Справа 2-852/ 2009 p.

Р I Ш Е Н Н Я

(заочне)

 Іменем України

15.09.2009 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Полубан М.П.

при секретарі Філіповій B.C.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківської сільської ради про визнання права власності на домоволодіння у зв’язку з його придбанням,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом до відповідача і зазначає, що її батьки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, працювали в радгоспі «Васильківський» Петропавлівського району Дніпропетровської області ся, починаючи з 1980 року. У травні 1990 року радгосп «Васильківський» передав на користь їхньої сім’ї АДРЕСА_1 у приватну власність на умовах договору купівлі-продажу з відстроченням платежу. Відповідно до умов цього договору, їхня сім’я повинна була сплачувати на користь продавця щомісячно рівнозначну грошову суму на протязі 10 років. Також було обумовлено, що такі кошти продавець буде отримувати шляхом утримання із заробітної плати співвласників щомісячно до часу повного розрахунку за придбане майно. Письмово договір між сторонами укладено не було через відсутність у продавця документів на продане домоволодіння. Починаючи з травня 1990 року та по лютий 1993 року за придбане домоволодіння радгосп відраховував кошти із заробітної плати її батька. У квітні 1993 року її батьки розлучились і батько перестав проживати разом ними, а також він відмовився від права від права власності на спірне домоволодіння, хоча письмово не оформив таку відмову знову ж таки через відсутність документації на домоволодіння та через юридичну не грамотність. Починаючи з березня 1993 року по грудень 1998 року кошти за придбане домоволодіння утримувались із заробітної плати її матері, а з вересня 1997 року по березень 2000 року утримання були закінчені через повне виконання ними умов договору купівлі-продажу. Грошові кошти хоч і утримувались із заробітної плати її матері, але ще у квітні 1993 року вона відмовилась від своєї частки у спірному домоволодінні на її користь, хоча документально таку відмову не посвідчила. Починаючи з травня 1990 року та по цей час вона проживає у спірному домоволодінні веде там господарство, оплачує усі комунальні послуги, тобто володіє та розпоряджається своїм майном.

Але в 2009 році перед нею постало питання оформлення деяких комунікацій на території домоволодіння і їй відмовили у їх проведенні через відсутність правовстановлюючої документації на домоволодіння.

Вона звернулась до архівного відділу із заявою про надання на її ім’я відомостей про оформлення правочину між її сім’єю та радгоспом «Васильківськи», але їй повідомили про відсутність такого правочину у матеріалах архівного відділу. їй лише надали довідку про утримання з їхньої сім’ї грошових коштів за придбане домоволодіння.

Вона звернулась до відповідача із проханням оформити такий правочин, але їй відмовили, повідомивши, що за їхніми даними дане домоволодіння і так належить позивачці, хоча документального підтвердження цьому не має.

Отже, на цей час нею виконано усі умови договору купівлі-продажу домоволодіння, але вона не має можливості розпорядитись своєю власності у повному розмірі, так як не можливо оформити правочин між нею та продавцем по причинам, які не залежать від них.

Просить суд визнати за нею право власності на АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та просить суд їх задовольнити. Позивачка не наполягає на тому, щоб повернути їй судові витрати та витрати на ІТЗ.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причину неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та ухвалити заочне рішення.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що на той час він працював директором радгоспу «Васильківський». Батькові позивачки був наданий будинок як спеціалісту. Даний будинок знаходився на балансі радгоспу, а потім повинен був перейти до сільської ради.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що дійсно сім’я ОСОБА_3 приїхали на проживання до с Васильківське. Радгосп їм надав будинок. Вона на той час працювала економістом у радгоспі «Васильківськи» і їй доводилось бачити деяку документацію. Так, вона бачила, що з сім’ї позивачки утримувались кошти за даний будинок. Вони вчасно їх сплачували.

Вислухавши доводи позивачки, пояснення свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

Судом встановлено, що дійсно батьку позивачки ОСОБА_3 у 1990 року було виділено будинок під житло, згідно довідки архівного відділу від 03.03.2009 року № 45/136.

Відповідно до довідки з архівного відділу від 04.12.2008 р. № 45/731 з заробітної плати членів сім’ї позивачки утримувалась певна сума грошей в рахунок оплати будинку.

Згідно довідки Васильківської сільської ради від 31.03.2009 року позивачка поживає у спірному будинку з 1990 року по теперішній час.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити певну суму грошей, умови вказаної статті сторони правочину виконали.

Згідно ч. 1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст 219 ЦК України суд може визнати такий право чин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Відповідно до ч. 2 ст 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Стаття 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ни документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином суд вважає, що позивачка достатньо та належним чином обґрунтувала свій позов, атому він підлягає задоволенню. Також суд дійшов висновку про можливість звільнення сільської ради від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. З, 57, 224 ЦПК України, ст. ст. 219, 220, 334, 392, 655 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_7 до Васильківської сільської ради про визнання права власності на домоволодіння у зв’язку з його придбанням.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на АДРЕСА_1

Звільнити відповідача Васильківську сільську раду від сплати судових витрат.

Відповідачу, який не з’явився в судове засідання, направити копію заочного рішення не пізніше 5 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом місяця з наступної) дня після його проголошення.