19.09.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/8874/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В. < Текст >
при секретаріПрокопенко О.А.
за участю:
від позивача:
від відповідачів: ОСОБА_3 (довір. у справі);
ОСОБА_4 (довір. у справі);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Партнер Груп" до головному спеціалісту сектору з контролю за використанням та охороною про визнання незаконним і скасування акту та припису, -
ВСТАНОВИВ:
19 липня 2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Партнер Груп» (далі ТОВ «Торговий дім «Партнер Груп»), в якому позивач просить забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення дії виданого головним спеціалістом сектору з контролю за використанням та охороною земель управління Держкомзему у м. Дніпропетровську ОСОБА_5 припису №33 від 19.05.2011 року, до набрання постановою суду у адміністративній справі законної сили, а також визнати незаконним та скасувати акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.05.2011 року і припис №33 від 19.05.2011 року, складені відповідачем.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що акт та припис відповідача порушують чинне законодавство і підлягають скасуванню з тих підстав, що після укладення і державної реєстрації договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 04.12.2007 року і від 19.03.2009 року до позивача згідно вимог чинного законодавства перейшло право користування земельними ділянками площею 1,2 га і 0,0492 га, на яких розміщено це нерухоме майно; крім того відповідачем не наведено жодних доказів того, що земельна ділянка площею 0,1163 га використовується позивачем і є земельним сервітутом, встановленим в інтересах певної особи у передбаченому ст.100 Земельного кодексу України порядку.
Ухвалою суду від 21.07.2011р. відкрито провадження у справі №2а/0470/8874/11, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 29.07.2011р.
Також, ухвалою суду від 21.07.2011 року у задоволенні клопотання ТОВ «Торговий дім «Партнер Груп» про забезпечення адміністративного позову – відмовлено.
У зв’язку з неявкою в судове засідання представника позивача судовий розгляд справи відкладено на 11.08.2011 року, а у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів судовий розгляд справи відкладено на 01.09.2011 року.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові; водночас звернув увагу суду на те, що перевіряючи вийшли за межі предмету перевірки, визначеного у вимозі прокуратури від 11.04.11р. №6-616 вих-11.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач користується земельними ділянками, розміщеними під будівлями та спорудами ТОВ «Торговий дім «Партнер Груп», без достатніх правових підстав, оскільки у нього відсутні будь-які документи, які б підтверджували його право на користування цими земельними ділянками (рішення відповідної ради або розпорядження адміністрації, договір оренди земельної ділянки, Державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею, довідка про реєстрацію у державному земельному кадастрі).
В судовому засіданні представник відповідача надала суду додаткові пояснення, в яких зазначила, що згідно з листом Державного комітету України із земельних ресурсів щодо застосування терміна «самовільне зайняття земельної ділянки» 11.11.2008 року №14-17-4/12991 передбачено, що набуття права на земельну ділянку, житловий будинок, будівлю або споруду на підставі укладення цивільно-правової угоди не надають права на використання земельної ділянки, оскільки у ч.3 ст.125 Земельного кодексу України визначено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації забороняється; перевірка дотримання вимог земельного законодавства ТОВ «Торговий дім «Партнер Груп» проводилась на виконання вимоги Дніпропетровської природоохоронної прокуратури від 11.04.2011 року про проведення перевірки дотримання суб’єктом господарювання ТОВ «Торговий дім «Партнер Груп» вимог земельного законодавства України при користуванні земельною ділянкою за адресою: вул. Г.Сталінграду, 151 у м. Дніпропетровськ.
Ухвалою суду від 01.09.2011 року провадження у адміністративній справі №2а/0470/8874/11 за адміністративним позовом ТОВ «Торговий дім «Партнер Груп» до головного спеціаліста сектору з контролю за використанням та охороною земель управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ ОСОБА_5 в частині визнання незаконним та скасувати акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.05.2011 року закрито.
Щодо решти позовних вимог – визнання незаконним та скасування припису №33 від 19.05.11р., складеного відповідачем, продовжено розгляд справи по суті.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд зробив висновок, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного:
згідно з п.1 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 року №224 (далі Положення №224), Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.7 цього Положення Держкомзем здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи і затверджує положення про них.
Згідно ст.15 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин належить, зокрема, здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель.
У відповідності до приписів статті 9 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи. Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; часті у роботі комісій при прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.
Відповідно до приписів статті 6 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: 1) додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; 2) виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; 3) додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.
З наведених норм права вбачається право організації та проведення перевірки управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель.
Так, 18 травня 2011 року головним спеціалістом сектору з контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_5 на підставі вимоги Дніпропетровської природоохоронної прокуратури від 11.04.2011р. №6-616 вих -11, відповідно до вимог ст.6 і 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» проведена позапланова перевірка з питання дотримання вимог земельного законодавства ТОВ «Торговий дім «Партнер Груп» під час користування земельною ділянкою за адресою: вул.Г.Сталінграду, 151 у м.Дніпропетровську (під фактичне розміщення будівель та споруд), за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.05.11р.
У ході проведення перевірки встановлено, що на земельні ділянки площею 1,2 га та 0,0492 га використовуються ТОВ «Торговий дім «Партнер Груп» під фактичне розміщення будівель та споруд, право власності на які належать ТОВ «Торговий дім «Партнер Груп» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.12.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №9448, акту приймання-передачі нерухомого майна від 12.12.2007 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майна від 26.03.2008 року, номер витягу 18242629 та договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.03.2009 року.
