07.09.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/9374/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді –Златіна С.В.
при секретарі –Лісна А.М.
представника позивача –Пека З.О.
представника відповідача –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про скасування податкового повідомлення-рішення, –
ВСТАНОВИВ:
28.07.2011 року позивач звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську від 06.10.2009 року № 0004591503/0 в частині застосування штрафу у розмірі 16 512,37 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач самостійно змінив призначення платежу, яке було зазначено у платіжному дорученні № 3025 від 16.06.2009 року та № 487 від 28.07.2009 року, у зв’язку з цим врахував суму вказану у даному платіжному доручені у рахунок погашення податкового боргу позивача з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008 рік та через це нарахував позивачу штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 16 152,37 гривень на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про те надав суду письмові заперечення, у яких заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що оскаржуване податкове повдіомлення-рішення є правоімрним, оскільки під час його прийняття відповідач керувався положеннями п.7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.1.6 розділу 1 Інструкції «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 року № 276, у відповідності до яких проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – у рівних пропорціях. Крім того, відповідач вказував на той факт, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду встановлений статтею 99 КАС України.
Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
23.09.2009 року відповідачем проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку позивача, за наслідками якої відповідачем складено Акт № 4452/413/15-3/00130820 від 23.09.2009 року про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
У вказаному акті зафіксовано той факт, що позивач 16.06.2009 року та 27.08.2009 року платіжними дорученнями № 3025 та № 487 відповідно погасив податковий борг зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008 рік у розмірі 33 024,73 гривень.
На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004591503/0 від 06.10.2009 року, у якому визначено штраф у розмірі 16 512,37 гривень на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.
Суд вважає, що висновки зроблені відповідачем у Акті № 4452/413/15-3/00130820 від 23.09.2009 року про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є хибними з наступних причин.
Судом встановлено, що позивачем подано до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008 та 2009 рік, у яких визначено суми орендної плати за землю у розмірі 396 296,70 гривень та 456 533,80 гривень відповідно з розбивкою вказаних сум на щомісячні платежі у розмірі 33 024,73 гривень та 38 044,48 гривень відповідно.
Судом встановлено також те, що позивач 16.06.2009 року та 27.08.2009 року перерахував згідно платіжних доручень № 3025 та № 487 грошові кошти в рахунок сплати орендної плати за землю за травень та липень 2009 року у розмірі 76 090,00 гривень.
Відповідач же на підставі здійсненого позивачем платежу за травень та липень 2009 року самостійно зарахував цей платіж в рахунок погашення боргу з орендної плати за землю позивача за 2008 рік та відповідно нарахував штраф за більш ніж 90 денне прострочення сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 16 152,37 гривень на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
У листі Вищого адміністративного суду України від 17.03.2009 року № 358/13/13-09 зазначено, що наступне.
Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі - Закон), джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 N 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону, то судам слід ураховувати таке.
З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.
Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.
Враховуючи викладене у відповідача не було правових підстав для самостійної зміни призначення платежу вказаного позивачем у платіжному дорученні № 3025 від 16.06.2009 року та у платіжному дорученні № 487 від 28.07.2009 року зарахування сум вказаних у даному платіжному дорученні в рахунок погашення податкового боргу позивача, який виник у 2008 році, а також для застосування до позивача штрафу на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Аналогічну позицію займає також Верховний Суд України у постанові від 27.10.2009 року по справі № 09/188 за позовом Джанкойського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства до ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Окремо, суд зазначає, що позивач звертаючись 28.07.2011 року з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.10.2009 року № 0004591503/0 не пропустив строк звернення до адміністративного суду з наступних причин.
У відповідності до листа Вищого адміністративного суду України від 05.07.2011 року № 945/11/13-11 тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.
При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізовано право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред’явлено позов.
Суд зазначає, що строк звернення до суду у позивача почав свій відлік з дня отримання останнім повідомлення-рішення від 06.10.2009 року № 0004591503/0 і становив у відповідності до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" три роки.
Позивач же фактично звернувся з позовом до адміністративного суду 28.07.2011 року тобто до закінчення трирічного строку встановленого Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
У відповідності до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яке не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську від 06.10.2009 року № 0004591503/0 в частині застосування штрафу у розмірі 16 512,37 гривень.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» судовий збір у розмірі 3,40 гривень.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 06 вересня 2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >С.В. Златін
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >