ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-287/10/0213
Головуючий у 1-й інстанції: Мочульська Л.Т.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 24 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулась до Липовецького районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької області про визнання відмови протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок та стягнути недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни.
Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 24.12.2010 року позов задоволено частково:
визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької області щодо нарахування позивачу підвищення до пенсії в розмірі меншому, ніж передбачено ст.6 Закону України “Про соціальних захист дітей війни”, тобто менше 30% мінімальної пенсії за віком;
зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької області провести перерахунок позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період з 07.06.2010 року по 07.12.2010 року;
стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької області на користь позивача щомісячну державну соціальну допомогу, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період з 07.06.2010 року по 07.12.2010 року, з врахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 24.12.2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ст.ст.197, 183-2 КАС України, проводить розгляд справи в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції –змінити, з наступних підстав.
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян “діти війни” в розумінні статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а відтак, на нього розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені вищезазначеним Законом України.
Згідно статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” особам, що належать до соціальної категорії громадян “діти війни”, з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України “Про державний бюджет України” на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду нарахування підвищення до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Всупереч статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов’язку нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Також безпідставним є посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення пенсії, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Кечко проти України”).
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
При цьому колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції помилково обрано спосіб захисту прав позивача шляхом проведення стягнення з відповідача невиплаченої суми підвищення до пенсії, як дитині війни.
Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 №8-2, управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької області, відповідно до покладених на нього завдань та наданих законом повноважень: веде облік застрахованих осіб; призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства; виконує інші передбачені законодавством України функції.
Згідно Положення про Пенсійний фонд України (чинного на час розгляду та вирішення даного спору судом першої інстанції), кошти Пенсійного фонду України зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду України і зберігаються на окремих рахунках його органів в уповноваженому банку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Кошти Пенсійного фонду України використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.
За таких умов, колегія суддів вважає, що вірним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виходячи із розміру встановленого ч.1 ст.28 ЗУ "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".
На підставі вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні.
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької області залишити без задоволення.
Постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 15 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької області про визнання відмови протиправною, зобов’язання здійснити перерахунок та стягнути недоплачену щорічну державну соціальну допомогу, як дитині війни, - змінити .
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області задовольнити частково .
Постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 24 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії, - змінити < Текст > .
Абзаци 3, 4 резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції:
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виходячи із розміру встановленого ч.1 ст.28 ЗУ "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", за період з 07.06.2010 року по 07.12.2010 року, з врахуванням проведених виплат.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 212, 254 КАС України
Головуючий < Список > Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді < Список > Матохнюк Дмитро Борисович
< Список > Залімський Ігор Геннадійович
< Список >
< Список >