Виїздом на місце встановлено, що станом на 18.05.2011 року земельна ділянка площею 0,1163 (земельний сервітут: для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху) огороджена залізобетонним парканом та самовільно використовується ТОВ «Торговий Дім «Партнер Груп», що є порушенням ст.53-1 Закону України про адміністративне правопорушення.
Крім того, усі зазначені земельні ділянки в порушення ст.125, 126 Земельного кодексу України використовується без державної реєстрації права власності на земельну ділянку, права постійного користування та права оренди земельної ділянки, а також без документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
На підставі акту перевірки відповідачем 19.05.2011р. винесено припис №33, яким зобов’язано позивача привести використання земельної ділянки у відповідність до чинного законодавства у 30-ти денний термін.
Не погоджуючись з висновками та вимогами відповідача позивач оскаржив даний припис в судовому порядку.
Згідно до ч.1,2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цивільного призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об’єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. При набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про перехід права власності на земельну ділянку із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід.
Як з’ясовано судом, у відповідності до висновку управління Держкомзему у м.Дніпропетровську від 14.07.2009 року форма власності на земельну ділянку, яка розташована по вул.Героїв Сталінграду, 151 у м. Дніпропетровськ, є державна і згідно з даними Державного земельного кадастру міста територія орієнтованою площею 1,4328 га не передана у власність або користування ні попередньому власнику цієї земельної ділянки (ТОВ «Фандрев»), ні позивачу; форма користування визначена на умовах оренди.
Рішенням Дніпропетровської міської ради №113/17 від 25.07.2007 року затверджено проект відведення земельних ділянок, складений Дніпропетровським міським управлінням Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», і передано ТОВ «Фандрев» земельні ділянки площею 0,0521 га , площею 0,1618 га, площею 0, 1813 га в оренду строком на 15 років, за рахунок земель, не переданих у власність або користування, і площею 0,0119 га у спільну оренду строком на 15 років по фактичному розміщенню залізничних колій за адресою: вул.Героїв Сталінграду, 151-Г, за рахунок земель, не переданих у власність або користування.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952 від 01.07.2004 року обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, а саме: право власності на нерухоме майно; право постійного користування та право оренди земельної ділянки тощо.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» встановлений Порядок ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі.
Відповідно до вищезазначеного Порядку датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку, є дата внесення запису до розділу Книги записів. Державна реєстрація документа, що посвідчує право на земельну ділянку, проводиться за місце розташування земельної ділянки. Кожному документові, що посвідчує право на земельну ділянку, присвоюється реєстраційний номер.
Факт відсутності передбачених законом документів на право постійного користування спірними земельними ділянками (договір оренди земельних ділянок з міською радою не укладався і не реєструвався) позивачем не заперечується.
Таким чином, суд вважає, що в акті перевірки вірно встановлено факт користування позивачем земельними ділянками площею 1,2 га і 0,0492 га, на яких розміщене належне на праві власності нерухоме майно позивача, в порушення ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України без достатніх правових підстав, тому оскаржуваний припис відповідача щодо даного правопорушення винесено правомірно і в цій частині скасуванню не підлягає.
Згідно ст.100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Як вбачаться з плану-схеми нерухомого майна позивача, який оглянуто в судовому засіданні за участі представників сторін, товариством не встановлювався залізобетонний паркан на земельній ділянці площею 0,1163 га, яка є шляхом для проїзду транспортних засобів.
Зокрема, у рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2009р. у справі №32/76-09, яким відмовлено в задоволенні позову ТОВ НВК «Практика» до ТОВ «Торговий дім «Партнер Груп», за участю третіх осіб про зобов’язання демонтувати огорожу довжиною 215 м, споруджену з бетонних плит висотою 2,8 м на земельній ділянці в м.Дніпропетровську по вул.Г.Сталінграду, 151, судом встановлено, що ТОВ «Торговий дім «Партнер Груп» не порушено жодних норм законодавства, прав і інтересів інших осіб при використанні належного йому паркану та земельної ділянки, на якій його розташовано.
У висновку управління Держкомзему у м. Дніпропетровську від 14.07.2009 року вказано, що відомості щодо встановлення земельних сервітутів на зазначеній території відсутні.
Відповідачем не було надано суду жодних доказів, що земельна ділянка площею 0,1163 га є земельним сервітутом, встановленим в інтересах певної особи у передбаченому ст.100 Земельного кодексу України порядку.
Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем ст.53-1 КУпАП не відповідають дійсності і є необґрунтованим, а отже і припис №33 в цій часті винесений незаконно і підлягає скасуванню.
Від-так, позовні вимоги слід задоволити частково.
Згідно ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Партнер Груп» до головного спеціаліста сектору з контролю за використанням та охороною земель управління Держкомзему у м. Дніпропетровську ОСОБА_5 про визнання незаконним і скасування припису суб’єкта владних повноважень задоволити частково.
Припис №33 від 19.05.2011р. визнати незаконним та скасувати частково, а саме: в частині встановлення у ньому порушень ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати розподілити між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 05.09.2011р.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >С.В. Ніколайчук
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >