УХВАЛА
09 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/6114/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук Світлана Василівна
при секретарі - Снаговський О.С.
за участю представників:
від позивача: Пастарнак В.С.- керівник товариства, ОСОБА_3 (дов. у справі) ;
від відповідача: не з’явився (належно повідомлений);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієг-Авіастар" до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
25 травня 2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієг-Авіастар», в якому просить визнати протиправними дії Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська щодо визнання правочинів, укладених ТОВ «Дієг-Авіастар» з ДП «ДЗПТ», ВАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» та ТОВ «Металургрембуд» при придбанні та продажу товарів (послуг) за серпень, грудень 2010 року, такими, що не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, та не передання товарів (послуг) по цих правочинах, а також визнати протиправними дії Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Дніпропетровську, які полягають у визнанні відсутніми об’єктів оподаткування з податку на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) за період серпень, грудень 2010 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Дніпропетровську проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Дієг-Авіастар» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт №1245/23/34884334, в якому зазначені порушення ч. 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст.ст. 216, 228, ст.ст. 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог зазначених статей; не передання товарів (послуг) по вказаних правочинах; не підтвердження об’єкту оподаткування з ПДВ при придбанні та продажу товарів (послуг) за період серпень та грудень 2010 року, які підпадають під визначення ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до ст.ст. 185, 186 та 188 розділу V «Податку на додану вартість» Податкового кодексу України. Такі висновки, викладені в акті перевірки, позивач вважає незаконними та протиправними, оскільки перевірка проводилась без дослідження відповідних первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт отримання/передачі товару; висновки податкового органу про те, що відсутня реальна можливість придбання товарів та поставок товарів не доведені належним чином; під час перевірки не були досліджені такі первинні документи, як договори, специфікації, акти приймання-передачі товару, які містять інформацію про кількісні та якісні показники господарських операцій; приписами Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним.
Ухвалою суду від 26.05.2011 року відкрито провадження у справі №2а/0470/6114/11, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 09.06.2011 року.
Присутні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити їх.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів по справі, яке судом відхилено з тих підстав, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, з моменту відкриття провадження у даній справі (ухвалу суду від 26.05.11р. про відкриття провадження у справі відповідач отримав 01.06.11р.) мав достатньо часу для того, щоб надати суду заперечення на позовну заяву та докази, які в нього є, однак своїм правом не скористався.
Особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки (ч.2 ст. 49 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне розглянути дану справу на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши надані документи і матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини справи, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача, суд встановив наступне:
в період з 15.03.2011 року по 04.04.2011 року посадовими особами податкового органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Дієг-Авіастар» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт №1245/23/34884334 від 11.04.2011 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дієг-Авіастар» код ЄДРПОУ 34884334 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року».
З акту вбачається, що предметом перевірки позивача були правочини з його контрагентами ДП «ДЗПТ», ТОВ «Металургрембуд» та ВАТ «ЕЗ» Дніпроспецсталь», та виявлено в ході перевірки порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Дієг-Авіастар» при придбанні та продажу товарів (послуг) з Д,П «ДЗПТ», ВАТ «ЕЗ»Дніпроспецсталь» та ТОВ «Металургрембуд» за період серпень, грудень 2010 року.
Позивач вважає, що податковий орган не наділений проводити перевірку з питань дотримання вимог положень ст.ст. 203, 215, 216, 228, 662, 665, 656 ЦК України та робити висновки про недійсність правочинів, у зв’язку із чим ним подано даний адміністративний позов.
Суд, проаналізувавши зміст позовних вимог, зазначених вище, вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає його змісту, адже вимоги позивача не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в адміністративному суді.
Згідно ст. 3 КАС України поняття справа адміністративної юрисдикції вживається в такому значенні – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку з здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв’язку з публічним формуванням суб’єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Так, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин.
У той же час, вчинені податковим органом дії - викладення відповідних висновків щодо змісту правочинів в акті перевірки не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов’язки.
Акт перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, тобто не має юридичної сили і за своєю правовою суттю не є актом в розумінні ч. 2 ст. 17 КАС України.
Таким чином, оскаржені позивачем дії податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, позовні вимоги про визнання дії Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська щодо визнання правочинів, укладених ТОВ «Дієг-Авіастар» з ДП «ДЗПТ», ВАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» та ТОВ «Металургрембуд» при придбанні та продажу товарів (послуг) за серпень, грудень 2010 року, такими, що не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, та не передання товарів (послуг) по цих правочинах та визнати протиправними дії Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Дніпропетровську, які полягають у визнанні відсутніми об’єктів оподаткування з податку на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) за період серпень, грудень 2010 року не можливо розглядати в порядку адміністративного судочинства, у зв’язку із чим провадження у даній справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Провадження у справі №2а/0470/6114/11 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієг-Авіастар» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровьска про визнання протиправним дій та зобов’язання вчинити певні дії закрити.
Роз’яснити позивачу, що згідно ч.3 ст.157 КАС України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Суддя С.В. Ніколайчук