ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2011 р. Справа № 2а/0270/3668/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Комара Павла Анатолійовича,
при секретарі судового засідання: Шаргало Валентині Анатоліївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1 - представника за довіреністю;
відповідача : ОСОБА_2 - представника за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області
до: міського комунального підприємства "Енергоресурс"
про: примусове стягнення економічних санкцій
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась Державна інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області до міського комунального підприємства «Енергоресурс» про стягнення економічних санкцій в сумі 46807,81 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Держінспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області було здійснено планову перевірку міського комунального підприємства «Енергоресурс» з питань дотримання державної дисципліни цін при встановленні та застосуванні тарифів на послуги з теплопостачання за період з 01.01.2009 року по 20.05.2011 року, якою встановлено, що відповідач, за період з 01.10.2009р. по 31.05.2010р. необґрунтовано отримав виручку в сумі 739,78 грн. за реалізацію гарячої води дитячому садку №5 (ДС №5) та дитячому садку №1 (ДС №1), за період з 01.06.2010р. по 30.09.2010р. необґрунтовано отримав виручку в сумі 198,27 грн. за реалізацію гарячої води дитячому садку №5 (ДС №5) та дитячому садку №1 (ДС №1), за період з жовтня 2010 по квітень 2010 року необґрунтовано отримав виручку в сумі 16071 грн. при наданні послуг з центрального теплопостачання ДГТО «ПЗЗ Жмеринському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінню №3». Загальна сума необґрунтовано отриманої виручки – 16269,27 грн.
За вказаних обставин, Держінспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області прийнято рішення №ІЦ-02-12/33 від 10.06.2011р. про застосування до відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, відповідно до якого, на підставі ст. 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення", вирішено вилучити у міського комунального підприємства «Енергоресурс» в дохід державного бюджету 16269,27 грн. необрунтовано отриману виручку та стягнути штраф в розмірі 32538,54 грн. дане рішення, разом із претензією Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області від 10.06.2011р №ІЦ-01-15-2/1096 (а.с.19) було надіслане на адресу відповідача і отримане ним 17.06.2011р., про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення.
Оскільки відповідач кошти в добровільному порядку не сплатив, Державна інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області звернулась до суду із зазначеними позовними вимогами.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 3 серпня 2011 року відкрито скорочене провадження у справі.
15.08.2011 року на адресу суду від відповідача надійшло заперечення на позовну заяву від 02.08.2011 року.
В силу частини 4 статті 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Беручи до уваги положення вищевказаної норми закону та зважаючи на те, що за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення, з'ясовано обставини, які необхідно дослідити в судовому засіданні, що унеможливлює прийняття законного та обґрунтованого рішення у порядку скороченого провадження, суд вирішив розглядати вказану справу за загальними правилами КАС України.
16 вересня 2011 року за клопотанням представника позивача (а.с. 32), судом було відкладено розгляд справи на 26.09.11 року.
26.09.2011 року позивач заявив клопотання про зменшення позовних вимог, в якому повідомив суд про те, що відповідач частково перерахував кошти відповідно до рішення Державної інспекції з контролю за цінами №ІЦ-02-12/33 від 10.06.2011р. та просив стягнути з відповідача 43807,81. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив позов задоволити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача щодо задоволення позову не заперечував, але просив суд прийняти рішення, яким дозволити здійснити розстрочення платежу до грудня 2011 включно, спираючись на обставини викладені в поясненнях відповідача наданих суду 15.09.2011 року (а.с.35).
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, з 23.05.2011р. по 03.06.2011р. Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області на виконання п.4 Плану роботи на ІІ квартал 2011 року, проведено планову перевірку позивача з питань дотримання державної дисципліни цін при встановленні та застосуванні тарифів на послуги з теплопостачання. За результатами перевірки було складено акт №000247 від 03.06.2011р.
З акту вбачається, що на момент здійснення перевірки на підприємстві діяли тарифи на теплопостачання та підігрів 1 м3 гарячої води, затверджені рішенням виконавчого комітету Жмеринської міської ради від 16.09.2010р. №215 «Про затвердження тарифів на теплопостачання МКП «Енергоресурс».
Відповідач, при затвердженні тарифу на гарячу воду для ДС №5 та ДС №1, завищив вартість 1м3. гарячої води для ДС №1 на 3,65 грн та для ДС №5 на 2,33 за 1м3. У період з 01.10.2010р. по 31.05.2010р. ДС №5 та дитячим садкам №5 та №1 реалізовано гарячої води в об’ємі 106 м3 та 135 м3 відповідно. Таким чином необґрунтовано отримана виручка відповідача за даний період склала 739,78 грн. Дану суму, відповідно до акту, позивач мав повернути споживачам. У період з 01.06.2010р. по 30.09.2010р. ДС №5 та дитячим садкам №5 та №1 реалізовано гарячої води в об’ємі 24 м3 та 39 м3 відповідно. Таким чином необґрунтовано отримана виручка відповідача за даний період склала 198,27 грн.
При наданні послуг з центрального теплопостачання ДГТО «ПЗЗ Жмеринському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінню №3» нараховано плату за опалення гуртожитку за завищеним тарифом на 198,32 за 1 Гкал. У період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року відпущено теплової енергії для опалення гуртожитку в розмірі 81,04 Гкал. Таким чином, необґрунтовано отриманої виручка по даній операції становить 16071 грн.
Отже, загальна сума необґрунтовано отриманої відповідачем виручки становить 16269,27 грн.
