ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 вересня 2011 р. Справа №2а-6713/11/0170/25
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Кононової Ю.С., при секретарі Зайцевій М.О., за участю: представника позивача – ОСОБА_1, довіреність № 05-2227 від 25.08.2011 року, відповідача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Бахчисарайського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми матеріального забезпечення,
ВСТАНОВИВ:
Бахчисарайський районний центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму виплаченого матеріального забезпечення у розмірі 6099,18 гривень.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач була зареєстрована та перебувала на обліку в Бахчисарайському районному центру зайнятості як безробітна в період часу з 02.12.2010 по 22.04.2011 року, у зв’язку з чим отримувала виплати від центру зайнятості відповідно до законодавства. Однак, проведеним розслідуванням страхових випадків та обґрунтуванням виплат матеріального забезпечення було виявлено, що відповідач з 03.12.2003 року є фізичною особою – підприємцем, а тому не мала права на отримання статусу безробітної, у зв’язку з чим повинна відшкодувати центру зайнятості безпідставно отримані кошти.
Відповідач позовні вимоги не визнала, обґрунтувавши свої заперечення тим, що їй не було відомо, що вона зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця, оскільки з відповідною заявою до державного реєстратора вона не зверталась, свідоцтва про реєстрацію в якості фізичної особи – підприємця не отримувала та підприємницькою діяльністю ніколи не займалась.
Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з п.4,5,6 ст.12 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року, виконавча дирекція Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України та її робочі органи:
1) здійснюють облік та ведуть реєстр платників страхових внесків;
2) провадять збір страхових внесків;
3) здійснюють оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах затвердженого бюджету;
4) виплачують забезпечення та надають соціальні послуги, передбачені цим Законом, забезпечують здійснення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання настанню страхових випадків;
5) контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.
Як вбачається із ч.1,2 ст.22 Закону, право на виплату допомоги по безробіттю мають застраховані та незастраховані особи, які в установленому законом порядку визнані безробітними.
Згідно ст.2 Закону України “Про зайнятість населення”, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відповідно до п. б ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», в Україні до зайнятого населення належать в тому числі громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".
Судом встановлено, що 02 грудня 2010 року ОСОБА_2 звернулась до Бахчисарайського районного центру зайнятості із заявою, в якій просила вирішити питання її працевлаштування та зазначила, що підприємницькою діяльністю вона не займається, пенсію не отримує, не є найомним працівником по договору цивільно – правового характеру, не має інших передбачених законодавством доходів. Окрім того, зазначеною заявою відповідач зобов’язалася повідомити позивача у випадку працевлаштування, укладення цивільно-правових договорів, а також зайняття іншою діяльністю, яка пов’язана з отриманням прибутку (а.с.8,9).
Наказом № НТ101202 Бахчисарайського районного центру зайнятості від 02 грудня 2010 року ОСОБА_2 був наданий статус безробітної та призначена допомога по безробіттю (а.с.7).
Відповідно до наданих відповідачкою відомостей, Бахчисарайським районним центром зайнятості було призначене та виплачувалося ОСОБА_2 матеріальне забезпечення по безробіттю з 02.12.2010 року по 22.04.2011 року.
Відповідно до п.п. 1) п. 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України N 307 від 20.11.2000, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).
Тобто, у разі зайняття особи підприємницькою діяльністю вона не вважається безробітною та не має права на отримання відповідної допомоги та відповідно наслідком зайняття особи підприємницькою діяльністю, згідно цього Порядку є припинення виплати допомоги по безробіттю.
Як встановлено судом, 18.04.2011 року на запит Бахчисарайського районного центру зайнятості Державним реєстратором був наданий Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, відповідно до якого ОСОБА_2 є зареєстрованою в якості фізичної особи – підприємця з 03.12.2003 року (а.с. 19).
