Справа № 2-369/2007року

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2007 року                                                                          м.  Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі головуючого - судді:                      Барашкова В.В.

при секретарі:                                              Шевчук І.Ю.

за участю сторін і представників сторін: позивачки - ОСОБА_1 ,  представника позивачки -ОСОБА_4  відповідачки - ОСОБА_2,  представника третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Івано-Франківської Міської Ради - Кедик Н.С. ,  та представника третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів - Борки П.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача Івано-Франківське міське управління земельних ресурсів,  Івано-Франківська міська рада,  Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора,  про визнання державного акту недійсним,  суд, -

встановив:

ОСОБА_1звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача Івано-Франківське міське управління земельних ресурсів,  Івано-Франківська міська рада,  Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора,  про визнання державного акту недійсним.

Ухвалами суду від 10.07.06р.,  03.11.06p та від 28.02.2007 року в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача залучено Івано-Франківське міське управління земельних ресурсів,  Івано-Франківську міської Раду та Першу Державну нотаріальну контору.

Під час провадження по справі позивачка звернулась до суду з завою про поновлення строків позовної давності для захисту порушеного права,  яку в судовому засіданні підтримала.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1  та її представник ОСОБА_4 позов підтримали по мотивах викладених в позовній заяві і просили суд постановити рішення,  яким позов задоволити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала не заперечила проти його задоволення.

Представники третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача Івано-Франківської Міської Ради та Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів в судовому засіданні при вирішенні даного спору поклалися на розсуд суду. Відповідач та представники третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача Івано-Франківської Міської Ради,  Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів та Першої Державної нотаріальної контори в судове засідання не з»явилися з невідомих суду хоча про час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

За таких обставин,  керуючись  ст.  ст. 169,  224 ЦПК України,  суд вважає,  що в даному випадку можна провести заочний розгляд справи,  враховуючи,  що позивачка,  представник позивачки та відповідачка ОСОБА_2 не заперечують проти такого розгляду справи.

Окрім пояснень сторін судом були досліджені наступні письмові докази: 1 .Копії свідоцтв про смерть. 2.Копія листа від 12.05.2006 року № 1041.

З.Копія Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.02.2004 року. 4.Копія Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно. 5.Копія Свідоцтва про право власності на житло від 31.07.1997 року. б.Копія Державного Акту на право приватної власності на землю. 7.Копія Свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.08.1997 року. 8.Копія Архівного Витягу з рішення виконкому Івано-Франківської міської Ради № 182 від 18.05.1994 року.

Заслухавши пояснення сторін,  дослідивши письмові докази по справі,  суд вважає,  що позов підлягає до задоволення,  виходячи з наступного.

Відповідно до  ст.   ст.  10, 11, 57-60 ЦПК України,  цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи,  які беруть участь у справі,  мають рівні права щодо подання доказів,  їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,  крім випадків,  встановлених цим Кодексом.  Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам,  які беруть участь у справі,  їх права та обов'язки,  попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках,  встановлених цим Кодексом.  Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  поданим відповідно до цього Кодексу,  в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі. Особа,  яка бере участь у справі,  розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб,  які не мають цивільної процесуальної дієздатності),  в інтересах яких заявлено вимоги. Суд залучає відповідний орган чи особу,  яким законом надано право захищати права,  свободи та інтереси інших осіб,  якщо дії законного представника суперечать інтересам особи,  яку він представляє. Доказами є будь-які фактичні дані,  на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін,  та інших обставин,  які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін,  третіх осіб,  їхніх представників,  допитаних як свідків,  показань свідків,  письмових доказів,  речових доказів,  зокрема звуко - і відеозаписів,  висновків експертів. Належними є докази,  які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази,  які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази,  які одержані з порушенням порядку,  встановленого законом.  Обставини справи,  які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,  крім випадків,  встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини,  які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі,  виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено,  що на підставі рішення Івано-Франківського міськвиконкому від 14.07.1993 р. за№ 280 видане свідоцтво про право власності на житло від 30.07.1993 p.,  згідно якого одноквартирний будинок,  який знаходиться в АДРЕСА_1,  належав на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1,  ОСОБА_5- чоловіку позивачки,  ОСОБА_2та матері

