КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 вересня 2011 року 2а-3885/11/1070
приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1022
час прийняття постанови: 10 год. 49 хв.
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Воронюк М.М.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю)
від відповідача: ОСОБА_3 (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
до
про ОСОБА_4
Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області
визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_4 (далі по тексту –позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області (далі по тексту –ДПІ у Макарівському районі Київської області, відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2011р. № 0015331700.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідач при визначенні суми податкового зобов’язання за платежем «земельний податок»застосував неправильну ставку оподаткування земельних ділянок, що належать позивачу на праві приватної власності, що є порушенням норм Податкового кодексу України від 02.12.2010р (далі по тексту –Податковий кодекс).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 12 вересня 2011 року.
У судовому засіданні, призначеному на 12 вересня 2011 року, суд оголосив перерву до 26 вересня 2011 року .
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та просив позов задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач є власником земельних ділянок на підставі розпоряджень Макарівської райдержадміністрації від 15.11.2007р. № 4428 та від 29.02.2008р. № 1066, що підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 408951 –земельна ділянка площею 4,7300 га; серії ЯЖ № 408953 –земельна ділянка площею 7,6802га; серії ЯЖ № 408952 –земельна ділянка площею 8,1400 га; серії ЯД № 966509 –земельна ділянка площею 11,000 га; серії ЯД № 966508 –земельна ділянка площею 14,0800 га, копії яких наявні в матеріалах справи.
15 червня 2011 року ДПІ у Макарівському районі Київської області винесено податкове повідомлення-рішення № 0015331700, яким позивачу нараховано земельний податок у розмірі 27 713,96 грн.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. № 509-XII державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції, як забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.
Згідно з пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу, платник податків зобов'язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення
об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері
зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58
цього Кодексу.
Згідно пункту 58.1. статті 58 Податкового кодексу, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством,
контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.
Відповідно до пункту 287.5. статті 287 Податкового кодексу, земельний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Виходячи з вищезазначених норм чинного законодавства, зокрема Податкового кодексу, відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв у межах наданих йому повноважень.
Разом з тим, суд не погоджується із встановленою ставкою земельного податку на підставі якої нараховано земельний податок з огляду на наступне.
Відповідач при визначені суми податкового зобов’язання за платежем «земельний податок»застосовував ставку, яка закріплена в пункті 277.1. статті 277 Податкового кодексу України –ставка податку на земельні ділянки несільськогосподарських угідь, розташовані за межами населених пунктів, нормативно-правову оцінку яких не проведено, відповідно до якої за один гектар несільськогосподарських угідь, зайнятих господарськими спорудами сплачується 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим та по області.
Відповідно до розрахунку, наданого відповідачем у своїх доповненнях до заперечення проти позову, у власності позивача знаходиться 5 земельних ділянок загальною площею 45,6302 га. Нормативна грошова оцінка ріллі по Київській області становить 12147,2 грн.
Таким чином, 5 % від нормативної грошової площі ріллі по Київській області становить 607,36 грн. за 1 га. Оскільки позивачу належить земельні ділянки, загальний розмір яких складає 45, 6302 га, йому була нарахована сума податкового зобов’язання у розмірі 45,6302 х 607,36 = 27 713,96 грн.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визначаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Відповідно до витягів з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру серії БББ № 208346, угіддя земельних ділянок позивача складаються з рілля.
Відповідно до пункту «а»частини 2 статті 22 Земельного кодексу України, рілля належить до сільськогосподарських угідь.
Рілля (орна земля) - земельні ділянки, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари, площі парників і теплиць, найважливіша частина земельних угідь, що використовується для вирощування сільськогосподарських культур (зернових, технічних, овочевих, кормових та ін.)
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, земельні ділянки, що належать позивачу, не зайняті жодними будівлями чи спорудами, будівельні роботи на них не ведуться, що підтверджується довідками Наливайківської сільської ради Макарівського району Київської області від 12.04.2010р. № 110, 111, 112, 113, 114. Також, як видно із вищевказаних довідок, земельні ділянки позивача розташовані за межами населеного пункту.
Поняття "межі населених пунктів" визначається частиною 1 статті 173 Земельного кодексу України як "умовна замкнена лінія на поверхні землі", що відокремлює територію відповідного населеного пункту від інших.
Той факт, що земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту та те, що вони повністю складаються із рілля, виключає можливість їх використання для будівництва, оскільки відповідно до статті 38 Земельного кодексу України, землі житлової і громадської забудови –це земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування. Використання за таким цільовим призначенням потребує як включення таких земель до меж населеного пункту, так і саму зміну складу угідь, оскільки будівництво на ріллі є неможливе, з чого випливає, що на даний момент зазначені земельні ділянки не можуть використовуватись інакше, як за сільськогосподарським призначенням.
Враховуючи вищевказане, висновки відповідача про склад угідь земельних ділянок, що належать позивачу та про наявність будівель чи господарських споруд на вказаних земельних ділянках не відповідає дійсності.
Як вбачається з матеріалів справи, склад зазначених земельних ділянок –рілля, а тому при нарахуванні суми податкового зобов’язання відповідач мав застосовувати ставку земельного податку, передбачену підпунктом 272.1.1 пункту 272.2. статті 272 Податкового кодексу, а саме за 1 га ріллі, сіножатей та пасовищ –0,1 %.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно, з порушенням норм матеріального права, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція висвітлена в постановах Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2010р. у справі № 11/540 (2а-12464/08) та від 20.05.2010р. у справі № 11/541 (2а-12463/08).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.
Згідно із частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб’єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 9, 69-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області від 15.06.2011р. № 0015331700.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні –протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Постанова у повному обсязі виготовлена < Дата >.