ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"11" жовтня 2006 р. Справа №20/5336-А
за позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,
м. Хмельницький
до Приватного підприємства "Парнас", м. Хмельницький
про стягнення 1623,19 грн.
Суддя Гладій С.В.
Секретар судового засідання Микитюк О.А.
За участю представників сторін:
від позивача - Горбулько В.Я. - за дор. № 01-185/465 від 16.08.2006р.
від відповідача - Паленський Г.П. - директор підприємства.
Суть спору : Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить стягнути з приватного підприємства "Парнас", м. Хмельницький 1553,33 грн. штрафних санкцій та 69,86 грн. пені за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач, всупереч вимогам статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, якою для підприємств, установ та організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4-х відсотків від загальної чисельності працюючих, не створив одне робоче місце для працевлаштування інвалідів і відповідно до статті 20 Закону повинен сплатити штрафні санкції за нестворені робочі місця.
Повноважний представник відповідача у судовому засіданні та у запереченні на позов проти позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314/ із змінами, внесеними згідно постанови КМ України № 19 від 10 січня 2002 року/ робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування. Таке робоче місце на підприємстві створено і готові працевлаштувати інваліда. Щомісячно подавались інформації в міський центр зайнятості про наявність вакантних місць для інваліда, але інваліди на протязі 2005 року для працевлаштування на наше підприємство не направлялись. Що стосується створення „робочого місця", то законодавство України не містить поняття "фізичного створення робочого місця для інваліда". Створення робочих місць для інваліда здійснюється при наявності особи відповідної категорії, оскільки конкретні вимоги відносно робочого місця встановлені в його особисті програмі реабілітації. Отже, без наявності інваліда неможливо провести атестацію робочого місця для інваліда. Підкреслює, що ст. 18 Закону про захист інвалідів передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється центральними органами виконавчої влади з питань праці і соціальної політики (через центри зайнятості), органами місцевого самоврядування (місцевими радами) і громадськими організаціями інвалідів. Якби інвалід до нас був направлений ми його обов'язково би працевлаштували. Вини, що нам не направлявся на роботу інвалід немає. Оскільки позов безпідставний, то в його задоволенні просить відмовити.
Розглядом матеріалів справи встановлено :
Приватне підприємство "Парнас", м. Хмельницький зареєстроване як юридична особа. Тому, відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зобов’язане дотримуватися встановленого Законом нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих.
Відповідно до уточнюючого звіту форми № 10-ПІ за 2005 рік про зайнятість та працевлаштування інвалідів, відповідачем визначена середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу що становить 15 осіб, кількість працюючих інвалідів (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) –0,25; чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до 4-х відсотковому нормативу –1 особа; фонд оплати праці штатних працівників –23,3 тис.грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 1553 грн.
На підставі цього позивачем проведено розрахунок штрафних санкцій, що склали 1553,33 грн., враховуючи норматив згідно ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Відповідно до розрахунку суми штрафних санкцій чисельність інвалідів які мали б працювати на підприємстві становить 1 особа, відповідачу нараховано штрафні санкції у розмірі 1553,33 грн.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону, позивачем, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нараховано 69,86 грн. пені виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
У зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій та пені позивач просить суд стягнути 1623,19 грн.
Відповідачем надано копії звітів форми № 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках станом на станом на 10.01.2005р. (потреба в 2 осабах-інвалідах), станом на квітень 2005р. (потреба в 1 особі-інваліда), станом на травень 2005р. (потреба в 2 осабах-інвалідах), станом на 25.06.2005р. (потреба в 1 особі-інваліда), станом на 22.07.2005р. (потреба в 1 особі-інваліда), станом на 19.08.2005р. (потреба в 2 особах-інвалідах), станом на 19.09.2005р. (потреба в 2 особах-інвалідах), станом на жовтень 2005р. (потреба в 2 особах-інвалідах), станом на 18.11.2005р. (потреба в 2 особах-інвалідах).
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.
Відповідно до ч.8 ст. 69 Господарського Кодексу України передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Згідно ч.1 ст. 19. Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( із змінами та доповненнями) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів (ч.2 ст.19 вказаного Закону).
Відповідно до ч.1 ст.20 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
При цьому, п.10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі –Положення), передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Разом з тим, згідно з пунктом 5 вказаного Положення передбачено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно, вказаним Положенням визначено, що робоче місце інваліда – це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні), установі та організації незалежно від форми власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п.1); робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.3).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно уточнюючого звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2005р. відповідач передбачив робоче місце для штатного працівника - інваліда, створеного відповідно до вимог ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні“. При цьому, відповідач у поданих до Хмельницького міського центру зайнятості звітах форми 3-ПН повідомив про потребу в працевлаштуванні інвалідів, а саме визначив в звітах: станом на 10.01.2005р. (потреба в 2 осабах-інвалідах), станом на квітень 2005р. (потреба в 1 особі-інваліда), станом на травень 2005р. (потреба в 2 осабах-інвалідах), станом на 25.06.2005р. (потреба в 1 особі-інваліда), станом на 22.07.2005р. (потреба в 1 особі-інваліда), станом на 19.08.2005р. (потреба в 2 особах-інвалідах), станом на 19.09.2005р. (потреба в 2 особах-інвалідах), станом на жовтень 2005р. (потреба в 2 особах-інвалідах), станом на 18.11.2005р. (потреба в 2 особах-інвалідах).
Відповідно ПП "Парнас" повідомляло про вільні робочі місця та вакантні посади на яких може використовуватися праця інвалідів.
За таких обставин, відповідачем вжито заходів для працевлаштування інвалідів, тому після вжиття вказаних заходів саме на органи соціального захисту населення покладається обов’язок займатися пошуком інвалідів та їх направленням на підприємство для працевлаштування.
Судом звертається увага на те, що оскільки відповідачем вжито передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладено обов’язку щодо сплати адміністративно-господарських санкцій за не направлення уповноваженими органами інвалідів для працевлаштування, а також за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштовуватись на підприємство відповідача.
Всупереч ст.71 КАС України доказів, які в спростували зазначене, позивачем не подано.
Враховуючи, викладене суд вважає за необхідне в задоволенні позову в частині стягнення 1553,33 грн. штрафних санкцій відмовити.
Щодо нарахування пені в розмірі 69,86 грн., судом приймається до уваги наступне:
Частиною 2 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Тобто, зазначеною другою частиною статті 20 Закону встановлено нарахування пені на повну суму недоїмки виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати. Таким чином нарахуванню пені передує сплата штрафних санкцій. Оскільки відповідачем сплата не проводилась, позивач безпідставно звернувся до суду з вимогою про стягнення 69,86 грн. пені.
За таких обставин, дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що у позові необхідно відмовити з викладених вище підстав.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У позові Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький до Приватного підприємства "Парнас", м. Хмельницький про стягнення 1623,19 грн. відмовити.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Гладій
Віддруковано в 3-х примірниках :
1 –до матеріалів справи,
2 –позивачу,
3 –відповідачу