ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2011 р. Справа № 2а/0270/3569/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Комара Павла Анатолійовича,
при секретарі судового засідання: Шаргало Валентині Анатоліївні,
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представників за довіреністю;
відповідача : ОСОБА_4 - представника за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Державного підприємства "Підприємство Вінницької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань Вінницької області (№86)"
до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ :
В липні 2011 року Державне підприємство «Підприємство Вінницької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань Вінницької області (№86)» (надалі – позивач, Підприємство) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (надалі – відповідач, ДПІ у м. Вінниці) про визнання відмови у списанні безнадійного податкового боргу протиправною та зобов’язання списати безнадійний податковий борг.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставною відмовою відповідача у списанні на підставі п.101.1 ст.101 Податкового кодексу України безнадійного податкового боргу, за яким минув строк давності його стягнення у 1095 календарних днів. Зокрема, Податковим кодексом України передбачено, що строк по закінченню якого податковий борг вважається безнадійним становить 1095 днів з моменту узгодження податкового зобов’язання. Податковим кодексом врегульовано порядок списання безнадійного податкового боргу. Списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції нараховані на такий податковий борг. Під терміном «безнадійний» розуміється податковий борг платника податків стосовно якого минув строк давності встановлений Податковим кодексом.
Представники позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити повністю, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи (а.с.22-23). Усно пояснив, що у відповідача відсутні підстави для списання боргу Підприємству у зв’язку зі збігом 1095 денного строку, оскільки борг стягнуто на підставі рішення суду, водночас згідно із п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. За вказаних підстав в позові просив відмовити.
Заслухавши пояснення представників позивача, представників відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, судом встановлено наступне.
Державне підприємство «Підприємство Вінницької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань Вінницької області (№86)» є юридичною особою та включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код - 08679617, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Привокзальна, 26, що стверджується довідкою серії АА №474404 (а.с.7)
Як платник податків відповідач взятий на облік у ДПІ у м. Вінниці.
Судом встановлено, що за Підприємством рахується заборгованість перед бюджетом зі сплати податків, зборів, обов’язкових платежів, яка виникла починаючи з 2003 року.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року у справі №2-а-3171/09/0270 за позовом ДПІ у м. Вінниці з відповідача в рахунок погашення податкового боргу стягнуто 1115040,61 гривень (а.с.8-13).
Як свідчать матеріали справи, Підприємство протягом кількох років зверталося до ДПІ у м. Вінниці та отримувало позитивні рішення податкового органу про часткове списання безнадійного податкового боргу. Зокрема, відповідно до рішення ДПІ у м. Вінниці від 28.05.2008 року №15 (а.с.14) податковим органом відповідачеві було списано 629313,92 грн. податкового боргу як безнадійного, згідно рішення від 29.05.2009 року №96 (а.с.15) – було списано 268055,17 грн. безнадійного податкового боргу.
Державне підприємство «Підприємство Вінницької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань Вінницької області (№86)" листом від 18 липня 2011 року №7/2893 звернулося до ДПІ у м. Вінниці з проханням списати йому безнадійний податковий боргу відповідно до положень ст.101 Податкового кодексу України (а.с.16).
Листом від 20.07.2011 року №39404/24 ДПІ у м. Вінниці відмовила позивачу у списанні безнадійного податкового боргу, посилаючись на те, що згідно із п.102.4 ст.102 ПК України якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Таким чином, за даними податкового органу, які наведені у листі від 20.07.2011 року №39396/24 (а.с.17), за Підприємством станом на 20.07.2011 року рахується наступний податковий борг:
- з податку на додану вартість - 491896,42 грн., період виникнення боргу з 2003 по 2007 роки;
- по податку з доходів найманих працівників - 5963 грн., період виникнення боргу 2007 рік;
- по комунальному податку - 1663,19 грн., період виникнення боргу з 2003 по 2007 роки;
- по податку з власників транспортних засобів - 17510,85 грн., період виникнення з 2003 по 2007 роки.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача, доказів наданих у справу, суд виходить із наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (ПК України) та Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1034.
