№ 2-826/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 червня 2007 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в
складі:
головуючого судді Нейло В.В.
при секретарі Донській Ю.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Кущенко Т.В.
представника третьої особи Богославс. ької К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного Товариства "Костянтинівський металургійний завод" про визнання періоду роботи в шкідливих умовах праці з повним робочим днем, -
ВСТАНОВИВ:
23 листопада 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого Акціонерного Товариства "Костянтинівський металургійний завод" про визнання періоду роботи в шкідливих умовах праці з повним робочим днем, обґрунтовуючи свої вимоги наступним. 4 листопада 1954 року позивач був прийнятий на роботу в Костянтинівський металургійний завод на посаду рихтувальником, в цех ширпотребу ливарного відділу. 5 липня 1956 року він був звільнений з цієї посади в зв'язку з призовом на військову службу. Після закінчення військової служби 24 грудня 1959 року він повернувся на роботу до того ж заводу, де працював за різними професіями по 20 березня 1996 року - по день звільнення в зв'язку з виходом на пенсію. Весь час роботи відповідач зарахував позивачеві в пільговий стаж за списком № 1, за виключенням періодів роботи з 04.11.1954 р. по 05.07.1956 p., коли він працював рихтувальником, та з 01.04.1965 р. по 01.06.1982 p., коли він працював слюсарем по ремонту металургійного обладнання з повним робочим днем. Те, що відповідач не включив ці періоди роботи як роботу в особливо шкідливих умовах та особо тяжких умовах праці та не видав відповідні довідки про це для нарахування пенсії на пільгових умовах, позивач вважає порушенням його прав.
У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, і пояснив, що 04.11.1954 року він був прийнятий на роботу в КМЗ в цех ширпотребу на посаду рихтувальника, але фактично працював заливником, запис відповідача про те, що він працював рихтувальником у період з 04.11.1954 р. по 05.07.1956 p., є невірним, бо він в цей час фактично працював заливником, оскільки він отримував велику заробітну плату, не таку як рихтувальник, він отримував заробіток на рівні заливника. Працюючи заливником він отримав опік, але документи про цю травму не збереглися, потім він з червня 1954 року служив в армії, а потім повернувся до цього ж цеху ширпотребу і працював там заливником.
В період з 01.04.1965 р. по 01.06.1982 р. він працював в особливо шкідливих умовах металургійного виробництва, в прокатному цеху слюсарем про ремонту устаткування, з ним на тієї ж посаді працювали ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які отримала запис в трудову книжку, що вони працювали в шкідливих умовах праці за списком № 1, а він такого запису за період 01.04.1965 р. по 01.06.1982 року отримати не може, оскільки йому відмовляють.
Представник відповідача Кущенко Т.В. позов не визнала. Вона пояснила, що адміністрація заводу не може визнати вказані періоди роботи в шкідливих та особо тяжких умовах праці, оскільки професії, за якими працював позивач у ці періоди, не входять до списку професій, по яким стаж може зараховуватися по першому списку. В трудовій книжці зроблено запис про те, що позивач працював з 04.11.1954 р. по 05.07.1956 р. рихтувальником. Це підтверджено особовою карткою ОСОБА_1, де вказано, що він працював на посаді рихтувальника з 04.11.1954 року, ніяких змін або виправлень в цій картці не має, в період з 01.04.1965 р. по 01.06.1982 р. він дійсно працював слюсарем по ремонту металургійного обладнання, але в цей час виконання такої роботи не відносилось до першого списку.
Представник Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Богославська К.М. пояснила, що не підтримує вимоги позивача і пояснила, що зарахувати до пільгового стажу період роботи з 04.11.1954 р. по 05.07.1956 р. не має можливості, оскільки професія рихтувальника не передбачена першим списком. Період роботи з 01.04.1965 р. по 01.06.1982 р. також не підлягає
2
зарахуванню за першим списком, оскільки професія слюсаря по ремонту металургійного обладнання також не передбачена першим списком. В 2004 році позивачу було внесено зміни по врахуванню до пільгового стажу час роботи по першому списку і в теперішній час у нього мається 19 років пільгового стажу по першому списку.
Суд дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач дійсно працював з 04.11.1954 року по 05.07.1956 року на Костянтинівському металургійному заводі в цеху ширпотребу ливарного відділу на посаді рихтувальника і був звільнений в зв'язку з призовом на військову службу. Після закінчення військової служби з 24.12.1959 року він продовжив працювати на цьому підприємстві на різних спеціальностях до 20.03.1996 року, тобто по день звільнення в зв'язку з виходом на пенсію.
Весь час роботи відповідач зарахував позивачеві в пільговий стаж за списком № 1, за виключенням періодів роботи з 04.11.1954 р. по 05.07.1956 p., коли він працював рихтувальника, та з 01.04.1965 р. по 01.06.1982 p., коли він працював слюсарем по ремонту металургійного обладнання.
Робота позивача у вказані періоди за вказаними професіями підтверджується записами в його трудовій книжці, копією особової книжки працівника Костянтинівського металургійного заводу, згідно яких у період з 04.11.1954 р. по 05.07.1956 р. він працював рихтувальником, а з 01.04.1965 р. по 01.06.1982 р. - слюсарем по ремонту металургійного обладнання /а.с. 3-9, 37-38/.
Окрім того, суду надано копію книги обліку трудових книжок працівників Костянтинівського металургійного заводу, згідно якої ОСОБА_1 05.07.1956 року отримував свою трудову книжку і тому він бачив яка спеціальність у нього була вказана в трудовій книжці, але він не звернувся до адміністрації підприємства з проханням внести інший запис /а.с. 181-184/.
В судове засідання відповідач надавав особові рахунки робітників та службовців цеху ширпотребу за 1954-1955 роки, згідно якого вказано, що ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата за виконання роботи за спеціальністю рихтувальника, та натягувальника сітки і відсутні записи, що він виконував іншу роботу, як він стверджує в своїй заяві.
Вказані періоди праці не можуть бути визнані працею в шкідливих та особо тяжких умовах, оскільки професії, за якими працював позивач у ці періоди, не входять до списку професій, по яким пенсія нараховується на пільгових умовах, не входять до "Списку №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці в цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах", затверджених Постановою Ради Міністрів СРСР №1173, який застосовується при призначенні пенсії позивачеві.
Вказані позивачем факти, що він працював заливником у період з 04.11.1954 р. по 05.07.1956 p., а не рихтувальником, і що в період з 01.04.1965 р. по 01.06.1982 р. він працював в особливо шкідливих умовах металургійного виробництва, суд не може прийняти до уваги, бо позивач про це доказів суду не надав.
За клопотанням позивача в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які пояснили, що дійсно працювали в прокатному цеху слюсарями по ремонту обладнання, вони рахувались по другому списку, а потім їм зробили перерахунок та цей період врахували по першому списку.
Згідно п.3 Порядку застосування Списків № 1 та Списків № 2 виробництв, робіт, професій при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах, застосовуються Списки, що діяли на період роботи працівника, що затверджено наказом Мінпраці та соціальної політики України від 18.11.2005 року за № 383.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 60, 79, 177, 212-215 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного Товариства "Костянтинівський металургійний завод" про визнання періоду роботи в шкідливих умовах праці з повним робочим днем відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.