04.10.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/9906/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНіколайчук С.В. < Текст >
при секретаріЄдаменко І.В.
за участю представників:
від позивача –
від відповідача - ОСОБА_1.(дов. у справі);
ОСОБА_3(дов. у справі),
ОСОБА_2 (дов. у справі);
< Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_6 до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
05 серпня 2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_6 до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (далі ДПІ у Жовтневому районі), в якому позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003935275 від 29.04.2011 року, винесене відповідачем.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що отримане ним 20.07.2011 року податкове повідомлення-рішення №0003935275 від 29.04.2011 року, згідно якого йому визначено суму податкового зобов’язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» в розмірі 1393,64 грн., не відповідає формі «Ф» (Додаток №01 до наказу №985 від 22.12.10р.), так як не містить посилання на розрахунок податкового зобов’язання, та є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки підставою для нарахування земельного податку являються дані державного земельного кадастру, а в даному випадку, як стверджує позивач, розрахунок земельного податку було проведено виходячи з середніх показників нормативної грошової оцінки земельних ділянок по місту.
Ухвалою суду від 10.08.2011 року відкрито провадження у справі №2а/0470/9906/11, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 30.08.2011р.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, на задоволенні позовних вимог наполягав.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання суду, в таке не з’явився, причин неприбуття не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, заперечень та доказів на їх підтвердження на пропозицію суду не наддав.
У зв’язку з необхідністю витребування доказів та неявкою в судове засідання відповідача, судовий розгляд справи неодноразово відкладався на 08.09.2011 року, 15.09.2011 року та 27.09.2011 року.
В наступних судових засіданнях представник відповідача надав витребовувані від нього документи та заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства, оскільки ОСОБА_6 являється власником нежитлових приміщень за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 і як власник нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку повинен сплачувати до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, тому позивачу правомірно нараховано до сплати з врахуванням середніх показників нормативної грошової оцінки земельних ділянок по місту земельний податок по зазначеним об’єктам нерухомості на 2011 рік у сумі 1393,64 грн., про що винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
У відзиві позивача на заперечення відповідача та надані ним документи позивач наполягає на тому, що контролюючий орган жодним документом не підтвердив правомірність своїх дій щодо нарахування позивачу земельного податку в сумі 1393,64 грн., адже долучені останнім до справи документи не відповідають формі Додатку 2 до Порядку нормативно грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук №18/15/21/11 від 27.01.06р., не містять жодних даних, передбачених цією формою; самостійне здійснення відповідачем розрахунку нормативно грошової оцінки земельних ділянок є перевищенням повноважень та грубим порушенням норм чинного законодавства, зокрема, ст.23 Податкового кодексу України.
Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
15 вересня 2006 року ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видано державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Заносієнко Н.М., спадкова справа 1201/2005 р., згідно якого він отримав Ѕ частку спадкового майна, яке складається з нежитлового приміщення – магазин продовольчих товарів – приміщення №2, загальною площею 51,1 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2;
16 вересня 2006 року ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видано державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Заносієнко Н.М., спадкова справа 1201/2005 р., згідно якого він отримав Ѕ частку спадкового майна, яке складається з нежитлового приміщення №2, загальною площею 48,2 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_3.
19 вересня 2006 року ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видано державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Заносієнко Н.М., спадкова справа 1201/2005 р., згідно якого він отримав Ѕ частку спадкового майна, яке складається з нежитлового приміщення, загальною площею 64,1 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1.
Згідно ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно із ст.269 Податкового кодексу України платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
У ст.270 Податкового кодексу України зазначено, що об’єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України).
Право власності позивача на нерухоме майно (нежитлові приміщення в багатоквартирних будинках за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2) підтверджується наявними у справі копіями витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.10.06р. та 19.10.06р. та не заперечується останнім.
Отже, якщо суб’єкт господарювання або фізична особа придбала житловий будинок, будівлю або споруду на підставі договору купівлі-продажу, міни, дарування, успадкування та ні інших умовах цивільно-правових угод, то до неї переходить право користування на цю земельну ділянку та сплачується земельний податок.
Відповідно до п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст.58 цього кодексу.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (ст.286 цього Кодексу).
Відповідно до п.286.6 ст.286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно в тій частині площі будівлі, що знаходяться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Відповідно до п.287.8 ст.287 Податкового кодексу власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.287.5 ст.287 вказаного Кодексу).
29.04.2011 року позивачу направлено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0003935275, винесене контролюючим органом, яким ОСОБА_6 згідно з п.п.54.3.3. п.54.3 ст.54 розділу ІІ та п.286.5 ст.286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов’язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в сумі 1393,64 грн., яке отримано ним 20.07.11р.
Позивачем податкове зобов’язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в сумі 1393,64 грн. не сплачено, оскільки він не визнає правомірність нарахування саме такої суми податку і оскаржує вказане податкове повідомлення-рішення в судовому порядку.
Так, згідно п.1.2 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень-рішень платниками податків, затвердженого наказом ДПА України 22.12.2010 року №985 (далі Порядок №985), органи державної податкової служби складають та направляють (вручають) платникам податків податкові повідомлення-рішення про нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби (п.2.1 цього ж Порядку).
У випадках, що зазначених у п.2.1 Порядку №985, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення: за формою згідно з додатком 1 для платників податків - фізичних осіб (форма "Ф"), якщо відповідно до законодавства орган державної податкової служби самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків, за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового або іншого законодавства.
