23.09.2011
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/8209/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКальника Віталія Валерійовича < Текст >
при секретаріПетранцові О.Ю.
за участю:
представника позивача Селищевої О.В.
представника відповідача Макушева Є.П.< ПІБ Представників > < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саруд" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Саруд»08 липня 2011 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська з позовними вимогами, з урахуванням поданої заяви від 02 вересня 2011 року про зміну позовних вимог, про:
- визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Саруд»з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року та проведення 06 квітня 2011 року документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Саруд»;
- визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо висновків, викладених у Акті перевірки від 06 квітня 2011 року №330/233-36494855 «Про результати документальної невиїзної перевірки суб’єкта господарювання ТОВ «Саруд»з питання дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року».
В обґрунтування позову зазначено, що перевірку відповідачем проведено протиправно із порушенням вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, позивачу не було вручено копію наказу про проведення документальної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки; позивач дізнався про існування акту перевірки від 06 квітня 2011 року №330/233-36494855 від контрагентів, а отримав цей акт лише 13 червня 2011 року після звернення до податкової інспекції; висновки, викладені у акті перевірки, є необґрунтованими, безпідставними, прийнятими без урахування всіх обставин, які мають значення, містять неправдиві відомості; у відповідача відсутні повноваження надавати оцінку цивільно-правовим діям позивача, визнавати або встановлювати недійсність (нікчемність) правочинів. Використання відповідачем недостовірних та незаконних висновків, викладених у акті перевірки, негативно впливає на ділову репутацію позивача, чим грубо порушуються законні права та інтереси останнього.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення проти позову, просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначено, що при проведенні перевірки податкова інспекція діяла в межах, встановлених законодавчими та нормативно-правовими актами, повноважень на викладення у акті перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Саруд»(код ЄДРПОУ 36494855) зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 21 травня 2009 року, номер запису про державну реєстрацію №12241020000046508. Підприємство взято на податковий облік з 22 травня 2009 року №6464, та станом на час проведення перевірки перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська. У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23 червня 2009 року №100232287, виданого Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська, індивідуальний податковий номер №364948504677, свідоцтво платника ПДВ анульовано 15 березня 2011 року.
Фахівцями Відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська здійснено вихід на юридичну адресу підприємства (49099, м. Дніпропетровськ, бульвар Рубіновий, буд. 10, кв. 65), про що складено довідку про встановлення місцезнаходження платника податків від 03 березня 2011 року №192/7/26-30, згідно якої встановити місцезнаходження платника податків ТОВ «Саруд»не є можливим.
У ході проведення перевірки матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено, що за юридичною адресою ТОВ «Саруд»(49099, м. Дніпропетровськ, бульвар Рубіновий, буд. 10, кв. 65) не знаходиться.
Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська листом від 29 березня 2011 року вих. №7507_1/10/23-323 направлено на адресу ТОВ «Саруд»копію наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Саруд»за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року»від 29 березня 2011 року №351-6 та повідомлення про запрошення на перевірку від 29 березня 2011 року №7507_2, проте конверт повернувся до податкової інспекції у зв’язку із неврученням, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, податковою інспекцію вжито усі заходи для належного повідомлення підприємства про проведення перевірки.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі довідки від 16 березня 2011 року №6121/8/04-033, виданої Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська, та на підставі пункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України старшим державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок відшкодування ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб Соколянською К.П. 05 квітня 2011 року проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Саруд»з питання дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами перевірки складено Акт від 06 квітня 2011 року №330/233-36494855.
Перевірку проведено у приміщенні Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська без присутності директора ТОВ «Саруд»Атамас С.Ю. або уповноважених ним осіб у зв’язку із тим, що на момент проведення та складання акту перевірки за місцезнаходженням юридичної особи за юридичною адресою (49099, м. Дніпропетровськ, бульвар Рубіновий, буд. 10, кв. 65) посадові або уповноважені особи підприємства відсутні.
Відповідно до Акту перевірки від 06 квітня 2011 року №330/233-36494855, у ході проведення перевірки матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено, що за юридичною адресою ТОВ «Саруд»(49099, м. Дніпропетровськ, бульвар Рубіновий, буд. 10, кв. 65) не знаходиться, не виявлено жодних первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь-яких інших первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської операції, у зв’язку із чим податковою інспекцією встановлено факт порушення ТОВ «Саруд»статті 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, такі правочини є нікчемними. Податковою інспекцією зазначено про наявність розбіжностей за даними «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а саме наявні розбіжності по заниженню податкових зобов’язань з ПДВ за грудень 2010 року з Державним підприємством «орган з сертифікації обладнання систем залізничної автоматики, релейного захисту та пристроїв тягового електропостачання»(код ЄДРПОУ 25530532) в сумі 25 000,00 грн.
