ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"17" жовтня 2006 р. Справа №20/5297-А
за позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,
м. Хмельницький
до Білогірського спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства "Орлан",
смт. Білогір'я
про стягнення 3079,73 грн. заборгованості, у тому числі 130,79 грн. - пені
Суддя Гладій С.В.
Секретар судового засідання Кохан І.В.
За участю представників сторін:
від позивача – Нідзій І.М. - за дор. № 01-185/465 від 16.08.2006р.
від відповідача – Юрчук В.П. - директор.
Суть спору : Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить стягнути з відповідача 2948,94 грн. штрафних санкцій та 130,79 грн. пені за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач, всупереч вимогам статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, якою для підприємств, установ та організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4-х відсотків від загальної чисельності працюючих, не створив одне робоче місце для працевлаштування інвалідів і відповідно до статті 20 Закону повинен сплатити штрафні санкції за нестворені робочі місця.
Повноважний представник відповідача у судовому засіданні та у запереченнях на позов звертає увагу, що згідно Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції від 6.10.2005 року) норматив для працевлаштування інвалідів нашому підприємству встановлено в кількості 2-х робочих місць. Про вказане дізнались лише під час оформлення обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів позовної заяви про стягнення з нашого підприємства на користь Фонду адміністративно-господарських санкцій в сумі 3079,73 грн. З часу створення спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства "Орлан" (травень 2002 року) до дирекції підприємства по працевлаштуванню інвалідів жодного разу не зверталися працівники Фонду соціального захисту інвалідів, районної адміністрації, районної ради, а також інваліди. В обов'язки дирекції підприємства входить створення робочих місць. Заповненням вказаних робочих місць для інвалідів займаються працівники Фонду, центрів зайнятості і управлінь праці та соціального захисту населення. Враховуючи викладене, дирекція СЛГКП "Орлан" заперечує проти стягнення на позивача адміністративно-господарських санкцій, оскільки це є упущенням працівників Фонду та управління праці і соціального захисту населення ( п.10 "Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів" затверджене постановою КМ України від 3.05.1995р .№ 314 ). Крім того, надано до матеріалів справи копію листа управління праці та соціального захисту населення Білогірської райдержадміністрації від 22.09.2006р. № 944, копію листа Білогірського районного центру зайнятості від 21.09.2006р. № 22-03-1571, копію Положення про робоче місце інвалідні про порядок працевлаштування інвалідів.
Розглядом матеріалів справи встановлено :
Білогірське спеціалізоване лісогосподарське комунальне підприємство "Орлан", смт. Білогір'я зареєстроване як юридична особа. Тому, відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зобов’язане дотримуватися встановленого Законом нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих.
Відповідно до звіту форми № 10-ПІ за 2005рік про зайнятість та працевлаштування інвалідів, відповідачем визначена середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу, що становить 47 осіб, кількість працюючих інвалідів (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) –1 особа; чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до 4-х відсотковому нормативу –2 особи; фонд оплати праці штатних працівників – 138,6 тис.грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 2,9 тис. грн.
На підставі цього позивачем проведено розрахунок штрафних санкцій, що склали 2948,94 грн., враховуючи норматив згідно ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Відповідно до розрахунку суми штрафних санкцій чисельність інвалідів які мали б працювати на підприємстві становить 2 особи, відповідачу нараховано штрафні санкції у розмірі 2948,94 грн.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону, позивачем, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нараховано 130,79 грн. пені виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
У зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій та пені позивач просить суд стягнути 3079,73 грн.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.
Звертаючись до суду із позовом, Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, обґрунтовували свої вимоги тим, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, тому повинен нести відповідальність за ст. ст. 18-20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Проте з такими висновками не можна погодитися.
Статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено для підприємств (об'єднань), установ і організацій нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).
Робоче місце інваліда, згідно з п. 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, зі змінами та доповненнями, - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п. 5).
Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов’язує відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
За ст. 19 Закону керівники підприємств (об’єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Позивач вимоги закону виконав. Згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік передбачив 2 робочих місця для штатних працівників інвалідів, створених відповідно до 4-відсоткового нормативу. Із них фактично працювала тільки 1 особа.
Судом не приймається до уваги те, що обов’язок відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов’язком їх працевлаштувати. Судом встановлено, що органами працевлаштування інвалідів, визначеними у ст. 18 Закону, заходи щодо працевлаштування інвалідів на робочі місця у спеціалізоване лісогосподарське комунальне підприємство "Орлан" не вживались, інваліди на підприємство не направлялись, фактів відмови підприємством у працевлаштуванні інвалідів на вакантні посади не встановлено. Крім того, відповідачем були вжиті всі необхідні заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, що підтверджується листом - відповіддю Білогірського районного центру зайнятості № 22-03/924 від 25.05.2006р., листом - відповіддю управління праці та соціального захисту населення Білогірської райдержадміністрації від 29.05.2006р. № 671, копією довідки Білогірського районного центру зайнятості від 21.09.2006р. № 22-03/1571, копією довідки управління праці та соціального захисту населення Білогірської райдержадміністрації від 22.09.2006р. № 944.
Враховуючи, викладене суд вважає за необхідне в задоволенні позову частині стягнення 2948,94 грн. штрафних санкцій відмовити.
Щодо нарахування пені в розмірі 130,79 грн., судом приймається до уваги наступне:
Частиною 2 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Тобто, зазначеною другою частиною статті 20 Закону встановлено нарахування пені на повну суму недоїмки виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати. Таким чином нарахуванню пені передує сплата штрафних санкцій. Оскільки відповідачем сплата не проводилась, позивач безпідставно звернувся до суду з вимогою про стягнення 130,79 грн. пені.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 71, 86, 94, 104, 105, 158-163, 167, 254-259, п. п. 3, 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
У позові Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький до Білогірського спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства "Орлан", смт. Білогір'я про стягнення 3079,73 грн. відмовити.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Гладій
Віддруковано в 3-х примірниках :
1 – до матеріалів справи,
2 – позивачу,
3 –відповідачу