ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-1548/10/0207
Головуючий у 1-й інстанції: Марчук В.С.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області на постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 13 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулась до Іллінецького районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 13.12.2010 року позов задоволено частково:
визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області щодо недоплати належних позивачу, як дитині війни, сум щомісячної державної допомоги згідно зі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і відмову у нарахуванні і виплаті позивачу цієї щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;
зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області провести перерахунок належних позивачу виплат, згідно зі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, і виплатити позивачу, недоплачену суму щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за періоди із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та із 22 травня 2008 року по 01 жовтня 2010 року.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 13.12.2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ст.ст.197, 183-2 КАС України, проводить розгляд справи в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції –скасуванню, з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян “діти війни” в розумінні статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені вищезазначеним Законом України.
Згідно статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” особам, що належать до соціальної категорії громадян “діти війни”, з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України “Про державний бюджет України” на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду нарахування підвищення до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Всупереч статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов’язку нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Також безпідставним є посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення пенсії, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Кечко проти України”).
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів зазначає наступне.
За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", інший нормативно-правовий акт, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, відсутній
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
При цьому, апеляційна інстанція не може погодитися з висновками суду щодо зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 24.05.2010 року з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
У зв`язку зі зверненням позивача до суду 25 листопада 2010 року колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги позивача за період з 01.01.2006 року по 24.05.2010 року, залишити без розгляду.
Відповідно до ст.ст. 11, 99 КАС України, права позивача на одержання підвищення до пенсії, як дитині війни підлягають захисту за період з 25.05.2010 року по 01.10.2010 року.
Також, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржувану постанову не здійснив розподіл судових витрат в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 94 КАС України, тобто пропорційно задоволеним вимогам. Оскільки позов підлягає задоволеню частково, на користь позивачів має бути присуджено 1,70 грн. сплаченого судового збору.
В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови Іллінецького районного суду Вінницької області та прийняття нової постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області задовольнити частково .
Постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 13 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії, - скасувати та прийняти нову постанову .
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі меншому ніж передбачено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з 25.05.2010 року по 01.10.2010 року, із врахуванням проведених виплат.
В решті позовні вимоги - залишити без розгляду.
Присудити з Державного бюджету України на користь позивача 1,70 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 212, 254 КАС України
Головуючий < Список > Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді < Список > Матохнюк Дмитро Борисович
< Список > Залімський Ігор Геннадійович
< Список >
< Список >