КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2011 № 21/004-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Гольцової Л.А.
Ропій Л.М.
при секретарі: Філоненко М.В.
за участю представників:
від позивача ОСОБА_1, дов. від 18.01.11 №012/11,
від відповідача ОСОБА_2, дов. від 29.08.11,
від третьої особи не з'явився,
розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»
на рішення Господарського суду Київської області від 22.06.11 (підписане 25.06.11)
у справі № 21/004-11 (суддя Ярема В.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аромат»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»
про стягнення 92595,71 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аромат»
про визнання договору недійсним
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»;
Товариства з обмеженою відповідальністю «Аромат»
про визнання договору частково недійсним
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аромат» (далі – позивач, ТОВ «Аромат») звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» (далі – відповідач, ТОВ "ВВС-ЛТД") про стягнення 92595,71 грн., з яких 91422,61 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 23.03.09 №111, 982,88 грн. пені та 190,22 грн. 3% річних.
24.01.11 ТОВ «ВВС-ЛТД» до Господарського суду Київської області подало зустрічний позов до ТОВ «Аромат» про визнання договору купівлі-продажу від 23.03.09 №111 недійсним.
24.01.11 ТОВ «Аптека ВВС» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до ТОВ «ВВС-ЛТД» та ТОВ «Аромат» про часткове визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.03.09 №111, а саме у частині умов договору, які містять посилання на погодження кількості, асортименту та ціни товару у видаткових накладних.
Ухвалою Господарського суду Київської області віл 24.01.11прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ТОВ «ВВС-ЛТД» до ТОВ «Аромат» про визнання договору купівлі-продажу від 23.03.09 №111 недійсним, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ТОВ «Аптека ВВС» (далі – третя особа), прийнято позовну заяву ТОВ «Аптека ВВС» до ТОВ «ВВС-ЛТД» та ТОВ «Аромат» про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу від 23.03.09 №111.
Рішенням Господарського суду Київської області від 22.06.11 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ВВС-ЛТД" 91422,61 грн. заборгованості, 966,04 грн. пені, 190,22 грн. 3% річних, 925,79 грн. державного мита та 235,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог та вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору відмовлено повністю.
Не погодившись з зазначеним вище рішенням, ТОВ «ВВС-ЛТД» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.06.11 у справі №21/004-11 та постановити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічним позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з’ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та порушення останнім норм процесуального права. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції належним чином не встановлено, якими письмовими доказами підтверджується розмір заборгованості, а також не встановлено факту купівлі-продажу та отримання товару відповідно до умов договору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.11 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 31.08.11. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 18.08.11) позивачу та відповідачу - 25.08.11, долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 31.08.11 представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для проведення з позивачем звірки взаємних розрахунків.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.11 розгляд справи відкладено на 28.09.11 на підставі п.3 ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).
28.09.11 через відділ документального забезпечення, до початку судового засідання надійшли: від позивача заява про долучення до матеріалів справи відзиву на апеляційну скаргу, листа про направлення актів звірки розрахунків відповідачу, акта звірки взаєморозрахунків, чека на оплату поштового відправлення та опису вкладення цінного листа про направлення відповідачеві акта звірки взаєморозрахунків; від відповідача надійшло клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 28.09.11 представник ТОВ «ВВС-ЛТД» доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, а рішення Господарського суду Київської області від 22.06.11 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі. Окрім того, представник заявив клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з необхіднісю витребування у позивача нових доказів по справі, а саме документів, які б підтверджували повноваження його представників на підписання невід'ємних частин договору купівлі-продажу від 23.03.09 №111.
Як вбачається з рішення Господарського суду Київської області від 22.06.11 аналогічне клопотання вже заявлялось відповідачем 02.03.11 у суді першої інстанції та було відхилено з підстав його необґрунтованості.
Колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання відповідача про витребування додаткових доказів на підставі ч.1 ст. 101 ГПК України.
Вимоги п.2 ухвали суду від 31.08.11 відповідач не виконав.
