ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 вересня 2011 р. Справа №2а-4999/11/0170/25
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., при секретарі Зайцевій М.О., за участю представника позивача – ОСОБА_1, довіреність бн від 01.03.2010 року; представника відповідача – ОСОБА_2, довіреність № 5\10 від 21.01.2011 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
фірми «Олівер» до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
В С Т А Н О В И В:
Фірма «Олівер» звернулась до Окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 08.10.2010 року № 0016491502\0 та від 04.12.2010 року № 0016491502\1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за квітень 2010 року, за результатами якої складено акт № 13470\15-2\30689361 від 23 вересня 2010 року. В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено, що в квітні 2010 року позивач сформував за рахунок ТОВ «Камад» податковий кредит з ПДВ в сумі 391585 гривень. В той же час було встановлено, що ТОВ «Камад» має стан платника «7», кількісний склад працівників на підприємстві складає одну особу, а також на підприємстві відсутні основні засоби, що не дає йому можливості здійснювати господарську діяльність, а тому укладені цим підприємством угоди з фірмою «Олівер» є нікчемними. Вважає ці висновки податкової інспекції протиправними, оскільки в них є всі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку, оформлені належним чином, які підтверджують правомірність віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що ТОВ «Камад» була подана до ДПІ в м. Сімферополі податкова декларація з ПДВ за квітень 2011 року, яка свідчила про відсутність господарської діяльності підприємства. Крім того, актом податкової інспекції від 28.05.2010 року свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Камад» було анульоване у зв’язку з незнаходженням його за юридичною адресою. При проведення перевірки фірми «Олівер» було встановлено, що підприємство безпідставно включило до свого податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 39185 гривень за результатами її господарської діяльності з ТОВ «Камад», діяльність якого вони вважають нікчемною, удаваною та такою, що протиричить інтересам держави та суспільства. У зв’язку з цим, податкова інспекція дійшла висновку, що укладені між цими підприємствами угоди також є нікчемними, були спрямовані на отримання позивачем податкової вигоди шляхом формування «штучного» податкового кредиту з ПДВ.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим була проведена документальна невиїзна перевірка фірми «Олівер» з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за квітень 2010 року, за результатами якої був складений акт № 13470\15-2\3068936 від 23.09.2010 року (а.с. 10-13).
Висновками зазначеного акту було встановлено порушення фірмою «Олівер» п.п. 7.5.1 та п. 7.2.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168\97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого завищено податковий кредит в квітні 2010 року на суму 391585 гривень. У зв’язку з тим, що у підприємства існувала переплата податку на додану вартість з попередніх періодів, до сплати підлягає сума у розмірі 384124 гривень.
На підставі зазначених висновків, було прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення:
- № 0016491502\0 від 08.10.2010 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання Фірми «Олівер» з податку на додану вартість на загальну суму 576186 гривен, у тому числі за основним платежем – 384124 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями – 192062 гривень (а.с. 18).
Позивач не погодився з цим податковим повідомленням – рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду його скарги було винесено податкове повідомлення – рішення № 0016491502\1 від 24.12.2010 року, яким фірмі «Олівер» також визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 576186 гривень (а.с. 19).
Рішенням Державної податкової адміністрації в АР Крим від 04.03.2011 року податкові повідомлення – рішення були залишені без змін (а.с. 22-24).
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку податкового органу про зменшення податкового кредиту позивача є виявлення розбіжностей задекларованих сум ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а саме: виявлено завищення податкового кредиту позивача по контрагенту ТОВ «Камад», якій не включив до податкових зобов’язань з податку на додану вартість в квітні 2011 року 391584,94 гривні та має сумлінний стан 7 – до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.
Судом встановлено, що між позивачем фірмою «Олівер» та ТОВ «Камад» протягом квітня 2010 року існували господарські взаємовідносини щодо поставки товарів, за рахунок яких позивач сформував податковий кредит у розмірі 391585 гривень.
Державна податкова інспекція в м. Сімферополі, здійснюючи перевірку позивача дійшла висновку щодо нікчемності зазначених правочинів, оскільки контрагент позивача – ТОВ «Камад» не включив до податкових зобов’язань з податку на додану вартість в квітні 2010 року 391584,94 гривні за результатами його діяльності з фірмою «Олівер», на стан проведення перевірки підприємство мало сумлінний стан «7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, у зв’язку з чим актом від 28.05.2010 року свідоцтво платника податку ПДВ ТОВ «Камад» було анульоване.
