснена на виконання судового рішення, а не на виконання договору поруки. Також, поза увагою суду залишились і доводи відповідача про те, що позивач та відповідач, ТОВ «РТІ –Київ», які є сторонами в основному зобов’язанні, не домовлялись про його забезпечення. При цьому, як стверджує заявник скарги, позивач, який не був стороною у спірному договорі поруки від 01.01.2011 року, був примусово наділений певними обов’язками, що суперечить вимогам ч.3 ст.203 ЦК України. Також позивач зазначає в апеляційній скарзі, що господарський суд Харківської області  взагалі не надав оцінки змісту договору поруки, укладеному відповідачами, тоді як зі змісту цього договору неможливо встановити, які саме зобов’язання з поставки товару забезпечуються порукою, за який період та в якому обсязі. Також не встановлений і строк дії договору поруки. На думку позивача, невиконання відповідачем, ТОВ «Ростехізоляція», своїх зобов’язань за договором, навіть у сумі 100,00 гривень, ніяким чином не забезпечує виконання зобов’язання в сумі 77 873,89 гривень та свідчить про те, що дійсною метою укладеного між відповідачами договору поруки була зміна територіальної підсудності. Посилаючись на ст. 234 ЦК України, позивач вважав договір поруки від 2011 року, укладений між ТОВ «РТІ –Київ»та  ТОВ «Ростехізоляція»- фіктивним.

Представник позивача, фірми «Т.М.М.»- товариства з обмеженою відповідальністю, в судове засідання не з’явився, про причини неявки не попередив, докази належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання знаходяться в матеріалах справи.

2-й відповідач, ТОВ Ростехізоляція», у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, оскільки вони спростовуються дійсними обставинами справи. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення –без змін. При  цьому зазначає про те, що договір поруки від 01.01.2011 року є дійсним, відповідає вимогам законодавства, дійсним намірам сторін та виконаний сторонами. Оскільки ТОВ «РТІ –Київ»були надані докази направлення вимоги, умови договору поруки від 01.01.2011 року були виконанім ТОВ «Ростехізоляція»в повному обсязі. Крім того, позивач, будучи не стороною в оспорюваному договорі поруки, не довів чим вказаний договір порушує його права. Крім того, 2-й відповідач просив справу розглянути без участі ТОВ «Ростехізоляція».

В судовому засіданні представник 1-го відповідача, ТОВ «РТІ –Київ», проти доводів викладених позивачем в апеляційній скарзі заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.  

Представник 2-го відповідача, ТОВ «Ростехізоляція», в судове засідання не з’явився, про причини неявки не попередив, докази його належного повідомлення про час та місце судового засідання знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явку сторін не визнано обов’язковою, а також беручи до уваги вимоги ст. 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за доцільне розглянути справу без участі представників позивача та 2-го відповідача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позивач, Фірма "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю,  звернулося до господарського суду з позовною заявою до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю "РТІ-Київ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростехізоляція", про визнання недійсним договору поруки від 01.01.2011 р., укладеного між ними.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено наступне.

01 січня 2011 року між відповідачами був укладений договір поруки, за яким ТОВ «Ростехізоляція», поручитель, поручився перед ТОВ «РТІ-Київ», кредитор за виконання зобов'язань Фірмою «Т.М.М.»- товариство з обмеженою відповідальністю, боржник, по оплаті за поставлений товар.

Згідно п.2.1. договору, обсяг відповідальності поручителя перед кредитором був обмежений сплатою суми в розмірі 100,00 грн.

Пунктом 4.1. договору було передбачено, що кредитор має право звернутися до поручителя на наступний день після відмови боржника виконати зобов'язання належним чином.

Відповідно до п.4.2. договору у разі невиконання основного зобов'язання, поручитель та боржник відповідають перед кредитором, ТОВ «РТІ-Київ», як солідарні боржники, при цьому поручитель відповідає в межах 100,00 грн.

