19.09.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/6124/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дєєва М.В. < Текст >
розглянувши у письмовому провадженні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування , -
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 1288 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фізична особа – підприємець ОСОБА_2 своєчасно не здійснює розрахунки з Пенсійним фондом України, внаслідок чого у неї виникла заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в сумі 1288 грн. В добровільному порядку відповідач заборгованість не сплачує, що стало підставою звернення позивача до суду.
Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та про підтримання позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач неодноразово повідомлявся за адресою місцезнаходження, зазначеної в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, про час та місце розгляду даної справи, проте у судові засідання не з’явився. Заперечень проти позову не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.
За таких обставин, у відповідності до ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Фізична особа – підприємець ОСОБА_2, відповідно до п.1 ч.1 ст. 14 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” є страхувальником та зареєстрована як платник страхових внесків в УПФУ в Ленінському районі м. Дніпропетровська.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (чинної на час виникнення правовідносин), страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Нарахування страхових внесків здійснюється на умовах визначених ст. 19 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”(чинної на час виникнення правовідносин).
Відповідно до п. 6 ст. 20 вищевказаного Закону, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць.
Відповідно до п.п. 4 п. 8 розділу XV Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”(у редакції від 08 липня 2010 року № 2461-VI), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Визначення мінімального страхового внеску наведено у ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як суми коштів, що визначається розрахунком як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Мінімальний страховий внесок розраховується згідно з п. 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
Оскільки мінімальний розмір заробітної плати згідно Законів України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року № 1646-VI та «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-VI з 1 липня по 1 жовтня 2010 року становив 888 грн., при цьому, розмір мінімального страхового місячного внеску за цей період становив 294 грн. 82 коп. (888 грн. х 33,2%), з 1 жовтня по 30 листопада 2010 року становив 907 грн., при цьому, розмір мінімального страхового місячного внеску за цей період становив 301 грн. 12 коп. (907 грн. х 33,2%), з 1 грудня 2010 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 922 грн., розмір мінімального страхового місячного внеску в грудні 2010 року становив 306 грн. 10 коп. (922 грн. х 33,2%).
Відповідно до самостійно поданого до УПФУ у Ленінському районі м. Дніпропетровська розрахунку страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік, відповідачем самостійно були нараховані страхові внески в сумі 1288 грн. Вказана сума боргу відповідачем сплачена не була.
30.03.2011 року УПФУ в Ленінському районі м. Дніпропетровська направило на адресу відповідача вимогу про сплату боргу № Ф537-У, яка отримана відповідачем, що підтверджується підписом в графі про отримання. Проте, зазначена вимога була залишена відповідачем без виконання.
З огляду на вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позивачем надані належні докази, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
За таких підстав, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська – задовольнити.
Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська заборгованість в сумі 1288 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят вісім гривень).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >М.В. Дєєв
< Текст >