Справа №2-8/ 2009р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 жовтня 2009 p. м.Коломия.

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі:головуючого- судді Васильковського В. М.

секретаря Олексюк Г. І.

з участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_6

представників ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та довіреності на право управління і розпорядження квартирою, -

встановив:

у березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, мотивуючи його тим, що йому належала на праві власності АДРЕСА_1. 13.09.1999 р. він виїхав за межі України. 13.01.2007 р. повернувшись в м.Коломия не зміг зайти у квартиру, так як були поміняні замки. Від знайомих дізнався, що квартира зареєстрована на праві власності за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 28.09.2006 р. Цей договір уклав від його імені ОСОБА_6 на підставі довіреності від 25.04.2005 р. на право управління і розпорядження цією квартирою. Він не бажав і не уповноважував ОСОБА_6 продавати квартиру, грошей за її продаж йому не заплатили, про укладення договору він не знав. Данай правочин вчинений в результаті зловмисної домовленості відповідачів, які є батько та дочка. У договорі зазначено, що квартиру продано за 3 800 грн., тоді як її ринкова вартість становить 150 000 грн. Просив визнати недійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, посвідчений 28.09.2006 р. приватним нотаріусом ОСОБА_7 та повернути йому дану квартиру.

В липні 2007 року доповнив позов вимогою про визнання недійсною довіреності на право управління і розпорядження квартирою, посилаючись на те, що оспорюваний договір ОСОБА_6 уклав від його імені на підставі довіреності, посвідченої 25.04.2005 р. за реєстровим № 1398 приватним нотаріусом ОСОБА_7 Він 25 квітня 2005 року знаходився за межами України. Жодної довіреності ОСОБА_6 не давав і не підписував. Він не уповноважував ОСОБА_6 продавати квартиру, його підпис підроблено, в нотаріуса він не був. Довіренність супгречить вимогам закону, тому просив визнати недійсною довіреність, посвідчену 25.04.2005 р. за реєстровим № 1398 приватним нотаріусом ОСОБА_7

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позові. Доповнили, що ОСОБА_1 з 15.09.1999 року по 12.01.2007 року знаходився за межами України в Ізраїлі. За період його перебування за межами України, він ОСОБА_6 не давав доручення на отримання довідки про присвоєння ідентифікаційного номера з метою подальшої її використання, а також на оформлення нотаріальної довіреності на право управляти і розпоряджатися його майном. В нотаріальній конторі та державній податковій інспекції він з ОСОБА_6 не був. Паспорт громадянина України на своє ім"я він ОСОБА_6 не давав. Вироком Коломийського міськрайонного суду від 27.11.2008 р. ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.190 ч.1, 358 ч.3 КК України і йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн. ОСОБА_6 засуджений за те, що він використав завідомо підроблену довіреність від 25.04.2005 р. та заволодів його квартирою шляхом обману. Вирок набрав законної сили. Просять позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_6 в своїх інтересах та за дорученням відповідачки ОСОБА_5 і його представник адвокат ОСОБА_4 позов не визнали і пояснили, що ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_6 довіреністю, посвідченою 25.04.2005 р. за реєстровим № 1398 приватним нотаріусом ОСОБА_7 управляти і розпоряджатися спірною квартирою. Між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зловмисної домовленості на заволодіння цією квартирою не було. За згодою позивача вони повинні були використовувати цю квартиру як офіс туристичної фірми. ОСОБА_6 вину у вчиненому у кримінальній справі про його обвинувачення за ст.ст.190 ч.1, 358 ч.3 КК України не визнав. Вирок Коломийського міськрайонного суду від 27.11.2008 р. оскаржує в касаційному порядку. Достовірних доказів вини ОСОБА_6 для визнання недійсними договору купівлі-продажу спірної квартири та довіреності на право управління та розпорядження нею немає. Просять в позові відмовити.

3"ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст.203, 215, 216 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальна настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-З, 5, 6 ст.203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Нормами ст.ст. 1000, 1003, 1006 Цивільного Кодексу встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними. Повірений зобов’язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення негайно повернути довірителеві довіреність і надати звіт про виконання доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв"язку з виконанням доручення. Однак цих вимог закону відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_5 не дотримались.

Встановлено, що 25 квітня 2005 року приватний нотаріус Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_7 посвідчила довіреність, реєстровий № 1398, згідно якої позивач ОСОБА_1 уповноважив відповідача ОСОБА_6 управляти і розпоряджатися належною довірителю квартирою АДРЕСА_1.