Оцінюючи доводи позивача про відсутність у відповідачів наміру щодо створення юридичних наслідків, передбачених договором поруки, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вищевказані посилання позивача не підтверджуються матеріалами справи, не можуть бути прийняті до уваги та зазначив наступне.

Згідно рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2011 р. по справі № 5023/2131/11  за позовом ТОВ "РТІ-Київ" до  Фірма "Т.М.М." –товариство з обмеженою відповідальністю та ТОВ "Ростехізоляція" про виконання договірних зобов'язань, позов ТОВ “РТІ-Київ” до ТОВ “Ростехізоляція” було задоволено повністю, стягнуто з ТОВ “Ростехізоляція” на користь ТОВ “РТІ-КИЇВ” 100,00 грн. заборгованості за договором поруки, 1,00 грн. державного мита та 0,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Дане рішення господарського суду Харківської області постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 р. по справі № 5023/2131/11 було залишено без змін.

Крім того, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 р. по справі № 5023/2131/11 було встановлено факт того, що відповідно до умов договору поруки від 01 січня 2011 року, укладеного між ТОВ "Ростехізоляція" та ТОВ "РТІ-Київ", ТОВ "Ростехізоляція" взяло обов'язок перед ТОВ "РТІ-Київ" відповідати за належне виконання Фірмою "Т.М.М." –товариства з обмеженою відповідальністю грошового зобов'язання зі сплати боргу за поставлений товар в межах 100,00 грн. Також, у вказаній постанові вказувалося, що вимогою від 15 лютого 2011 року ТОВ "РТІ-Київ" повідомило ТОВ "Ростехізоляція" про невиконання зобов'язання Фірмою  "Т.М.М." –товариством з обмеженою відповідальністю та просило виконати умови договору поруки.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що під час розгляду справи № 5023/2131/11 у першій та апеляційній інстанції судами не були встановлені обставини недійсності договору поруку, а в матеріалах справи містяться докази фактичного виконання договору поруки - платіжне доручення № 277 від 01.06.2011 р. про сплату 100,00 грн., господарський суд першої інстанції дійшов до висновку, що договір поруки є дійсним та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним та в задоволенні позову відмовив.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду з даними висновками суду не погоджується, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст.20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

Отже, господарський договір, в тому числі спірний договір може бути визнаний за наявності двох умов: перша –це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга –це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач та відповідач, ТОВ «РТІ –Київ», які є сторонами в основному зобов’язанні, не домовлялись про його забезпечення. При цьому, позивач, який не був стороною у спірному договорі поруки від 01.01.2011 року, був примусово наділений певними обов’язками, що безумовно свідчить про те, що спірний договір порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Однак, в даному випадку, зміст договору поруки суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки сторони при його укладенні не дійшли згоди стосовно всіх істотних умов договору.

Так, відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За загальними правилами Господарського кодексу України істотними умовами договору є предмет, ціна, строк дії договору, а за правилами Цивільного кодексу України істотною умовою є ціна договору.

Відповідно до п. 4 ст. 180 Господарського кодексу України при  укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Однак,  зі змісту договору поруки від 01.01.2011 року, укладеного між відповідачами, неможливо встановити, які саме зобов’язання з поставки товару забезпечуються порукою, за який період та в якому обсязі. Також не встановлений і строк дії договору поруки.

Колегія суддів звертає увагу, що договір, в якому відсутні істотні умови договору є неукладеним, а неукладений договір не може бути визнаний недійсним, в зв’язку з чим позовні вимоги не містять взагалі правових підстав необхідних для визнання договору недійсним, в зв’язку з чим, відсутній предмет спору.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України в зв’язку з відсутністю предмету спору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43,п. 1-1 ст. 80,  99, 101, п. 3 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М" - ТОВ, м. Київ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.07.11 р. у справі № 5023/3537/11 скасувати, провадження у справі припинити.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя                                                                    

Суддя                                                                                             

Суддя                                                                                             

Повний текст постанови підписано 12 вересня 2011 року