ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" серпня 2011 р. Справа № 5023/5287/11
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Терещенко О.І. , суддя Ільїн О.В.
при секретарі Вороні В.С.
за участю представників сторін:
прокурора - Асрян А.Б., посв. №89 від 27.04.2011 року
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_1., дов., б/н від 05.07.11 року
Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора (вх. №3150 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2011 року у справі № 5023/5287/11
за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Вовчанське лісове господарство", м. Вовчанськ Харківської області,
до Приватного підприємства "Рось-М", м. Харків,
про розірвання договору,
встановила:
Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся в інтересах держави в особі Державного підприємства "Вовчанське лісове господарство", позивача, до господарського суду Харківської області з позовом про розірвання договору № 37 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 07.04.2008 року, укладеного з Державним підприємством "Вовчанське лісове господарство" та Приватним підприємством "Рось-М", та повернення лісової ділянки за належністю Державному підприємству "Вовчанське лісове господарство" у придатному для використання стані.
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.07.2011р. у справі № 5021/5287/11 (суддя Хотенець П.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Прокурор не погодився з цим рішенням господарського суду першої інстанції, оскільки вважає, що при розгляді справи та прийнятті рішення суд не з'ясував в повному обсязі обставини, які мають значення для справи. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить оскаржуване ним рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевим господарським судом не враховано те, що при використанні спірної земельної ділянки ПП "Рось" грубо порушено вимоги статей 57, 116, 149 Земельного кодексу України, статті 20 Лісового кодексу України та вимоги пунктів 1.3, 4.1.2, 4.2.2 договору №59 від 12.02.2008 року, оскільки цією юридичною особою не вжито заходів до збереження лісового середовища від засмічення, пожеж, самовільного вирубування дерев і чагарників, а також самовільно зайнято земельну ділянку нерухомістю (срубами), не призначеними для законного лісокористування.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2011 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Ільїн О.В.) апеляційну скаргу прокурора було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 17.08.2011 року на 11:30 год.
Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2011 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Терещенко О.І., суддя Ільїн О.В. у зв"язку із знаходженням головуючого судді Сіверіна В.І. у відпустці.
Прокурор у судовому засіданні 17.08.2011 року підтримав апеляційну скаргу.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні 17.08.2011 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Свої заперечення обгрунтовує тим, що зведені на земельній ділянці, яку використувує відповідач відповідно до договору №59 від 12.02.2008 року, зруби не є нерухомим майном.
Також вказує на те, що оскільки в діях відповідача відсутні ознаки істотного порушення умов договору №59 від 12.02.2008 року, то відповідно до положень статті 651 Цивільного кодексу України відсутні і підстави для його розірвання. До того ж, як зазначає відповідач, позивачем не було дотримано порядку розірвання господарських договорів, передбаченого статтею 188 Господарського кодексу України.
Представник позивача в судове засідання 17.08.2011 року не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №6115820529735 про вручення позивачу 02.08.2011 року копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши усні пояснення представника відповідача, а також прокурора, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції -скасуванню, виходячи з наступного.
У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа N 1-1/99 про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.
Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
У Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 25.11.2005 року №01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року" зазначено таке.
Згідно із статтею 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України.
При цьому у пунктах 1, 3 Роз"яснень Вищого господарського суду України №04-5/570 від 22.05.2002 року "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" зазначено про те, що згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
Якщо господарський суд помилково порушив справу за позовом прокурора чи його заступника, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України .
Таким чином, викладене свідчить про те, що прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадках, коли цією стороною є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділений повноваженнями виконавчої влади.
Згідно із частиною 1 статті 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 65 Господарського кодексу України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство "Вовчанське лісове господарство" є самостійним господарюючим суб"єктом в розумінні частини 1 статті 62 Господарського кодексу України, управління господарською діяльністю здійснює через свої органи відповідно до вимог частини 2 статті 65 Господарського кодексу України, та не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування, наділеним повноваженнями виконавчої влади.
Таким чином, прокурором пред"явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійно господарюючого суб"єкта.
Вказана правова позиція щодо невірного обрання прокурором позивача у справі узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Вищого господарського суду України від 18.01.2007 року у справі №2660.
Отже, колегія суддів вважає, що оскільки господарський суд першої інстанції помилково порушив справу за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми процесуального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню, а позов - залишенню без розгляду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, пунктом 1 статті 81, 99, 101, пунктом 3 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2011р. у справі № 5021/5287/11 скасувати.
Позов залишити без розгляду.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя (підпис) Бондаренко В.П.
Суддя (підпис) Терещенко О.І.
Суддя (підпис) Ільїн О.В.
Повний текст постанови складено 18.08.2011 року.
З оригіналом згідно:
Секретар суду Колєснік Н.Ю.
22.08.11 р.