04.10.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/7569/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді
при секретаріБоженко Наталії Василієвни
< Текст >
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Прокурора Інгулецького району м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу до фізичної особи–підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Інгулецького району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач не виконав обов’язків покладених на нього законодавством, внаслідок чого, виникла заборгованість по страховим внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 284,82 грн.
Прокурор в судове засідання не з’явився, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, просив позов задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, про дату,час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи із його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Згідно статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Прокурор звернувся до адміністративного суду в порядку статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України. Із посиланням на статтю 121 Конституції України зазначав, що на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року прокурори та їх заступники мають право звертатися до суду з позовними заявами в інтересах держави. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають, у чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних, або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції.
Згідно статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формами представництва, зокрема, є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, участь у розгляді судами справ.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу.
Згідно з ч. 3 ст.11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV11 (надалі - Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування») загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до п.5, ч.2, ст.16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа зобов'язана виконаувати вимоги, передбачені цим Законом, а також керуватися номативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього.
Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 8 липня 2010 року № 2461-VI було внесено зміни до підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно яких фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Частиною 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників є квартал.
Згідно з абз. 5 ст.7 прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набув чинності з 01.01.11 року, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Згідно з вимогами Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058- IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 подала до Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу розрахунки сум внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за січень-липень 2010 року, в яких були зазначені самостійно обчислені суми внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 354,82 грн., що сплачені ним лише частково. У встановлений законом строк відповідач страхові внески у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого утворилася заборгованість перед Пенсійним фондом у розмірі 284,82 грн.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що на час розгляду справи сума боргу в повному обсязі відповідачем не сплачена, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Прокурора Інгулецького району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити.
Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 284 (двісті вісімдесят чотири) гривні 82 копійки.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >Н.В. Боженко
< Текст >