21 квітня 2011 року позивачем було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, яким було встановлено, що відповідач з 03.12.2003 року є суб’єктом підприємницької діяльності, а отже відноситься до категорії зайнятого населення, але з 02.12.2010 року по 19.04.2011 року необґрунтовано отримувала допомогу по безробіттю (а.с. 20).
Згідно розрахунку, за період знаходження ОСОБА_2 на обліку в Джанкойському районному центру зайнятості, їй було виплачено матеріальне забезпечення в сумі 6099,18 гривень (а.с. 22).
Наказом Бахчисарайського районного центру зайнятості № НТ110422 від 22.04.2011 року виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_2 була припинена з 02.12.2010 року.
Також 22 квітня 2011 року позивачем був виданий наказ № 45 про повернення незаконно сплачених ОСОБА_2 коштів (а.с. 21).
Згідно з ч. 2 ст.36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 36 Закону передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала. Особа, що завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
За змістом ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст.. 1166 ЦК України, що регламентує загальні положення щодо стягнення шкоди, для покладання на особу відповідальності у вигляді стягнення виплаченого їй забезпечення, необхідна сукупність чотирьох умов, а саме: наявність суми необґрунтовано виплаченого забезпечення; протиправність дій особи, тобто наявність фактів, підтверджуючих умисне невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними; причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і завданими збитками; її вини в спричиненні збитків. Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає можливість для покладання відповідальності на особу у вигляді стягнення з неї сум виплаченого матеріального забезпечення.
Згідно ст.. 42 Господарського Кодексу України, підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем та має реєстраційний номер облікової картки платника податків, або уповноважена нею особа повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу державному реєстратору за місцем проживання визначені цією статтею документи.
Згідно ч. 4, 5 ст. 43 цього Закону, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця повинно бути оформлено державним реєстратором і видано (надіслано рекомендованим листом) заявнику не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи – підприємця.
Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи – підприємця зобов’язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України повідомлення про проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця для взяття фізичної особи – підприємця на облік.
Як встановлено судом з письмової відповіді державного реєстратора на запит суду, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 не було їй ані видано, ані надіслано поштою рекомендованим листом, що також вбачається з наданої копії журналу обліку реєстраційних справ суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб (а.с. 51). Не було виконано державним реєстратором і обов’язку щодо передачі повідомлення про проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України.
Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця було видано ОСОБА_2 лише 11 квітня 2011 року та в той же день нею було подано заяву про скасування державної реєстрації (а.с. 43-50). До обліку в Державній податковій інспекції та в Управлінні Пенсійного фонду ОСОБА_2 була взята на облік тільки 12.04.2011 року (а.с. 34, 35).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, судом встановлено, що в діях ОСОБА_2, при подачі нею до Бахчисарайського центру зайнятості відомостей відносно себе, як безробітної був відсутній умисел на невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними, а отже нею не було вчинено ніяких протиправних дій, які б зумовлювали нанесення шкоди позивачу, оскільки позивачем не доведено суду того факту, що відповідачці було відомо, що вона є зареєстрованим підприємцем та вона свідомо приховала цей факт від позивача для отримання для себе матеріальної допомоги.
В той же час, в матеріалах справи мається достатньо доказів, які свідчать, що про свою реєстрацію як підприємця ОСОБА_2 дізналась лише після проведення позивачем розслідування страхового випадку, після чого виплата допомоги їй була припинена.
На думку суду, необґрунтоване нарахування відповідачці коштів в якості допомоги по безробіттю мало місце через відсутність належного контролю за правильністю нарахування цих виплат саме з боку самого позивача.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для покладення на відповідачку обов’язку щодо сплати на користь Бахчисарайського районного центру зайнятості сум виплаченої матеріальної допомоги, оскільки позивачем не було надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про наявність винних дій відповідачки, які призвели до їх нарахування та виплати на її користь, а тому в заявлених позовних вимогах слід відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні, що відбулося 23.09.2011р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 26.09.2011 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-160, КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову Бахчисарайського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми матеріального забезпечення - відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кононова Ю. С.