Так, у відповідності до 14.1.175 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;
Пунктом 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України визначено що, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Згідно з п.п.101.2.3 п.101.2 ст.101 цього ж Кодексу, під терміном «безнадійний» розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим же Кодексом. При цьому, відповідно до п.101.5 ст. 101 цього ПК України органи державної податкової служби щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом державної податкової служби.
Статтею 102 ПК України визначені строки давності та порядок їх застосування.
Згідно з п. 102.1. ст. 102 цього ж Кодексу, строки давності та їх застосування, контролюючий орган, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим же Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Відповідно до п.1.2. розділу І Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, його дія поширюється на юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Податковим кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з Податковим кодексом.
Разом із тим, п.п.2.1.3. п. 2.1. розділу II цього ж Порядку визначено, що під терміном «безнадійний» податковий борг слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 Податкового кодексу.
Таким чином, за змістом викладених вище норм пунктів 102.1, 102.4 статті 102 та підпункту 101.2.3 статті 101 ПК України, а також положень Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, безнадійним податковим боргом є борг платника податків, стосовно якого минув строк 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.
Оскільки стосовно податкового боргу, про який йде мова в листі ДПІ у м. Вінниці від 20.07.11 р. № 39396/24 і який виник до 2007 року, минув строк позовної давності, на думку суду, він підлягає списанню.
Натомість, не беруться судом до уваги при відмові позивачеві у списанні безнадійного боргу посилання податкового органу на положення пункту 102.4 ст. 102 ПК України, згідно з яким якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним, оскільки зазначена норма встановлює строки стягнення лише податкового боргу, однак при ньому не застосовується у визначенні ознак поняття «безнадійний податковий борг».
Вказані вище положення пункту 102.4 ст. 102 ПК України містить посилання на момент визначення боргу безнадійним як на юридичний факт, з яким пов'язане закінчення строків стягнення. А момент визначення боргу безнадійним пов'язаний із закінченням саме строку давності а не строків стягнення. При цьому, строк давності, як зазначалось вище, становить 1095 днів.
Таким чином, наявність або відсутність невиконаних судових рішень про стягнення податкового боргу не перешкоджає у визнанні його безнадійним, оскільки єдиною обов’язковою умовою для цього підпунктом 101.2.3 п. 101.2 ст. 101 ПК України встановлено закінчення строку давності, тобто 1095 днів від дати виникнення податкового боргу.
Окрім того, жодні положення ПК України не містять вказівок на обмеження у списанні безнадійного податкового боргу, наявністю невиконаних судових рішень про стягнення цих сум податкового боргу.
Зважаючи на викладене, відмова ДПІ у м. Вінниці у списанні безнадійного податкового боргу позивача, є протиправною, оскільки суперечить положенням пп.101.2.3 п.101.2 ст. 101, п.102.1, п.102.4 статті 102 ПК України, а посилання позивача на вищевказані норми підтверджують обґрунтованість позовних вимог.
Відтак, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Також, суд відмічає, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних дій, відтак, позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.
Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 94 КАС України у зв’язку із задоволенням позову підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у м. Вінниці, у списанні Державному підприємству "Підприємство Вінницької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань Вінницької області (№86)" безнадійного податкового боргу за платежами : ПДВ - 491896,42 грн., період виникнення боргу з 2003 по 2007 роки, податок з доходів найманих працівників - 5963 грн., період виникнення боргу 2007 рік, комунальний податок - 1663,19 грн., період виникнення боргу з 2003 по 2007 роки, податок з власників транспортних засобів - 17510,85 грн., період виникнення з 2003 по 2007 роки.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Вінниці списати безнадійний податковий борг Державного підприємства "Підприємство Вінницької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань Вінницької області (№86)" станом на 20 липня 2011 року за платежами: ПДВ - 491896,42 грн., період виникнення боргу з 2003 по 2007 роки, податок з доходів найманих працівників - 5963 грн., період виникнення боргу 2007 рік, комунальний податок - 1663,19 грн., період виникнення боргу з 2003 по 2007 роки, податок з власників транспортних засобів - 17510,85 грн., період виникнення з 2003 по 2007 роки.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Підприємство Вінницької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань Вінницької області (№86)" судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович
22.09.2011