На підставі цієї довіреності 28 вересня 2006 року ОСОБА_6 від імені ОСОБА_1 продав вказану квартиру своїй дочці відповідачці ОСОБА_5 за 3 700 грн. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстровий № Д-849.

ОСОБА_1 25 квітня 2005 року довіреності ОСОБА_6 не видавав і не підписував. Він не уповноважував ОСОБА_6 продавати квартиру, його підпис підроблено, в нотаріуса він не був. ОСОБА_6 не передав довірителеві все одержане у зв"язку з виконанням доручення, не повідомив ОСОБА_1 про вчинений договір купівлі-продажу.

Вироком Коломийського міськрайонного суду від 27 листопада 2008 року ОСОБА_6 засуджений за ст.ст. 190 ч.1, 358 ч.3 КК України до штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 1365 грн. матеріальної шкоди та 17000 грн. моральної шкоди. Ухвалою судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2009 року апеляції засудженого ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_4 залишено без задоволення. Вирок Коломийського міськрайонного суду від 27 листопада 2008 року щодо засудженого ОСОБА_6 - без зміни. Вирок набрав законної сили.

Згідно вироку ОСОБА_6 використав завідомо підроблений документ та заволодів чужим майном шляхом обману. Злочини вчинено при слідуючих обставинах. ОСОБА_6, керуючись корисливими мотивами з метою заволодіння чужим майном, а саме ОСОБА_1, з яким перебував у дружніх відносинах до його виїзду в 1999 році в Ізраїль, маючи вільний доступ до майна останнього та знаючи, що він перебуває за межами України, 4 березня 2005 року звернувся в Коломийську об’єднану державну податкову інспекцію, де він раніше працював, подавши паспортні дані громадянина України ОСОБА_1 і отримав довідку про присвоєння ідентифікаційного номера потерпілого з мотою подальшого її використання.

Реалізуючи свої злочинні наміри, підсудний 25 квітня 2005 року звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_7, представивши їй паспорт громадянина України на ім"я ОСОБА_1 та його ідентифікаційний код. Нотаріус, перевіривши подані документи, оформила довіреність № 1398 на право управляти і розпоряджатися майном потерпілого та зазначила інші права, які ОСОБА_1 довіряє вчиняти ОСОБА_6 В довіреності вказані всі дані паспорта громадянина України ОСОБА_1 При цьому у виданій нею довіреності поставлено підпис довірителя, який згідно заключения почеркознавчої експертизи № 408-Т від 24.12.2007 р. виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Знаючи завідомо, що довіреність № 1398 від 25.04.2005 р. підроблена, підсудний 28 вересня 2006 року знов звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_7, проти якої відмовлено в порушенні кримінальної справи, для оформлення договору купівлі-продажу АДРЕСА_1 яка належала на праві приватної власності ОСОБА_1, представивши їй всі необхідні документи. Цього ж дня нотаріус оформила договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири на дочку підсудного ОСОБА_5, зазначивши вартість проданої квартири 3 600 грн.

Відповідно до вимог ст.61 ч.4 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов"язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, твердження відповідача ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_4 про те, що достовірних доказів вини ОСОБА_6 для визнання недійсними договору купівлі-продажу спірної квартири та довіреності на право управління та розпорядження нею немає, є необгрунтованим і спростовуються наведеними доказами.

На підставі ст.ст.203, 215, 216, 1000, 1003, 1006 ЦК України та керуючись ст.ст.209-212, 215, 218 ЦПК України, -

вирішив:

позов задовольнити повністю.

Визнати недійсною довіреність від 25 квітня 2005 року, реєстровий № 1398, посвідчену приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_7, виданою ОСОБА_1 про уповноваження ОСОБА_6 управляти і розпоряджатися квартирою АДРЕСА_1.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу ОСОБА_1 АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідчений 28 вересня 2006 року приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстровий № Д-849.

Зобов’язати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, жительку АДРЕСА_3 повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний № НОМЕР_2, жителю АДРЕСА_2 квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний № НОМЕР_3, жителя АДРЕСА_4

2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний № НОМЕР_2, жителя АДРЕСА_2 98 грн.50 коп.судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 100 грн. витрат оплати правової допомоги, а в дохід держави 90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Апеляційного суду Івано- Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом десяти днів

3 дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення подається в такому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення встановлених строків апеляційного оскарження.