УКРАИНА
АПЕЛЛЯЦИОННЫЙ СУД ДНЕПРОПЕТРОВСКОЙ ОБЛАСТИ
22-ц-22676/11
Справа № 22ц-22676/11 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 25 (І) суддя Коноваленко М.І.
Суддя -доповідач – Зубакова В.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді: Зубакової В.П.
суддів: Остапенко В.О., Барильської А.П.
при секретарі: Бондаренко І.В..
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 15 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення національної акціонерної страхової компанії «Оранта», третя особа Криворізьке міське управління Головного Управління міністерства Внутрішніх Справ України в Дніпропетровській області, про стягнення страхових виплат та моральної шкоди.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Відділення національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (далі –СК «Оранта») про стягнення страхової суми та відшкодування моральної шкоди.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що при огляді МСЕК 09.06.2008 року йому вистановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 25% внаслідок захворювання при виконанні посадових обов`язків міліціонера окремої конвойної роти м.Кривого Рогу, однак СК «Оранта» відмовила йому у виплаті передбаченого законом страхового відшкодування, що завдало позивачеві моральних страждань.
Просив суд стягнути з відповідача на свою користь страхову суму у розмірі 16 225 грн., компенсацію за невиплачену страхову суму у розмірі 6 863,17 грн., компенсацію за спричинену моральну шкоду у розмірі 7 000 грн.
Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 15 жовтня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зокрема, відмовляючи в задоволенні позову суд послався на Постанову КМУ від 28.05.2008 року № 499 та не взяв до уваги, що в даній постанові зазначено вичерпний перелік страхових виплат, які припиняються з 1 січня 2007 року, до якого не входить виплата страхової суми по захворюванню пов`язаному із виконанням службових обов`язків.
Крім того, виплату страхової суми по захворюванню пов`язаному із виконанням службових обов`язків передбачено пп.б п.6 «Умов державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум».
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів заявлених вимог, апеляційної скарги і заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 1989 року по 30.06.2008 року позивач працював на різних посадах в органах Міністерства Внутрішніх Спав (а.с. 6-7).
Висновком МСЕК від 09.06.2008р. позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності (а.с. 5).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правильності відмови в нарахуванні відповідачем страхового відшкодування на користь позивача, відсутності передбаченого ст.. 23 Закону України «Про міліцію» страхового випадку та відсутності у зв’язку з цим правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Колегія судів вважає, що вказаний висновок районного суду є обґрунтованим й таким, що відповідає нормам матеріального права та матеріалам справи.
Так, ст. 23 Закону України «Про міліцію» передбачено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності в зв’язку з професійним захворювання, яке не потягло за собою встановлення інвалідності, що виключає можливість нарахування та виплати одноразової грошової допомоги позивачеві.
Посилання позивача на пп.б п.6 Умов державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, як на підставу виплати страхової суми по захворюванню пов`язаному із виконанням службових обов`язків, судом правомірно не взято до уваги, оскільки виплата страхових сум у розмірах, передбачених цими умовами, проводилась для осіб, які отримали захворювання у період проходження служби, на підставі Постанови КМ УРСР від 29.06.1991р. № 59 "Про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки", яка втратила чинність із введенням в дію Постанови КМ України від 12.05.2007р. № 707 "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції.
Виплата страхових сум, передбачених Постановою КМ УРСР від 29.06.1991р. № 59 у розмірі, встановленому пп.б п.6 Умов державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум припинено з 01 січня 2007 року, та, оскільки позивачу встановлено втрату професійної працездатності з червня 2008 року, ВАТ СК «Оранта» правомірно відмовила йому у виплаті страхового відшкодування.
Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам діючого законодавства, а тому апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 15 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом.
Суддя-доповідач: В.П.Зубакова