За наслідками перевірки, в результаті порушення відповідачем вимог законодавства щодо формування цін та тарифів на комунальні послуги, Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області було прийнято рішення №ІЦ-02-12/33 від 10.06.2011р. про застосування до нього економічних санкцій за порушення державної дисципліни в розмірі 48807,81 грн. (необґрунтовано отримана виручка в сумі 16269,27 грн. та штраф в розмірі 32538,54 грн.).
Рішення позивача №ІЦ-02-12/33 від 10.06.2011р. про застосування до відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін разом із претензією Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області від 10.06.2011р №ІЦ-01-15-2/1096 було надіслане на адресу відповідача і отримане ним 17.06.2011р., про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення. Однак, на час подання позовної заяви МКП «Енергоресурс» до Державного бюджету перерахувало 2000 грн., відповідно до платіжного доручення № 269 від 22.06.2011 р., ніяких відомостей про сплату решти суми від відповідача не надходило, тому позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про примусове стягнення економічних санкцій.
Судом встановлено, що відповідач, після подання позивачем позовної заяви, додатково сплатив 2000 грн. за платіжним дорученням №317 від 03.08.2011р. та 1000 грн. за платіжним дорученням №355 від 13.09.2011р., на підставі цього, позивач зменшив розмір позовних вимог до 43807,81 грн.
Судом встановлено, що в даному випадку спірні правовідносини регулюються наступним.
Згідно Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. №1819 основними завданнями Держцінінспекції є: організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів); проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках.
Згідно завдань, покладених на Держцінінспекцію, вона у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.
Статтею 13 Закону України "Про ціни та ціноутворення" встановлено, що державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Аналізуючи вищенаведені норми, суд приходить до висновку, що Державна інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області в межах наданих їй повноважень здійснила планову перевірку позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За змістом ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.04 р. №1875-IV (далі Закон №1875)комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
В силу ст.2 даного Закону, одним із принципів на яких базується державна політика у сфері житлово-комунальних послуг є принцип регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей.
В пункті 2 статті 31 Закону №1875 вказано, що виконавці житлово-комунальних послуг здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Частина 3 цієї статті визначає, що органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
За змістом ст.14 Закону №1875 залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:
1) житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;
2) житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;
3) житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що тарифи на комунальні послуги, в тому числі послуги із забезпечення холодною та гарячою водою, опаленням, затверджуються органами місцевого самоврядування. Крім того, відповідно ст.7 Закону №1875, органами місцевого самоврядування визначаються виконавці житлово-комунальних послуг.
Порядком формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 року №9 (діяв на момент виникнення правовідносин) встановлюється граничний розмір рентабельності при наданні послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, що становить 12%.
Як встановлено в судовому засіданні тарифи, що застосовувались позивачем за надання комунальних послуг, затверджені рішенням виконавчого комітету Жмеринської міської ради від 16.09.2010р. №215 «Про затвердження тарифів на теплопостачання МКП «Енергоресурс», однак із загальною рентабельністю по підприємсту 15,8%, що перевищує граничний розмір рентабельності в 12%, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 року №9.
В силу ст.14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 03.12.1990 року 507-XII вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки.
У відповідності до п.п. 3.1. Інструкції "Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами" затвердженої наказом Мінекономіки №298/519 від 03.12.2001 (далі - Інструкція №298/519), підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.
Судом встановлено, що сума необгрунтовано одержаної суми виручки обраховувалась згідно Інструкції №298/519, за змістом якої Державна інспекція з контролю за цінами застосовує економічні санкції щодо порушення державної дисципліни цін до суб'єктів господарювання в результаті одержання ними необґрунтованої виручки за недотримання порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Відовідно до ч.1 ст.263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. У разі прийняття рішення про відстрочення чи розстрочення виконання постанови в адміністративній справі суд змінює строк подання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання такої постанови.
Однак, в даному випадку, судом не встановлено підстав для задоволення прохання відповідача про розстрочення платежу.
Дослідивши матеріали справи та керуючись вищезазначеними положеннями законодавства, суд дійшов висновку, що позивач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому, як наслідок, наявні підстави для задоволення позову.
Задовольняючи позов суд також виходив із того, що результати перевірок викладаються в акті на підставі перевірених даних і фактів, що випливають з наявних оригіналів документів об’єктів контролю що перевіряється.
При складанні акта перевірки повинна бути додержана об'єктивність, ясність, обґрунтованість і вичерпність опису виявлених фактів і даних. Не допускаються включення до акта перевірки різного роду висновків, пропозицій та не підтверджених документами даних про фінансово-господарську діяльність об'єкта, що перевіряється.
За таких обставин суд вважає, що висновки, викладені в акті перевірки відносно обставин виявленого порушення носять правдивий (об'єктивний) характер, повно та всебічно відображають фактичні обставини та містять обов'язкове посилання на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено відповідачем у даній справі.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем повністю переконують у підставності позовних вимог.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі.
Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
В силу ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Мотивація та докази, надані відповідачем, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області, щодо стягнення з міського комунального підприємства «Енергоресурс» економічних санкцій в сумі 43807,81 грн., згідно рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області від 10.06.2011 року № ІЦ-02-12/33., підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з розрахункового рахунку міського комунального підприємства "Енергоресурс" до Державного бюджету України (код платежу 21081100, код ЄДРПОУ 34701261, р/р 31117106700006 в ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015) несплачену суму економічних санкцій у розмірі 43807,81 грн. (сорок три тисячі вісімсот сім гривень вісімдесят одна копійка), згідно рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області від 10.06.2011 року № ІЦ-02-12/33.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович
26.09.2011