Представник позивача доводи апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судова колегія приходить до висновку, що суд першої обґрунтовано частково задовольнив первісні позовні вимоги, а в задоволенні зустрічних – відмовив, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.09 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №111 (далі - договір), відповідно до якого продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує лікарські препарати та засоби косметичної промисловості (далі - товар), в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього договору. Ціна товару зазначається у гривнях (п. 1.1 договору).
Датою передачі товару вважається дата поставки товару на склад покупця: Києво-Святошинський р-н, с. Хотів, вул. Промислова, 3. Покупець здійснює оплату за товар не пізніше строків, вказаних у видаткових накладних, складених продавцем. Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.09, а щодо зобов’язань за договором – до їх повного виконання. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний слідуючий календарний рік. (п.п.2.7, 5.1, 9.1, 9.1.1 договору). Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.
Відповідно до видаткових накладних від 06.09.10 №Аро-006398, №Аро-006465, від 20.09.10 №Аро-006695, №Аро-006696 та від 04.10.10 №Аро-007143, підписаних обома сторонами, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 91422,61 грн. Факт отримання товару підтверджується відповідними довіреностями на отримання цінностей (форма №М-2) від 08.09.10 №14018, від 22.09.10 №14308, від 06.10.10 №14652, виданими відповідачем, та підписами на видаткових накладних, вчинених особою позивача, та особою, уповноваженою відповідачем на отримання товару.
Відповідач у суді першої та апеляційної інстанції не довів належними доказами неотримання товару за вказаними накладними тими особами, що зазначені у довіреностях.
Згідно п.1 додаткової угоди від 01.09.10 №2 покупець зобов’язується оплатити товар, що вказаний у накладній продавця не пізніше 75 календарних днів від дати отримання товару.
Претензії та повідомлення відповідача про порушення продавцем умов договору у справі відсутні.
Проте, відповідач свої обов’язки за договором належним чином не виконав, вартість поставленого товару за спірними накладними у визначений договором строк не оплатив.
Окрім того, в матеріалах справи наявні виписка з поточного рахунку позивача за спірний період, довідка від 20.01.11 №09/05-75, яка підписана директором з продажів КБ ПАТ «ВіЕйБі Банк» і скріплена відбитком печатки банківської установи, а також довідка від 19.01.11 №07/01, яка підписана директором відділення і головним бухгалтером ПАТ «Енергобанк» та скріплена відбитком печатки банківської установи, довідка від 21.01.11 №0/9/11 за підписом директора та головного бухгалтера позивача, які підтверджують наявність заборгованості перед позивачем та факт несплати відповідачем вартості поставленого товару.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Положення зазначеної вище статті кореспондуються з положенням п.1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.1, п.1 ч.2, ч.4 ст.692 ЦК України).
Доказів оплати отриманого товару або його повернення позивачу відповідачем не надано.
Судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача на те, що обов'язок по оплаті вартості поставленого товару за спірними накладними не настав, оскільки вони є додатками до договору, а тому мали бути підписані уповноваженими особами саме на підписання правочину, оскільки, підписання спірних накладних з боку відповідача було здійснено його представниками, які діяли на підставі довіреностей на отримання цінностей (типова форма №М-2), що були видані відповідно до кожної з вищезазначених накладних. При цьому умовами договору не передбачено, що підписання видаткової накладної, яка лише засвідчує факт передачі товару покупцю, має наслідком внесення змін чи доповнень до вказаного договору.
Такі доводи апелянта судова колегія відхиляє як необґрунтовані з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Згідно ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
У п. 2 Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 №99, зазначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів (типова форма № М-2).
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.
Як свідчать матеріали справи, підписання спірних накладних з боку відповідача в якості покупця здійснено представниками Бойко Н.Ю. та Ошиваловим М.В., які діяли на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) від 08.09.10 №14018, від 22.09.10 №14308, від 06.10.10 №14652, що були видані відповідачем.
Згідно ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
В матеріалах справи не містяться докази скасування або визнання недійсними вищезазначених довіреностей, з чого слідує необґрунтованість посилань відповідача на підписання спірних накладних з боку покупця неуповноваженою на це особою.
Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Стаття 205 ЦК України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Як встановлено у п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Із вказаних правових норм випливає, що факт підписання спірних накладних з боку покупця уповноваженим представником, а також вчинення відповідачем дії (прийняття товару), що засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків, вказує на необґрунтованість вимог відповідача про визнання договору недійсним.