Тобто, порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» полягало в тому, що позивач заявив до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за відсутності надмірної сплати цього податку до бюджету в ланцюгу продажу товарів.
Ніяких інших правових та фактичних підстав для зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не встановлено.
Суд не може погодитись з висновком податкової інспекції стосовно того, що позивач неправомірно сформував податковий кредит за рахунок його взаємовідносин з ТОВ «Камад» з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 цього Закону, 1.7. податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно п.п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п. 7.5 ст. 7 Закону).
Документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість (пп. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).
П.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює вимоги до податкових накладних, які надають право покупцю формувати податковий кредит з податку на додану вартість передбачає, що платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити окремими рядками: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи; зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України «Про податок на додану вартість», таких як обов’язкова сплата постачальниками та виробниками товару сум податку на додану вартість до бюджету, не передбачено.
При придбанні товару покупець зобов’язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов’язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов’язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).
Як встановлено судом, ТОВ «Камад», яким були складені та видані Фірмі «Олівер» податкові накладні, був станом на момент господарських взаємовідносин цих підприємств платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100255141 від 17.11.2009 року.
Дійсно, актом Державної податкової інспекції в м. Сімферополі № 482\15-2 від 28.05.2010 року свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Камад» було анульоване (а.с. 67).
Проте, постановою Окружного адміністративного суду АРК від 24.02.2011 року, яка була залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 року, тобто набрала законної сили рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Камад», оформлене актом № 482\15-2 від 28.05.2010 року було визнано протиправним та скасоване. Цією ж постановою суд зобов’язав Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим вчинити дії щодо відображення в картці особового рахунку з ПДВ позивача показники податкової декларації за травень 2010 року (від 05.07.2010 року за вих.. № 107078) та уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року (від 25.05.2010 року за вх.. № 83855) (а.с. 25-29).
Відповідно до цієї податкової звітності, ТОВ «Камад» задекларувало свої податкові зобов’язання з податку на додану вартість за взаємовідносинами з фірмою «Олівер», проте показники цієї звітності не були відображені податковою інспекцією в картці особового рахунку з ПДВ ТОВ «Камад», що призвело до виникнення розбіжностей із даними щодо податкового кредиту, задекларованого фірмою «Олівер».
Проте, ці дії державної податкової інспекції були визнані протиправними постановою суду, яка набрала законної сили, їх було зобов’язано відобразити показники податкових декларації ТОВ «Камад», а тому ніяких розбіжностей в даних з ПДВ між цими підприємствами бути не може.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При проведенні перевірки та складанні податковою інспекцією акту була перевірена первинна податкова документація платника податку, яка була підставою для формування Фірмою «Олівер» податкового кредиту та жодних зауважень щодо цієї документації в акті не викладено.
Щодо встановлених розбіжностей в задекларованих підприємствами сумами ПДВ судом було встановлено, що вони виникли з вини саме податкової інспекції, внаслідок протиправного неприйняття ними податкової звітності ТОВ «Камад», що було встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, а отже не підлягає повторному доведенню відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України.
Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв’язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.
Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємством, яке було та є зареєстрованим платником податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних.
Таким чином, на думку суду, позивач правомірно сформував податковий кредит за його взаємовідносинами з ТОВ «Камад», а висновки відповідача, зроблені ним при проведенні перевірки щодо нікчемності укладених угод та завищення позивачем податкового кредиту суд вважає необґрунтованими.
На думку суду, податковим органом не надано будь-яких фактичних даних на підтвердження обставин, зазначених в акті – перевірки та письмових запереченнях, що угоди між фірмою «Олівер» та ТОВ «Камад» мають ознаки фіктивності, висновок податкової інспекції щодо фіктивності цих угод, що створює можливість відшкодування ПДВ з бюджету ніяким чином не підтверджений, а тому суд вважає нарахування позивачеві податкового зобов’язання згідно з оспорюваними податковими повідомленнями – рішеннями безпідставним.
Крім того, суд стягує на користь позивача суму судового збору, сплаченого при зверненні до суду відповідно до задоволених вимог немайнового характеру, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.
В судовому засіданні 16.09.11 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У повному обсязі постанову складено 21.09.2011 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов фірми «Олівер» - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення № 0016491502\0 від 08.10.2010 року, № 0016491502\1 від 24.12.2010 року, якими визначено Фірмі «Олівер» податкове зобов’язання з податку на додану вартість усього у розмірі 576186 гривень, в тому числі 384124 гривні – основний платіж та 192062 гривні – штрафні (фінансові) санкції.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фірми «Олівер» судовий збір в сумі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кононова Ю. С.