Контролюючим органом також зазначено, що у зв’язку із відсутністю у ТОВ «Саруд»необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, згідно частин 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 218 Цивільного кодексу України, зазначені правочини укладені із підприємствами-контрагентами мають ознаки нікчемності.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Крім того, згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд зазначає, що правочини, укладені між позивачем та підприємствами-контрагентами були укладені, виконані та оподатковувані позивачем, що було відображено у податкових деклараціях позивача з податку на додану вартість за грудень 2010 року, наданих до податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська. Кожна сторона правочину виконала свої обов’язки, передбачені умовами цих договорів належним чином, що підтверджується копіями первинних документів. Хибним є висновок щодо не підтвердження господарських операцій поставки товарів стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та ін., які є економічно необхідними для виконання такого постачання чи здійснення господарської діяльності.
Порядок дій органів ДПС при визнанні нікчемності правочинів регламентується та роз'яснюється наказами ДПА України від 22 лютого 2008 року №106 «Про організацію роботи юридичних підрозділів в органах державної податкової служби» та наказом від 18 квітня 2008 року №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», Методичними рекомендаціями органів державної податкової служби по руйнуванню схем ухилення від оподаткування та формуванню доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, доведеними до регіональних ДПА Листом від 03 лютого 2009 року №2010/7/10-1017/256.
Метою застосування вищезазначених Методичних рекомендацій є формування належної доказової бази у справах про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними правочинами, як засіб протидії застосуванню схем ухилення від оподаткування недобросовісними платниками, а також необхідність дослідження документообігу (аналіз усіх документів, де відображаються господарські операції), форм здійснення розрахунків, товарного потоку (дослідження фактичного руху товарів від товаровиробника по ланцюгу постачання до кінцевого споживача) для виявлення ознак нікчемності правочину.
Таким чином, висновки про нікчемність і таким чином тлумачення змісту правочинів можуть бути зроблені органами державної податкової служби самостійно під час проведення перевірок платника податків, без додаткового звернення в суди із відповідними позовами, обґрунтованість яких підлягає перевірці судом під час розгляду справи про застосування конфіскаційних санкцій, передбачених статтею 208 ГКУ або під час оскарження повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання платнику податків за результатами такої перевірки.
Оскільки дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, то й і аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податками на додану вартість в розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі викладеного, виходячи з норм Податкового кодексу України, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо висновків, викладених у Акті перевірки від 06 квітня 2011 року №330/233-36494855 «Про результати документальної невиїзної перевірки суб’єкта господарювання ТОВ «Саруд»з питання дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року», оскільки правочини, укладені між ТОВ та підприємствами-контрагентами були спрямовані на здійснення поставки товарів, виконання робіт та надання послуг, виконувались сторонами, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тобто, мали реальні правові наслідки, та відповідають вимогам Цивільного кодексу України.
Щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Саруд», суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Провадження у справі в адміністративному суді може бути порушено за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки у розумінні статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
У той же час, вчинені державною податковою інспекцією дії стосовно проведення невиїзної документальної перевірки, не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.
Отже, оскаржені позивачем дії податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини 1 статті 17 КАС.
Аналогічну позицію займає і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 07 квітня 2011 року у справі №К-38013/10 (15751062 номер в ЄДРСР) за позовом ТОВ «Метал-Союз Плюс»до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання дій щодо проведення перевірки неправомірними.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»04 грудня 1990 року №509-XII, органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Згідно статті 10 Закону №509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: 1) здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); 3) контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; 7) аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; 8) проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; 9) за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; 10) передають відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції.
Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, зокрема: запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення перевірок вимагати виготовлення платником податків (уповноваженим представником платника податків) і безоплатно отримувати від них засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за її наявності) копії документів, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та пояснень з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та ін.
Статтею 79 Податкового кодексу України регулюється поняття документальної невиїзної перевірки.
Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Відповідно до Розділу 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.
Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Отже, з аналізу вищенаведених норм виходить, що податкова інспекція наділена повноваженнями проводити перевірки та складати акти або довідки за результатами проведення таких перевірок із зазначенням виявлених порушень чинного законодавства.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Саруд»з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року та проведення 06 квітня 2011 року документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Саруд», оскільки податковою інспекцією здійснено усі заходи для повідомлення позивача про проведення перевірки, та органи податкової інспекції наділені повноваженнями для проведення перевірок нормами чинного законодавства України.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо висновків, викладених у Акті перевірки від 06 квітня 2011 року №330/233-36494855 «Про результати документальної невиїзної перевірки суб’єкта господарювання ТОВ «Саруд»з питання дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року».
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 27.09.2011 року.
.
Суддя
< Список >
< Список >
< Список >
В.В. Кальник
< Текст >