КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 вересня 2011 року 2а-4090/11/1070
приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1022
час прийняття постанови: 12 год. 05 хв.
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Воронюк М.М.
за участю представників сторін
від позивача 1: не прибув
від позивача 2: ОСОБА_1 (за довіреністю)
від позивача 3: ОСОБА_1 (за довіреністю)
від відповідача: ОСОБА_3 (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
до
проОСОБА_4
Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтник»
Товариства з обмеженою відповідальністю «ГДТ-Компаньйон»
Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві
визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонтник», Товариство з обмеженою відповідальністю «ГДТ-Компаньйон»(далі по тексту –позивачі) звернулись до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (далі по тексту –відповідач) про визнання протиправною відмову у видачі сертифікату відповідності збудованого об’єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 01.02.2011р. № 201 та зобов’язання видати сертифікат відповідності збудованого об’єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельним нормам і правилам на нежиле приміщення загальною площею 160,9 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 19 вересня 2011 року.
У судове засідання представник позивача 1 не з’явився. Представник позивача 2 та позивача 3 позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову з підстав, визначених в запереченнях.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Солом’янського районного суду міста Києва від 10.08.2010р. по справі № 2-2188-1\10 за позовом ТОВ «Ремонтник», ТОВ «ГДТ-Компаньйон»до ОСОБА_5 про розірвання договору та визнання права власності адміністративний позов задоволено.
Розірвано договір про спільну діяльність від 02.04.2009р., укладений між ТОВ «Ремонтник», ТОВ «ГДК-Компаньйон»та ОСОБА_5 в частині участі у договорі ОСОБА_5
Визнано за ТОВ «Ремонтник»право власності на частину нежитлової будівлі площею 70,6 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 75, яке належить ТОВ «Ремонтник»на підставі договору оренди земельної ділянки від 29.04.2005р. та визнано за ТОВ «ГДТ-Компаньйон»право власності на частину нежитлової будівлі площею 90,3 кв.м., розташованій за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 75, яке належить ТОВ «ГДТ-Компаньйон»на підставі договору оренди земельних ділянок № 442, № 443, № 444, № 445, № 446.
28 січня 2011 року позивач 2 та позивач 3 звернулись до відповідача із заявою з проханням видати сертифікат відповідності на закінчений будівництвом об’єкт нежитлової будівлі комплексу торгових павільйонів проектній документації, державним будівельним нормам та правилам.
Листом від 1 лютого 2011 року № 201 відповідачем надано відмову у видачі сертифіката відповідності, у зв’язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008р. № 923.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищезазначених вимог, суд звертає увагу на наступне.
Постановою Кабінету міністрів України від 25.03.1993р. № 225 затверджено Положення про державний архітектурно-будівельний контроль (далі Положення від 25.03.1993р. № 225). Відповідно до пункту 2 Положення від 25.03.1993р. № 225 державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) та її територіальні органи.
Пунктом 6 Положення від 25.03.1993р. № 225 про державний архітектурно-будівельний контроль встановлено, що повноваження Держархбудінспекція визначаються Положенням про неї, яке затверджує Кабінет Міністрів України.
Так, відповідно до Положення про державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 18.10.2006р. № 1434 (далі по тексту –Положення від 18.10.2006р. № 1434), Державна архітектурно-будівельна інспекція є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінрегіонбуду і йому підпорядковується. Основними завданнями Державної архітектурно-будівельної інспекції є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва; виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури (далі - державний архітектурно-будівельний контроль).
Відповідно до підпункту 7 пункту 4 Положення від 18.10.2006р. № 1434 Держархбудінспекція відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірку: відповідності виконання будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним рішенням; своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, паспортів, сертифікатів та іншої документації; наявності у виконавця будівельних робіт у передбачених законодавством випадках сертифікатів на будівельні матеріали, вироби і конструкції; додержання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Пунктом 111 Положення від 18.10.2006р. № 1434 встановлено, що для виконання покладених на Держархбудінспекцію завдань у її складі утворюються за погодженням з Міністром регіонального розвитку та будівництва територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.
За таких підстав, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних спірних відносинах є Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, яка входить до складу Держархбудінспекції.
Відповідно до статті 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій»від 20.04.2000р. № 1699-ІІІ (далі Закон від 20.04.2000р. № 1699-ІІІ) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю з урахуванням частини четвертої цієї статті.
Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Для одержання сертифіката відповідності замовник або уповноважена ним особа подає до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка надала дозвіл на виконання будівельних робіт, письмову заяву, до якої додаються: проектна документація на будівництво об'єкта, погоджена та затверджена в установленому законодавством порядку; акт готовності об'єкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, генпроектувальною організацією, замовником, страховою компанією (якщо об'єкт застрахований).
Розгляд заяви, прийняття рішення про видачу сертифіката відповідності або відмову в його видачі, реєстрація виданих сертифікатів відповідності та відмов у їх видачі здійснюються інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Відмова у видачі сертифіката відповідності інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю надається заявнику в письмовому вигляді з мотивованим обґрунтуванням та рекомендаціями щодо усунення виявлених порушень.
Підставами для відмови у видачі сертифіката відповідності є:
неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката відповідності; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; невідповідність об'єкта погодженій та затвердженій проектній документації на будівництво цього об'єкта та вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил.
Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів будівництва забороняється.
Форма сертифіката відповідності, форма заяви, що подається для одержання сертифіката, форма відмови у видачі сертифіката, форма акта готовності об'єкта до експлуатації, порядок видачі сертифікатів відповідності, порядок ведення їх реєстру, розмір та порядок внесення плати за їх видачу затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктом 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008р. № 923, в редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин (далі по тексту –Порядок від 08.10.2008р. № 923) визначено, що цей Порядок установлює механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів.
Пунктом 3 Порядку від 08.10.2008р. № 923 встановлено, що для одержання сертифіката відповідності замовник або уповноважена ним особа подає письмову заяву інспекції, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт, або інспекції за місцем розташування закінченого будівництвом об'єкта, якщо проводилися будівельні роботи, на виконання яких не вимагається дозвіл, або будівельні роботи проводилися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства.
До заяви додаються: проектна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; акт готовності об'єкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, замовником, страховою компанією (у разі, коли об'єкт застрахований).
Згідно з пунктом 12 Порядку від 08.10.2008р. № 923 за результатами розгляду заяви з документами, що додаються до неї, та підсумкової перевірки інспекція протягом двох робочих днів приймає рішення про видачу сертифіката відповідності або відмову.
Підставами для відмови у видачі сертифіката відповідності є: неподання документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; невідповідність закінченого будівництвом об'єкта погодженій і затвердженій проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил.
У разі прийняття рішення про відмову у видачі сертифіката відповідності замовникові або уповноваженій ним особі надсилається протягом двох робочих днів повідомлення про прийняте рішення з обґрунтуванням причин відмови та рекомендаціями щодо усунення виявлених порушень за формою згідно з додатком 5. Відомості про відмову у видачі сертифіката відповідності вносяться до реєстру виданих сертифікатів відповідності та відмов у їх видачі. (пункт 14 Порядку від 08.10.2008р. № 923).
Так, відмовляючи у видачі сертифіката відповідності відповідач посилався на невідповідність поданих документів вимогам Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008р. № 923. Разом з тим, всупереч приписам статті 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000р. № 1699-ІІІ та пункту 14 Порядку не зазначив, які саме документи не було подано позивачем та не визначив перелік документів, які рекомендується подати.
Крім того, суд вважає, що відповідач безпідставно не врахував той факт, що право власності на об’єкти нерухомості, за прийняттям в експлуатацію яких позивачі звернулись, було визнано в судовому порядку на підставі статті 376 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість визнання права власності на нерухоме майно, самочинно збудоване на земельній ділянці. При цьому, під самочинним будівництвом розуміється об’єкт нерухомості, який збудований без належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Судовим рішенням, яким за позивачами було визнано право власності на об’єкт самочинного будівництва не встановлено порушень державних будівельних норм, стандартів та правил.
Крім того, згідно з висновками будівельно-технічної експертизи, що була проведена на замовлення позивачів Державним науково-дослідним та проектно-вишукувальним інститутом «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ», будівельні конструкції та будівля комплексу торгових павільйонів, розташованих за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 75, загальною площею 160,9 кв.м. відповідають діючим державним будівельним нормам України. Згідно даних висновків будівельні конструкції та будівля комплексу торгових павільйонів мають 100% будівельну готовність і можуть вважатися такими, що введені в експлуатацію як закінчені будівництвом об’єкти, що збудовані без відхилень від державних будівельних норм України.
Враховуючи наведені обставини, суд погоджується з доводами позивачів стосовно неможливості подання відповідачу таких документів як погоджений проект, акт готовності об'єкта до експлуатації. Приймаючи до уваги те, що право власності на об’єкти нерухомості набувались позивачами не в загальному, а в спеціальному порядку, суд вважає, що вимоги відповідача щодо подання стандартного пакету документів при подачі заяви на одержання сертифіката відповідності на підставі пункту 3 Постанови КМУ «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»є безпідставними.
Сертифікат відповідності покликаний лише засвідчити відповідність закінченого будівництвом об'єкта державним будівельним нормам, стандартам і правилам та готовність об’єкту до експлуатації і саме перевірку такої відповідності має здійснити відповідач у відповідності до пункту 7 Постанови КМУ «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів».
Враховуючи те, що до заяви про видачу сертифікату відповідності позивачами було подано документи, які засвідчували, що об’єкти нерухомості споруджені у відповідності до державних стандартів, будівельних норм і правил придатні для безпечної експлуатації та можуть бути введені в експлуатацію, відмова відповідача від видачі сертифіката відповідності є безпідставною та порушує права позивачів на експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту нерухомості, що перебуває у їх власності.
Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, одними із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принципи змагальності, диспозитивності та офіційного з’ясування усіх обставин справи. Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З урахуванням вище наведеного та враховуючи те, що відповідач у своїх запереченням, як і у відмові у видачі сертифіката відповідності, не зазначив, які саме документи не подані відповідачем та які йому рекомендовано подати для отримання сертифіката відповідності, а також те, що у своїх запереченнях, крім норм права якими він керувався при винесенні оскаржуваного рішення, відповідачем не було наведено жодного обґрунтування правомірності відмови в наданні сертифіката відповідності, суд дійшов висновку про те, що позивачами дотримано всіх вимог передбачених чинним законодавством для отримання сертифікат відповідності збудованого об'єкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, а тому відмова відповідача у видачі зазначеного сертифікату є неправомірною.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб’єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві не доведена правомірність своїх дій, пов’язаних з відмовою у видачі сертифіката відповідності та не наведено жодного обґрунтування правомірності видачі такої відмови, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Доказів, які б спростовували доводи позивачів відповідач суду не надав.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 9, 69-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову у видачі сертифіката відповідності від 01.02.2011р. № 201, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві.
Зобов’язати Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Ремонтник»та Товариству з обмеженою відповідальністю «ГДТ-Компаньйон»сертифікат відповідності збудованого об’єкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельним нормам і правилам на нежиле приміщення загальною площею 160,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні –протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Постанова у повному обсязі виготовлена < Дата >.