донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.08.2011 р.           справа №6/101

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівПриходько І. В.,

Донця О. Є., Ломовцевої Н. В.,

за участю  

представників сторін:                                                                             

від позивача:ОСОБА_1 –довіреність;

від відповідача:ОСОБА_2. –довіреність;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод»смт. Мангуш Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області

від14.06.2011р.

у справі№6/101 (суддя Подколзіна Л.Д.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Брянківський рудоремонтний завод»м. Брянка Луганської області

до закритого акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод»смт. Мангуш Донецької області

простягнення 422 517,80 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брянківський рудоремонтний завод» (далі –позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до закритого акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» (далі –відповідач) про стягнення 478 999, 94грн., у тому числі: боргу у розмірі  313 789,68грн., інфляційних в сумі 85 978,37грн., 3% річних у розмірі 22 749,75грн. та пені сумі 56 482, 14грн.  

У ході розгляду справи позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог від 07.06.2011р. у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій просив стягнути з відповідача 422 517, 80грн., у тому числі: заборгованість у розмірі 313 789,68грн., інфляційні в сумі 85 978,37грн. та 3% річних у розмірі                      22 749,75грн. Судом прийнято вказану заяву.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.06.2011р. у справі №6/101 (з урахуванням виправлень, внесених ухвалою суду від 23.06.2011р.) позовні вимоги задоволені частково та присуджено до стягнення з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 313 789,68грн., інфляційні в сумі 85 978,37грн. та 3% річних у розмірі 22 721,81грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 4224,90грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,98грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог в задоволеній частині. Позовні  вимоги  щодо стягнення  3% річних задоволені частково у зв’язку з невірним розрахунком позивача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач   звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, апелянт посилався на те, що судом  прийнято як належні письмові докази, що належним чином не завірені. Крім, того скаржник посилався на те, що судом у порушення положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України стягнуто 3% річних поза межами шестимісячного строку для нарахування штрафних санкцій.   

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні вимоги скаржника не визнав. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а вимоги скаржника такими, що не підлягають задоволенню.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд встановив наступне.

18.07.2008р. між сторонами був укладений договір поставки №23/21-07-10 (далі –Договір), за умовами якого №48-12/07.08, згідно умов якого позивач (постачальник) взяв на себе зобов’язання передати (поставити) в обумовлені строки покупцю заготовки за умовами EXW –м. Брянка, вул. Щетиніна, 12 (Інкотермс-2000), а відповідач (покупець) зобов’язався прийняти та оплатити товар, кількість, номенклатура і ціна якого визначаються сторонами у специфікаціях, що є додатками до цього договору (п.п.1.1, 1.2, 2.1 Договору).

Згідно п. 8.1 Договір  вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2008р. Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками.

Пунктом 4.4 Договору сторони встановили, що розрахунки по даному договору здійснюються на умовах 100% оплати поставленого товару на протязі 30 днів зі дня поставки товару, якщо інший порядок розрахунків та строк розрахунків не вказаний в специфікації.

Сторонами підписано специфікації №1 від 18.07.2008р., №2 від 01.08.2008р., №3 від 15.08.2008р. до Договору, в яких визначено асортимент, кількість, ціну та строк поставки товару –5 днів з моменту підписання специфікації.

Позивачем на виконання умов Договору на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 344 987,76грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-91 від 21.07.2008р., №РН-98 від 08.08.2008р., №РН-103 від 21.09.2008р., які підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПБ №707347 від 21.07.2008р., серії ЯПБ №707510 від 08.08.2008р. (копії –а.с.23-26, 28).

Судова колегія зазначає, що проти факту отримання товару не заперечував і відповідач у письмових поясненнях до суду та у скарзі. Отже, факт  поставки  товару не заперечувався жодною із сторін.

Відповідачем частково повернуто позивачу товар у зв’язку із браком, що підтверджується видатковою накладною (поверненням) №ВП-0000002 від 12.09.2008р. (копія –а.с.29).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вже встановлено, сторонами визначено строки оплати  отриманого  товару - 100% оплати поставленого товару на протязі 30 днів зі дня поставки товару.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  

Як  визначено  положеннями  ст.193  Господарського  кодексу  України,  суб’єкти  господарювання  повинні  виконувати  господарські  зобов’язання  належним  чином  відповідно до  умов  укладеного  договору. Аналогічні положення містить ст.526  Цивільного  кодексу  України.

Належні та допустимі докази виконання обв’язку щодо оплати вартості отриманого  товару  відповідачем до суду надані не були.

Всупереч приписам вищевказаних норм, відповідач на час розгляду справи не виконав у повному обсязі обов’язок покупця в частині оплати вартості продукції, тому позовні вимоги в цій частині цілком правомірно задоволені судом першої інстанції на суму 313 789,68грн.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на правильне нарахування (з 02.09.2010р. по 24.01.2011р.), позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 85 978,37грн. обґрунтовані та правомірно задоволені судом першої інстанції. Місцевим господарським судом вірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення 3% річних частково на суму 22 721,81грн. за період прострочення з 01.11.2008р. по 31.03.2011р.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Щодо неналежно завірених письмових доказів судова колегія зазначає, що у матеріалах справи копії документів належним чином завірені зі скріпленням печаткою підприємства позивача.

Посилання апелянта на порушення судом положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо стягнення 3% річних поза межами шестимісячного строку для нарахування штрафних санкцій, колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги як юридично неспроможні, оскільки 3% річних є платою за користування чужими грошовими коштами і не є штрафною санкцією.

З огляду на вказане, судовою колегією не приймаються до уваги заперечення апелянта, оскільки вони не обґрунтовані, юридично неспроможні і такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

         Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької області від 14.06.2011р. у справі №6/101 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

         Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» смт. Мангуш Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від  14.06.2011р. у справі №6/101 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 14.06.2011р. у справі №6/101 –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк  та може бути оскаржена  до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя                                                                      І. В. Приходько

                     Судді                                                                      О. Є. Донець

                                                                                                     Н. В. Ломовцева

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГСДО

                                             5-ДАГС