ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
УХВАЛА
Іменем України
про закриття провадження у справі
05 жовтня 2011 р.Справа №2а-7990/11/0170/15
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Рульовій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Заступника прокурора АР Крим Домнікова Олексія Михайловича
про спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Заступника прокурора АР Крим Домнікова Олексія Михайловича про зобов’язання заступника прокурора АР Крим Домнікова Олексія Михайловича направити на адресу позивача постанову старшого прокурора відділу №04/2/3 прокуратури АР Крим Гаврилюк Н.В. від 07.06.2011 року, про яку позивача повідомлено вихідним №04/2/3-120пр-11 від 07.06.2011 року Прокуратури АР Крим та набито направлення якої позивача повідомлено вихідним №04/2/3-7720-10 від 21.06.2010 року прокуратури АР Крим.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.06.2011 року позивач звернувся до прокуратури АР Крим з інформаційним запитом, в якому він, зокрема, керуючись приписами Закону України «Про доступ до публічної інформації» просив направити належним чином завірену копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.07.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні 28.09.2011 року позивач надав заяву про збільшення позивних вимог, в який просив також визнати протиправними дії заступника прокурора АР Крим Домнікова Олексія Михайловича щодо розгляду інформаційного запиту від 12.06.2011 року, у зв’язку з чим, розгляд справи був відкладений, копія заяви спрямована на адресу відповідача.
У судовому засіданні 05.10.2011 року позивач не з’явився, повідомлений належним чином про місце, день, час слухання справи. Враховуючи, що позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутністю, суд вважає за можливим розглянути справу на підставі наявних у справі документів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що зазначена справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав.
При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи суд виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Категорії спорів, що складають предмет адміністративної юрисдикції наведені у частині першій статті 17 КАС України. При цьому, згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Завданнями кримінального судочинства відповідно до статті 2 Кримінально-процесуального кодексу України є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні № 6-рп від 23 травня 2001 року, кримінальним судочинством є врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу –підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії та бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки процесуальна діяльність має свої особливості і не належить до управлінської діяльності.
Таким чином, органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
Тому, враховуючи приписи Кодексу адміністративного судочинства України, спори щодо оскарження дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовними вимогами про визнання протиправними дій заступника прокурора АР Крим Домнікова Олексія Михайловича, та зобов’язанні вчинити певні дії, а саме: зобов’язати направити копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, оскільки за результатом розгляду запиту позивачу направлена постанова про відмову в порушенні кримінально справи від 20.05.2011 року, разом з тим згідно відповіді йому набито направлена постанова від 07.06.2011 року. Зазначені обставини перешкоджають позивачу реалізувати його право на оскарження вказаної постанови, яке передбачено приписами ст. ст.. 99-1, 236-1 КПК України.
Судом встановлено, що інформаційний запит позивача виник з скарги від 10.04.2011р., щодо неправомірних дій старшого оперуповноваженого з ОВС УПМ ДПА в АР Крим ОСОБА_3, за результатами розгляду якої 07.06.2011 року у порушені кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 366 КК України, було відмовлено на підставі п.2 ст. 6 КПК України - за відсутністю складу злочину.
Виходячи з матеріалів справи, суд дійшов висновку, що фактично позивач оскаржує дії відповідача, які вчинені в порядку, передбаченому ст. 97-99 КПК України, а саме: ненадання процесуального рішення, яке прийнято за результатом розгляду скарги позивача від 10.04.2011 року.
Таким чином, судом встановлено, що виходячи з юридичної природи спірних правовідносин, позивач звернувся з метою вчинення відповідачем процесуальних дії згідно із КПК України – видачею копії постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, які врегульовані КПК України
Виходячи з положень ч. 2 ст. 97 КПК України, по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Отже, розгляд заяв про злочин та порядок прийняття по ним рішень регулюються нормами КПК України, зокрема, ст. 97 КПК України, а тому всі скарги з приводу протиправності оскаржуваних дій повинні розглядатися в порядку КПК України.
При цьому згідно до положень ст. 98 Кримінально процесуального кодексу України передбачено перелік осіб, а саме прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя, які можуть прийняті постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.
Статтею 99 КПК України передбачено, що при відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації. Таким чином, правовідносини щодо повідомлення про прийняття постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, врегульовані нормами КПК України.
Враховуюче зазначене, у даному випадку прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя при прийнятті рішення не виконують функції суб'єкта владних повноважень, а приймають таке рішення як самостійні процесуальні особи на підставі та в порядку визначеному КПК України.
Аналогічний статус також визначений за прокурором у зв’язку зі здійсненням нагляду за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства в порядку, визначеному статтею 227 КПК України.
Таким чином, у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя при розгляді ними заяв про злочин не є суб’єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв’язку з розглядом заяв у відповідності до норм КПК України.
Більш того, судом встановлено, що порядок оскарження дій прокурора в кримінальному провадженні встановлений статтею 236 Кримінально-процесуального Кодексу України, відповідно до якої скарги на дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокуророві, який її розв'язує в порядку і в строки, що передбачені статтями 234 і 235 цього Кодексу.
Дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Скарги на дії прокурора розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Тобто всі дії та бездіяльність відповідача, пов’язані з його кримінально-процесуальною діяльністю, можуть бути оскаржені виключно в порядку, визначеному КПК України.
Таким чином, спірні відносини, які виникають між заявниками та прокуратурою, слідчим, органом дізнання під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини, не є управлінськими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб щодо порядку прийняття заяв і повідомлень про злочини та їх розгляду регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України.
Зазначена правова позиція викладена у спільному листі Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.03.2011 №334/8/13-11 (11.03.2011 №259/0/4-11), в Ухвалі Вищого адміністративного суду України у справі №К-28655/10 від 04.11.2010 року, №К-58297/09 від 17.11.2010 року, №К-21132/10 від 15.04.2011 року.
Звернення позивача з інформаційним запитом у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», не змінює характер спірних правовідносин, які врегульовані нормами КПК України. Крім того, виходячи із ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації», дія вказаного закону не поширюється на відносини у сфері звернень та заяв громадян, які регулюються спеціальними законами.
Згідно частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів не поширюється, зокрема, на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми матеріального права, приймає до уваги, що позивачем ставиться питання перевірки діяльності відповідача, регламентованої нормами Кримінально-процесуального кодексу України, заявлені ними вимоги не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин вимоги позивача повинні розглядатися у межах кримінального, а не адміністративного судочинства.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
В силу викладеного, суд вважає необхідним роз’яснити позивачу його право звернутися до місцевого загального суду у порядку кримінального судочинства з цим позовом, оформивши позовну заяву відповідно до вимог чинного законодавства України.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили протягом 5 днів з дня її проголошення. Якщо справу розглянуто у порядку письмового провадження або без виклику особи, яка її оскаржує, ухвала набирає законної сили через 5 днів з дня її отримання. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної республіки Крим протягом 5 днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи у порядку письмового провадження або без виклику особи, яка її оскаржує,, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Повторне звернення з такою самою позовною заявою не допускається.
Суддя Тоскіна Г.Л.