Податкове повідомлення-рішення складається в двох примірниках за кожним окремим податком, збором разом із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), або штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами, пенею), передбаченими Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.(п. 2.3 Порядку №985).
У відповідності до п.2.4 Порядку №985 до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з наведенням в ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звітного періоду, а також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобов'язання.
Судом з’ясовано, що дійсно спірне податкове повідомлення-рішення надіслано позивачу без розрахунку податкового зобов’язання, однак в судовому засіданні на вимогу суду контролюючим органом було надано розрахунок суми податкового зобов’язання, визначеного у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.
Зокрема, згідно розрахунку, наданого відповідачем 08.09.2011 року, нарахування здійснено з урахуванням базової вартості одного квадратного метра у м.Дніпропетровську, яка на 2011 рік становить 297,68 грн. та виходячи з середніх показників нормативно-грошової оцінки земельних ділянок по місту, а саме: S*БB*ЗK*CЛK*КФB, де S – площа, БB – базова вартість одного квадратного метра, CЛK – сукупний локальний коефіцієнт, ЗK – зональний коефіцієнт, КФB – коефіцієнт функціонального використання. Таким чином, було визначено суму земельного податку по АДРЕСА_3 – (24,1*297,68*2,73*0,94*2,50)*1% = 460,26 грн.; по АДРЕСА_1 – (32,05*297,68*2,29*0,86*2,50)*1% = 469,02 грн.; по АДРЕСА_2 - (25,6*297,68*2,77*0,88*2,50)*1% = 464,40 грн.) 1393,64 грн.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Таким чином, недотримання контролюючим органом вимоги Порядку №985 щодо надіслання разом з податковим повідомленням-рішенням розрахунку податкового зобов’язання не звільняє позивача від обов’язку сплати земельний податок на 2011р. за зазначені вище об’єкти нерухомості, власником яких він є.
Щодо розміру податкового зобов’язання, яке позивач вважає завищеним та необґрунтованим відповідними даними з державного земельного кадастру, то відповідачем долучено до матеріалів справи лист ДП «Центр державного земельного кадастру» Дніпропетровська регіональна філія від 09.09.2011 року №2-2/2629 «Про надання інформації», отриманий на вимогу суду про надання доказів з державного земельного кадастру щодо нормативно грошової оцінки земельних ділянок, на яких розміщені спірні об’єкти нерухомого майна позивача, в якому вказано, що згідно Державного земельного кадастру м.Дніпропетровська орієнтовна нормативно грошова оцінка 1 кв.м. земельних ділянок за відповідними адресами (з урахуванням коефіцієнта функціонального використання Кф = 2,5 – землі комерційного призначення) станом на 01.08.11р. складає: АДРЕСА_3 – 1 847 грн., АДРЕСА_1 - 1 504 грн., АДРЕСА_2 – 1 738 грн.; та рішення №5/26 від 26.12.07р. Дніпропетровської міської ради «Про затвердження проекту «Нормативно грошова оцінка земель м.Дніпропетровська»», яким затверджено проект «Нормативно грошова оцінка земель м.Дніпропетровська» з базовою вартістю 1 кв.м. землі 237,36 грн. станом на 01.01.07р. з введенням у дію з 01.01.08р.
У зв’язку з отриманням листа від 09.09.2011 року №2-2/2629 відповідач в судовому засіданні 27.09.2011 року надав новий уточнюючий розрахунок, згідно якого нарахування земельного податку здійснено з урахуванням даних ДЄК від 09.09.2011 року та базової вартості 1 кв.м. у м. Дніпропетровську на 2011 рік (297,68 грн.), а також виходячи з середніх показників нормативно-грошової оцінки земельних ділянок по місту, а саме: S*НГО*1%, де S – площа, НГО – нормативно-грошова оцінка. Таким чином, було визначено суму земельного податку на 2011 рік по АДРЕСА_3 – (24,1*1847,0)*1% = 445,13 грн.; по АДРЕСА_1 – (32,05*1504,0)*1% = 482,03 грн.; по АДРЕСА_2 - 25,6*1 738,0)*1% = 444,06 грн.) 1371,22 грн.
З наведеного вище вбачається, що відповідачем в податковому повідомленні-рішенні №0003935275 від 29.04.2011 року невірно нараховано податкове зобов’язання за платежем земельний податок з фізичних осіб, а саме: завищено суму податкового зобов’язання на 22,42 грн.
Статтею 18 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.
Крім того, згідно даних Державного земельного кадастру м.Дніпропетровська на 09.09.2011 року суб’єкти ОСОБА_8 та ОСОБА_6 як власники або користувачі земельних ділянок на території м.Дніпропетровська не зареєстровані.
За таких обставин, надані у листі від 09.09.2011 року №2-2/2629 дані державного земельного кадастру про орієнтовну нормативно грошову оцінку 1 кв.м. земельних ділянок є офіційними та належними доказами у справі.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведенні норми матеріального права та обставини справи, суд зробив висновок, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003935275/0 від 29.04.2011 року підлягає скасуванню лише в частині визначення податкового зобов’язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в сумі 22,42 грн., щодо решти податкового зобов’язання на суму 1371,22 грн., то таке правомірно визначено податковим органом на підставі наявних в Державному земельному кадастрі відомостей по земельним ділянкам, за вказаними адресами, і в цій частині податкове повідомлення-рішення винесено законно.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_6 до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення задоволити частково.
Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003935275 від 29.04.2011 року, винесене ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, в частині нарахування ОСОБА_6 податкового зобов’язання з земельного податку з фізичних осіб в сумі 22,42 грн.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2011 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.В. Ніколайчук
< Текст >