Проаналізувавши зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не виконав свої зобов'язання по договору, суму боргу не оплатив, тому позовні вимоги ТОВ "Аромат" обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Як встановлено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У п. 7.1. договору зазначено, що за порушення строків оплати товару, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, сума пені становить 982,88 грн. та 190,00 грн. – 3% річних.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Проаналізувавши вищевикладене та перевіривши розрахунки суду першої інстанції, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив до стягнення 966,04 грн. пені та 190,22 грн. 3% річних.
В свою чергу, відповідач у зустрічній позовній заяві просить визнати договір купівлі-продажу від 23.03.09 №111, укладений між ТОВ «Аромат» та ТОВ “ВВС-ЛТД”, недійсним,
на підставі ст. 203, 215 ЦК України в зв’язку з невідповідністю договору вимогам законодавства та недотримання встановленої законом форми у момент укладення.
За приписами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно зі ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Доводи відповідача, що сторонами не погоджено у належній формі предмет договору, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки договором чітко визначено його предмет, а саме зазначено, що продавець продає, а покупець купує продукцію, відповідно до замовлень на покупку, визначено, порядок розрахунків та, що вартість товару встановлюється видатковими накладними.
Як свідчать матеріали справи, кожна із спірних накладних до договору містить найменування, кількість одиниці товару, ціну постачальника, відсоток знижки, ціну з урахуванням знижки та вартість кожної категорії товару, що постачається із зазначенням загальної вартості відповідної партії.
Судова колегія вважає безпідставними посилання відповідача на недійсність договору оскільки сторонами погоджено предмет, ціну та строк договору і погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволення зустрічного позову.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову ТОВ “Аптека ВВС” є вимога про визнання договору купівлі-продажу від 23.03.09 №111 недійсним в частині умов договору, які містять посилання на погодження кількості, асортименту та ціни товару у видаткових накладних.
В обґрунтування своїх вимог третя особа посилається на те, що укладання спірного договору з боку ТОВ “ВВС ЛТД” зумовлено виконанням останнім своїх обов’язків як комісіонера за договором комісії від 09.03.09 №11, укладеним з ТОВ “Аптека ВВС”.
За умовами п.1.1 договору комісії комісіонер (ТОВ «ВВС-ЛТД») зобов’язався за дорученням комітента (ТОВ «Аптека ВВС») за плату вчинити від свого імені, але за рахунок комітента, правочини, спрямовані на купівлю лікарських засобів.
Зважаючи на те, що в установленому договором комісії порядку не було укладено додаткову угоду, в якій би було викладено істотні умови договору комісії та, відповідно, умови, необхідні для придбання товару відповідачем у позивача за договором, то такі істотні умови не можна вважати погодженими.
Таким чином, укладання відповідачем договору купівлі-продажу без попереднього погодження із третьою особою, є порушенням умов договору комісії, і як наслідок є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині умов договору, які містять посилання на погодження кількості, асортименту та ціни товару у видаткових накладних.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи третьої особи з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОА “Аптека ВВС” не є стороною договору купівлі-продажу від 23.03.09 №111.
Договір купівлі-продажу не містить жодного застереження про те, що Товариство ТОВ “ВВС-ЛТД” укладає правочин в інтересах або від імені ТОВ “Аптека ВВС”.
Проаналізувавши встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про правомірність відмови судом першої інстанції у задоволенні позовної ТОВ “Аптека ВВС”, оскільки не доведено факт порушення умовами договору купівлі-продажу його прав та законних інтересів.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
ТОВ «ВВС-ЛТД» не спростовані встановлені вище обставини належними та допустимими доказами.
Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку. Рішення суду першої інстанції, яким задоволено частково первісні позовні вимоги, а у задоволенні зустрічних позовних вимог та вимог третьої особи відмовлено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 22.06.11 у справі №21/004-11 – без змін.
2. Матеріали справи № 21/004-11 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Рябуха В.І.
Судді Гольцова Л.А.
Ропій Л.М.
30.09.11 (відправлено)