КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2011                                                                                           № 14/213

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гольцової  Л.А.

суддів:            Рябухи  В.І.

          Ропій  Л.М.

за участю секретаря

судового засідання

          Філоненко М.В.

за участю представників сторін   

від позивача:               ОСОБА_1, представник, довіреність № 10/4629 від 21.04.2011;

від відповідача:          ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 04.08.2011;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Таланлегпром”

на рішення                   Господарського суду міста Києва від 23.05.2011

у справі                        № 14/213 (суддя Мельник С.М.)

за позовом                   Публічного акціонерного товариства „Дніпроенерго”

до                                 Товариства з обмеженою відповідальністю „Таланлегпром”

про                               стягнення 11 375,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2011 у справі № 14/213 задоволено повністю позов Публічного акціонерного товариства „Дніпроенерго” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Таланлегпром” про стягнення 11 375,92 грн.

          Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Таланлегпром” (далі – ТОВ „Таланлегпром”) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.

          Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

          Зокрема, скаржник посилається, що судом не враховано, що неналежне виконання умов договору сталось внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), про що свідчить довідка метеорологічної станції Ромни. Крім того, судом не було розглянуто клопотання відповідача про застосування п. 3 ст. 83 ГПК України та зменшення розміру штрафних санкцій.

          Представник Публічного акціонерного товариства „Дніпроенерго” (далі – ПАТ „Дніпроенерго”) у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Таланлегпром” та в засіданні суду проти доводів скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2011 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

          Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

          Між ТОВ „Таланлегпром” (Постачальник) та ВАТ „Дніпроенерго” (Покупець) 06.10.2010 укладено договір поставки № 1398, за умовами якого Постачальник зобов’язався передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов’язався прийняти і сплатити за взуття захисне та різне, н.в.і.у. (19.30.3) 2010 року виготовлення, в кількості, асортименті та за ціною згідно із специфікацією. (п. 1.1 договору). Сума договору складає 171 600,60 грн. (п. 3.2 договору).

          В розділі 2 договору сторонами узгоджено умови та терміни поставки продукції, зокрема, Постачальник поставляє продукцію узгодженими партіями протягом 4 кварталу 2010 року протягом 25-ти календарних днів після відправлення письмової заявки Покупцем (п. 2.1 договору).

          Позивачем направлено відповідачу заявки на поставку товару від 13.10.2010 № 04/15378 на суму 52 829,76 грн., від 16.11.2010 № 04/10811 на суму 74 961,48 грн., від 16.11.2010 № 04/16812 на суму 43 809,36 грн., проте відповідач зобов’язання з поставки товару виконав частково, внаслідок чого, в останнього утворилась заборгованість на суму 37 176,24 грн.

          Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

          Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Пунктом 7.1 договору передбачено, що за порушення Постачальником строків поставки продукції, обумовленої п. 2.1 цього договору, недопоставку або поставку некомплектної та неякісної продукції (п. 5.6 цього договору), Постачальник сплачує Покупцеві пеню за кожен прострочений день поставки у розмірі 0,2% від суми продукції, яка не поставлена в установлений строк, недопоставлена або поставлена неякісна та некомплектна. За порушення строків поставки понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф в розмірі семи відсотків від вартості несвоєчасно поставленої продукції.

          Позивач листом від 18.02.2011 № 10/1897 звернувся до відповідача з претензією про сплату пені та штрафу.

          Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

          Беручи до уваги викладене вище та зважаючи на положення п. 7.1 договору, а також враховуючи норми зазначеного законодавства, суд першої інстанції мотивовано задовольнив позовні вимоги.

          Заперечення скаржника, що судом не було розглянуто клопотання відповідача про застосування п. 3 ст. 83 ГПК України та зменшення розміру штрафних санкцій, судовою колегією до уваги не приймається, виходячи з наступного.

          Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

          Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ч.1 ст.83 ГПК України), господарський суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання , невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайного добровільного усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) є правом господарського суду, а обставини застосування даної норми є оціночними та водночас потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням приписів ст.ст. 32-34 ГПК України (п.п.3.9.2 п.3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

          Таким чином, п. 3 ст. 83 ГПК України дає право суду, а не обов’язок, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені). Відповідачем, по-перше, не доведено, що його випадок є винятковим, по-друге, матеріали справи не містять доказів вжиття відповідачем заходів до виконання зобов'язання, негайного добровільного усунення ним порушення та його наслідків, по-третє, клопотання, про яке йдеться в апеляційній скарзі (про застосування п. 3 ст. 83 ГПК України), в справі відсутнє.

          Щодо твердження апелянта про виникнення форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасне виконання умов договору, колегія суддів зазначає наступне.

          Розділом 6 договору визначено обставини, які підпадаються під визначення „форс-мажор”.

Форс-мажорні обставини - обставини, які не можуть бути передбачені сторонами при укладанні контракту і проти виникнення яких вони не можуть вжити відповідних заходів. До них належать: стихійні лиха (бурі, циклони, повені, землетруси та ін.); війна і воєнні дії, заколот, блокада, безчинства, безпорядки та інші протиправні дії; зруйнування внаслідок дії вибухових пристроїв, які знаходились у землі; радіаційна, хімічна зараженість, ударні хвилі тощо.

          Згідно з ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому згідно з п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

          Відповідач, як на доказ наявності форс-мажорних обставин посилається в апеляційній скарзі на довідку метеостанції Ромни від 15.11.2010 № 124/9-1 та акт від 13.10.2010 (а.с. 91, 92).

          Листом від 13.10.2010 № 294 відповідач повідомив позивача про настання обставин непереборної сили та зазначив, що повідомлення про цей випадок надіслано до Сумської ТПП України.

          Слід зазначити, що підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

          Вказаним розділом договору встановлено, що строк дії форс-мажорних обставин підтверджується довідкою компетентних органів, проте не зазначено, що таким компетентним органом є саме метеостанція Ромни.

          Оцінюючи матеріали та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2011 у справі № 14/213.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2011 у справі № 14/213 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Таланлегпром” - без задоволення.

2. Матеріали справи № 14/213 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Гольцова  Л.А.

Судді                                                                                          Рябуха  В.І.

                                                                                          Ропій  Л.М.

30.09.11 (відправлено)