чоловіка - ОСОБА_6. ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_5помер,  що стверджується свідоцтвом про смерть за № НОМЕР_1 від 29.02.1996 р. Після його смерті належну йому частку в домоволодінні успадкували ОСОБА_1  та ОСОБА_2,  що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом за № 0660664 від 29.08.1997р. 22.05.2003р. померла ОСОБА_6,  що стверджується свідоцтвом про смерть за НОМЕР_2 ОСОБА_6  заповіла все своє майно внучці - ОСОБА_2та своєму другому синові - ОСОБА_3,  що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом за № 542918 від 6.02.2004 року. Як вбачається з довідки Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації від 12.05.2006 р. № 1041 на сьогоднішній день право власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1зареєстровано за позивачкою,  ОСОБА_2 та покійною ОСОБА_6  Проте,  під час оформлення спадщини позивачка встановила,  що на підставі рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 18.05.1994 р. № 182,  ОСОБА_6  видано державний Акт на право приватної власності серія ІФ № 15/2 - 003443 на земельну ділянку земельну ділянку площею 0, 0669 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. 

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України,  правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів,  строк пред'явлення яких,  встановлений законодавством,  що діяло раніше,  не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Статтями 75,  76,  80 ЦК УРСР передбачалось,  що позовна давність застосовується судом,  арбітражем або третейским судом незалежно від заяви сторін,  а також,  перебіг строку позовної починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня,  коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права. Закінчення строку позовної давності до предявлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд,  визнає поважною причину пропуску строку позовної давност,  порушене право підлягає захисту.

Як зазначалось вище,  оспорюваний державний акт про право власності на земельну ділянку був виданий ОСОБА_6  21.07.1995 року,  таким чином строк позовної давності для захисту порушеного права позивачки сплинув 22.07.1998 року. Проте,  як встановлено під час провадження по справі,  позивачка довідалась про існування зазначеного документу тільки під час оформлення права на спадщину своєї дочки - ОСОБА_2 у 2004 році. За таких обставин пропущений строк позовної давності,  на думку суду,  з поважних причин і підлягає до поновлення.

Диспозицією  ст.  30 ЗК України від 18.12.1990 року,  передбачалось,  що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах,  передбачених статтею 67 цього Кодексу,  і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і,  якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників,  а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

У відповідності до  ст.   ст.  373,  377 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України та набувається і здійснюється відповідно до закону; до особи,  яка придбала житловий будинок,  будівлю або споруду,  переходить право власності на земельну ділянку,  на якій вони розміщені,  без зміни її цільового призначення,  у розмірах,  встановлених договором.  Аналогічним чином згідно ч. ч. 1,  4  ст.  120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод; при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб,  право на земельну ділянку визначається пропорційно

часткам осіб у вартості будівлі та споруди,  якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Таким чином,  з набуттям ОСОБА_6 ,  ОСОБА_5,  ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2,  права спільної сумісної власності на квартиру у одноквартирному будинку по АДРЕСА_1,  вони набули і право спільної сумісної власності на земельну ділянку відведену для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0, 0669 га. Тому отримання ОСОБА_6  оспорюваного державного акту про право приватної власності на цілу земельну ділянку унеможливило посвідчення і отримання відповідних документів у встановленому ЗК України від 18.12.1990 року,  діючим ЗК України,  порядку,  тобто реалізацію права іншими учасниками спільної власності на землю.

Статтею 48 ЗУ «Про власність» встановлено,  що Україна законодавчо забезпечує громадянам,  організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права,  хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння,  і відшкодування завданих цим збитків.

Виходячи  з  вищевказаного  суд вважає,   що  позов  є  підставним  і  підлягає до задоволення.

Керуючись  ст.  48 ЗУ «Про власність»,   ст.   ст.  75,  76,  80 ЦК УРСР,   ст.  30 ЗУ України від 18.12.1990 р.,   ст.   ст.  10,  11,  57-60, 208, 209, 212-215, 218, 224-232 ЦПК України,  суд,  -

вирішив: 

Позовну заяву ОСОБА_1до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача Івано-Франківське міське управління земельних ресурсів,  Івано-Франківська міська рада,  Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора,  про визнання державного акту недійсним -задоволити .

Визнати недійсним та скасувати Державний акт про право приватної власності на землю серії ІФ 15/2-003443,  виданий 21.07.1995 р. на ім'я ОСОБА_6.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення,  апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви на апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

У разі подання заяви про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у строк,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом,  що його ухвалив,  за письмовою заявою відповідача,  поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.